Що ти будеш робити?

Батьки пішли дивитись салют, а Михася з собою не взяли. Малий ще та й завтра в школу. Це ніяк їм не заважатиме повернутися напідпитку і голосно сваритися в коридорі.

Хлопчик заліз на підвіконня і намагався, хоч трохи щось угледіти між дерев. Було чутно музику і можна було уявити, що він десь там серед натовпу з солодкою ватою в руках. Михась посміхнувся, наче дійсно відчув її смак.

Два рази блимнула лампочка і світло зникло. Навпомацки він дійшов до дверей і виглянув у вічко. Так робила бабуся і казала, що якщо в будинку напроти світло є, то треба дзвонити в «аварійку». А якщо немає, то треба чекати. Самі собою відчинились двері і хлопчик висунувся в під’їзд. Ніякого світла не було і наче всі тіні зникли одночасно. Ще й пахло чимось металевим і мокрою землею, як після тижня дощів. І капало так само. Спочатку десь далеко, а потім все ближче і ближче по сходам.

Двері з першого разу не вдалось закрити — не піддавався замок. Врешті-решт щось клацнуло і вони зачинились.

Не озираючись Михась побіг назад до підвіконня. З того боку було чутно людей, лунала музика і їздили машини. Світло фар однієї з них освітило кімнату і тінь, що не зникала. Боковим зором хлопчик помітив її. В голові віддавалось болем лише бажання добігти до схованки. Ще декілька кроків і він буде в своєму будиночку з двох ковдр.

Крок. Крапля. Крок. Крапля.

В наступну мить Михась відчуває неймовірну важкість на своїй спині. Він падає і на мить здається, що під цією вагою він провалиться до сусідів, а потім до інших, а там вже підвал з щурами. В той самий час все його тіло стискає, як той гумовий м’яч, і кисню стає все менше. Віє сирістю і вже не уявна вата, а справжня земля заповнює рот хлопчика.

Нічого перед очами не проноситься, окрім яскравих плям.

Одна з них стає все більше і більше, а посеред неї з’являється невдоволене обличчя мами.

— У ліжку спати, то для тебе велика наука?

— Ні. Тут щось було. Воно впало на мене. Ви не бачили? А якщо воно ще тут?

В кімнату зайшов батько і виписав потиличника хлопчику.

— Менше б дурні своєї дивився та в ігри грав, то нічого б не падало. Ти чого двері за нами не закрив? Це ж добре, що ніхто не зайшов. Йди чистити зуби і спати. Без розмов.

— А впала напевно шуба. Ти вже придумав собі.

Давлячись сльозами Михась стягнув ковдри і пішов до себе.

Каракулева шуба продовжувала висіти на карнизі, як і висіла до того, а хлопець у ванній кімнаті намагався виполоскати пісок, що застряг між зубами.

Це була їх перша зустріч.

Тінь часто зустрічалась в під’їзді, але ніколи себе не проявляла. Могла перескочити з поверху на поверх — не більше.

Дитячий кошмар перетворився на спогад.

Аж якось, повертаючись разом з дівчиною, він не помітив, як за ними рухається темна пляма. Хлопець підхопив на руки кохану і швидко забіг до квартири. Тільки й встиг почути, як щось гупнуло у двері.

Окрім нього тінь ніхто не помічав і це заспокоювало ненадовго.

Того вечора він їхав до квартири батьків, щоб трохи відволіктися. Вони мали повернутися завтра.

Пакет дзенькнув пляшками, а позаду майнула тінь.

Михайло сидів в своїй колишній кімнаті і дивився на малюнки, що так і не зняли.

Згадував себе маленьким і розумів, що йому нічого собі сказати. Якщо б зараз тут з’явилась його менша копія, то лише б розчарувалась в ньому. Він не став великою людиною. Та й взагалі людиною з великим авансом. Котився, як всі, однією колією.

Горло опекло черговим ковтком.

В дитинстві він не хотів бути таким нудним похмурим дорослим. Але виросло, що виросло.

В двері щось гупнуло декілька разів. Михайло лише криво всміхнувся і подивився на один з малюнків, що відрізнявся своїми фарбами. Чому батьки тоді не звернули увагу, як життєрадісні картинки перетворились в брудну мішанину?

Підвівшись він здер його і зім’явши закинув під ліжко, де вже лежало декілька порожніх пляшок.

Знову щось загуркотіло.

Вічко знову нічого не показало.

Михайло набравши повні легені повітря відчинив двері і повернувшись спиною пішов до знайомого підвіконня.

