Пакет зі сміттям

Я знову роздратовано грюкаю кришкою сміттєвого бака, одягаю на обличчя вдавану посмішку й привітно махаю сусіду навпроти. Іван Євгенович фармацевт, в нього троє дітей, переїхав сюди з Житомирщини близько п'ятнадцяти років тому. Звідки я це знаю, якщо ще ніколи з ним не розмовляв? Але хрін з ним, з фармацевтом, ось цей пакет зі сміттям, щоранку, мене вже дістав. Постійні відчуття дежавю. Я майже впевнений, що викидав його вчора, але сьогодні він знову повний, і чекає мене на порозі.

Зазвичай людям з порушенням пам'яті важко засвоювати інформацію, концентрувати увагу, і взагалі, знижуються розумові здібності. Але це не про мене. Мої провали в пам'яті унікальні. Бо це не щось як, наприклад: «чорт, я знову забув про це», а скоріш як «звідки я це в біса знаю?», чи «коли, трясця твоїй матері, я це зробив?» Я наче герой з фільмів Марвел, в якому живуть інші особистості: щось роблять без мене, засвоюють нову інформацію, а я її просто маю.

Електроенцефалограма чи МРТ головного мозку, та й багато інших супутніх аналізів не виявили жодних відхилень. Тож спеціалісти розглядають мої проблеми як психологічні розлади. Лікування просте: здорове харчування, сон, правильний режим дня, більше фізичної активності, ніяких стресів, і тому подібне. Розпочав курс психотерапії, змінив не одного спеціаліста.

Інна Ігорівна сподобалась більше всіх, досі ходжу до неї. Тепер вже рідше. Вона запропонувала записувати все що я роблю, вести щоденник. Звісно, це мало не перша порада психолога пацієнту, але в моєму випадку особливо актуальна. Варто лиш занотовувати все що відбувалось зі мною протягом дня: що робив, де був, з ким розмовляв, одним словом все що пам'ятаю. Я спробував.

Кожного вечора сідав за стіл, розгортав щоденник, брав ручку, і писав. Пам'ятаю — щось писав. Чи може мені це марилось. На ранок сторінки записника були чистими.

Коли з'явилась вона, я й забув про щоденник, та й взагалі, що в мене є якісь проблеми. Яскравий промінчик світла у вирві сірого життя — моя Валентина. Вона була такою доброю й терплячою до мене, приймала мене таким, яким я є, або ж знову, мені всього лиш здавалось. У будь-якому випадку, миті з нею, рік разом з нею був найщасливішим у моєму житті. Як я взагалі міг повірити, що мене можна покохати? Звісно в неї хтось з'явився. Тут і вагатись не треба, будь-хто інший, психічно здоровий, вже є кращим за мене.

Срібний браслет на моєму зап'ясті з викарбуваними ініціалами "V+V" — єдине що залишилось на згадку про неї. Такий же — я подарував Валентині, скоріш за все вона його не одягає.

Звісно почалась депресія. В одну мить згасли всі принади життя, мов вогник в якого забули підкинути хмизу. Заглянув у свій старий, але незайманий щоденник — хотів вилити біль словами на папір. На моє здивування, там вже красувався текст. Почерк мій, але згадати як і коли це писав — не міг. Мало того, то були не записки божевільного, а перший розділ роману, що зацікавив з перших слів. Головний герой так схожий на мене, що я вирішив спробувати писати далі. Та наступного дня, коли взявся за роботу, другий розділ вже був написаний. І так щодня: з'являється черговий розділ, а я читаю і не можу відірватись.

Ось головний герой знайомиться з дівчиною, ось вона його кидає… А ось я біжу з роботи, в очікуванні розв'язки, відчуваю — наближаюсь до кульмінації історії, що без жодних розумних пояснень, щовечора з'являється на папері. Дорогою додому згадую прожитий день. Начебто все пам'ятаю: весь час залипав в роботі, оформляв замовлення. Один лиш пакет зі сміттям не влазить в пазл мого життєвого циклу.

Залажу в пару домашніх капців, заварюю чай і читаю:

«Якщо не мені — вона не дістанеться нікому. Вб'ю її! Вона на це заслуговує, розбила моє серце, і мені більше нічого втрачати. Вб'ю! А тіло порубаю на шматочки, і по частинах викидатиму на сміття в чорних пакетах».

Все навколо закружляло колесом. Я жбурляю щоденником, й мчу до дверей. На порозі мене вже чекає пакет зі сміттям. Тремтячими руками розриваю пакет, і до ніг сиплеться виміт, купа зіжмаканого паперу, а між ним рука. Рука зі сріблястим браслетом на зап'ясті, і літерами "V+V" на ньому.