бачу враження суперечливі
комусь недостатньо фантастики, комусь її забагато
на цьому конкурсі зайвий раз переконуюся, що не треба нікого слухати, і робити завжди по своєму )
Так треба робити завжди, до інших лиш прислухатися і вибирати, що справді переконливе. А щодо конкурсу - ніколи не знаєш, що буде. Тобі пишуть оди в коментах, а голосують одиницею або ж взагалі не голосують і навпаки. Тим паче, з кожним конкурсом приходять нові люди і бачать все по-своєму, тож і голосування знову змінюється.
у мене на ЧЗ 2021 так і було, купи схвальних коментів, і прохання розповізти "що ж було далі",
а потім бац - 1 бал, бац - 0 балів, і в прольоті
я досі не зрозумів логіку, за якою голосують учасники, як вони обирають фіналістів, а вона має бути, це ж не гра в рулетку, в якій, до речі, теж є своя система
Заєць не завжди приємний символ, так. Бо Шалений Заєць - це як наш березневий кіт:) Вони на пару з Капелюшником явно поїхали мізками. Хоча мені змалечку дуже подобалися казки про Алісу, Заєць (та й інші герої) не викликав страху чи чогось такого. Навіть коли героїня падала або виростала - страшно не було. Згода з попередніми читачами: стільки всього з цим Зайцем пов'язано... Оригінально, що ГГ боялася саме його.
та я думав спочатку Капелюшника взяти, але Заєць прикольніший персонаж,
тоді як Капелюшник ніби людина виходить, хоч і не сповна розуму )
мені тут коментатори повідомили, что сюжет схожий на фільм "Доні Дарко", переглянув, і справді, схоже, за атмосферою точно, але ж до написання твору я його не бачив
Заєць - прикольніший, бо не людина, тому Ви нестандартно взяли цей образ. А те, що ідейно твір схожий на фільм, - таке трапляється. Бо інтуїтивно в одному векторі. У мене теж знаходять перегуки з книгами чи іншими творами, які мені не знані.
Так, і якщо вдуматися, то Капелюшник і не смішний. Бо за описаної доби фетрові капелюхи виготовляли, втираючи в них ртуть. А це, ясна річ, впливало на мозок - тому й виникла ідіома про капелюшників, які несповна розуму. Не смішно, а горорно. Але якби Ви взяли образ Капелюшника, спочатку виникли б гумористичні асоціації - як в неангломовних читачів.
Авторе, основні недоліки вже вказали у коментарях - занадто багато втиснули подій і порушили правило «не розказуй, а показуй».
Не знаю на рахунок розширеної версії, але в цій немає росту персонажа. ГГ як була божевільною в дитинстві, так і залишилась дорослою. Навіть навпаки: малою вона зайця бачила хоча б. Вбивство подруги і самогубство чоловіка ніяк не вплинули на ГГ, крім того, що вона знову почала спілкуватися з зайцем, з яким і до цього спілкувалася. *знизую плечима*
Мені до останнього здавалось, що то вона вбиває знайомих, але спихає все на зайця, бо не бажає зустрічі з реальністю, але це не так - фінал відкритий. Якось так. Успіхів)
ну я не ставив собі за мету писати повчальні джеклондоновські легенди, чи мотиваційні листівки, а ля бадьорі герої, що розвиваються і йдуть до бобра, по моєму це смішно
стосовно "головного правила", якщо знаєш з середини як воно працює, воно перестає працювати.
Ворог будь-якого жанру -- стереотипність і передбачуваність
Мабуть, мною не зовсім правильно підібрані слова: під ростом розумілося божевілля героїні, а не її духовне зростання.
Ваше бачення. Я пишу, що особисто не сподобалось)
Дуже дивний перебіг подій. "Аліса" це одна з моїх найулюбленіших історій, в підлітковому віці я навіть перечитала чималу кількість фанфіків по ній (не кажучи вже про оригінал, різні переклади, гру, фільми, мультфільм і інший пов'язаний контент), але ваше оповідання не змогло вкрасти моє серденько, хоча потенціал великий.
Перше, що вже згадували, це реалізація. Наприклад, тут "Моторошно усвідомлювати, що ти жила стільки часу з самогубцем. Мені його було шкода, звісно, але якось легко я пережила його загибель, і сама собі дивувалася." ви суперечите самі собі. Чому їй моторошно усвідомлювати, але вона легко пережила? Якось це не сходиться в моїй голові, бо якщо моторошно, то це вже не легко) Ну і декілька інших моментів.
Друге, ви надто багато намагалися засунути в один текст. Можливо, було краще зупинитися на одній-двох ситуаціях, але зате зробити їх яскравими і ілюстративними. Або розвинути лінію одержимості Зайця дівчинкою. Також тема її походження, хоч і цікава, та все ж не вписується в такий маленький по об'єму текст. Я б залишила це на оповідання чи навіть невелику повість.
Загалом, у вас з'являються гарні, оригінальні ідеї, але не вистачає навичок для їхньої реалізації. Спробуйте прислухатися до порад нижче (до моїх не обов'язково, я не вважаю себе професійною критикинею, мене можете сприймати як щось суб'єктивне) і тоді ваш текст стане дійсно цукерочкою)
Острах від усвідомлення, що живеш з самогубцем, ніяк не суперечить відсутності співчуття до його смерті.
Самогубець стає у ваших очах якимось збоченцем, а траур за ним виключає це відношення. Часто спостерігаєш у повсякденні, коли хтось випилюється, прохолодно-відразливу реакцію до небіжчика його близьких та оточуючих.
Самі по собі окремі елементи: зображення одержимості, або жаху від спілкування з зайцем, мені здаються стереотипними, хотілося закласти відчуття розщеплення особистості і шизо-романтики, для цього оповідь і структурована дещо нетрадиційно, з надміром подій.
Обожнюю заплутані твори, насправді. Але натикати багато деталей і заплутати - різні речі. Якщо вже в психоделіку, то я би сказала, що її навіть не вистачає.
З радістю почитаю розширену версію після розкриття анонімності, думаю, цікавезних ідей там буде ще багацько)
Мені згадався фільм Доні Дарко, про шизоїда до якого приходив страшний пасхальний кролик чи заєць хз) Але то вам не в мінус а в плюс. Люблю, коли твір якісь в мене викликає відсилки.
той фільм, що ви згадали я не бачив,
але є одна кіношка яка мене надихає, це "Вогонь йди за мною" Лінча
Казкові персонажі, що перетворюються на монстрів -- поширений хід в кінематографічних жахах
Перегляньте раджу! Там грає молодий Джиленґолл. Кіно культове. Можливо, якось вас надихне на продовження історії про нову Алісу та Зайця. Хай то буде психоделічна фентазі казка!) Щоб Ґейман вийшов покупити! Зичу успіхів!
Мені сподобався сюжет, але я б радила трохи попрацювати над реалізацією, трохи підшліфувати стиль, бо коли героїня довго оповідає про своє життя, то читач може трохи знудитись. Сподобався опис зайця, взагалі останнім часом люблю, коли монстра описують і він справді виглядає доволі моторошно. І сподобалась неоднозначність фіналу. Бажаю успіху!
біографічні відомості, то щоб ввести в курс справи. Насправді, формат 666 слів багато чого не дозволяє, а про одну ніч Зайця і дівчини, без контексту її біографії писати не цікаво, просто мультик для дорослих виходить
Дуже багато всього в короткому обсязі. Оповідач ніби намагається заплутати і не зрозуміло чи гг божевільна, чи зійшда з розуму через пережиті жахи можливо так будо завжди. Дякую, успіху!
Коментарі 33