— Заходь. Сьогодні нам ніхто не заважатиме.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Маєток Блай
Історія статусів

16/10/22 23:13: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/10/22 01:43: Грає в конкурсі • Перший етап
23/10/22 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 21

0
Хороший твір! Він в легкий в читанні і цілком зрозумілий. Сподобався фінал, адже тінь була такою своєю загадкою, яка не була розгадана. Наче невідоме зло? А може й вже друг? А може й все разом взяте?
Тільки перехід в доросле життя був надто швидким. Але в коментарях дізналась, що ви ще новачок, тому вважаю це не сильно критичним.
У вас точно хороше майбутнє, успіхів Вам! )
1
Це перший твір після прочитання багатьох, який захотілося прокоментувати.
Сподобалось, особливо фінал. Персонаж спершу боїться того "чогось", а потім здружується з ним, наче сам стає тінню з темряви. Мені саме це виявилось найстрашнішим.
Правда така, що трохи забракло нагнітання страху, не вчувається атмосфери, справді трохи скомкано, все накупу. Але загалом твір хороший, особливо кінець.
1
Дякую.
Насправді, це моя перша спроба в цьому жанрі. Зараз кожний коментар беру до уваги, бо є над чим працювати.
1
Якщо ви новачок, тим паче вам великий респект за те, що привернули увагу своєю ідеєю.
0
Спочатку ваш твір - дитяча страшилка, яка не дуже вдало описана.
Ось, наприклад: "Малий ще та й завтра в школу. Це ніяк їм не заважатиме повернутися напідпитку і голосно сваритися в коридорі". Дивно звучить.
Можливо, треба було написати: "Вони вклали сина спати, щоб повернутися пізно і, як завжди, напідпитку..". Щось подібне.
Також мені не вистачило інформації про ту тінь, чого вона приходить.
Щось гупнуло, впало, - це не лякає.
В оповіданні пропущено багато розділових
знаків.
Не ображайтесь. Можливо, трохи покращите свій твір.
Але все одно зичу успіхів!)
2
Може та тінь - то він з майбутнього? Можна багато чого придумати, що то є. В тому вся краса. І тому твір зайшов з-поміж багатьох, де є огида, і жах, і страх, але бракує отакої багатозначності в кінці.
0
Додумати то можна завжди)
А от ми ж судимо все ж те, що написано.
Хоча тут уява читача в кожного різна.
Я нікого не хочу образити, в жодному разі.
Може, то я такий дивний критик.
1
В кінці можна очікувати на новий початок.
Дякую вам.
1
Жодних образ — все доречно.
Дитячий спогад Михася не може бути написаний дорослими словами.
Дякую за відгук. Для новачків дуже важливий зворотній зв'язок.
0
Тут вчаться і новачки, і не тільки)
1
Цікаво. Особливо вдало про дитинство і страх Михася. У тому числі материнське пояснення, що на нього впала шуба. А от далі - певно, через ліміт слів - було не зовсім зрозуміло.
0
Ліміт слів багато що відкусив в цій історії.

Дякую вам.
1
Прошу:) Мені теж довелося багато чим пожертвувати в текстах.
0
Почитав коментарі і мушу визнати, мені фінальна частина не сподобалась. Але початок і навіть перехід у наш час читався на одному диханні. Щось відсилає до "Привидів маєтку Блай". Напевно власні очікування від фіналу руйнують загальне враження від тексту. Успіхів!
0
Мені тепер цікаво подивитись цей серіал. Має сподобатися.

Дякую за відгук.
1
Перехід в дорослу частину мені сподобався. Як на мене, було б краще розвивати дитячу лінію, бо ж вона вийшла дійсно чудовою. Коли читала, одразу згадувала дні, коли виключалося світло, а я сама в кімнаті. Приходилося перескакувати через іграшки, пороги і коврики, щоб добігти до кімнати батьків і сидіти там, бо дуже ж боялася все життя чомусь темряви. Загалом, перша частина знайшла всередині мене відклик, друга ні.

А от остання фраза прекрасна, гарно уявила собі втомленого молодика, який вже настільки збайдужів до всього, що готовий вийти один на один навіть проти свого страху.

Загалом, враження неоднозначні, але більше позитивні, ніж ні. Успіхів!
0
Дякую. Мені дуже приємно, що ви відчули цю останню фразу.
А так — дитячі спогади підкидають багато несподіванок.
0
мені теж сподобався фінал, але друга частина аж надто швидка і скомкана, треба було б трохи згармонізувати початок, кульмінацію і фінал
0
Саме через брак тієї самої гармонії відкрили двері.

Дякую за відгук.
2
Думаю, вдало використано дитячий страх і та безвихід від нерозуміння і брак віри від батьків. Перехід в доросле відбувся якось дуже стрімко, варто було б якось візуально розділити. Закінчення прикольне) Успіху!
1
Перехід від однієї яскравої події до іншої, а посередині тінь.

Дякую за відгук.