Будинок на кладовищі

Яке майбутнє на нас чекає? Хтось будує у своїй уяві ідеальне суспільство, все те, що зараз лише на словах, а потім втілиться в життя, але смію вас запевнити, що все навпаки.

 Людство завжди гнало себе в прірву, але в останній момент перед падінням туди задумувалося про наслідки й відступало. Та природа вирішила помститися людству і до початку 22-го століття сталася сукупність всіх стихійних лих, хвороб і воєн, в результаті чого весь світ заповнився могилами, без яких, залишалися лише невеликі клаптики землі.Так продовжувалося доти, доки у світі не залишилася одна-єдина сім'я. Це були Яо, прізвище було коротким, щоб поміститися на меншому надгробку. М і Ю, останні чоловік і жінка, не гребували нічим, щоб вижити, особливо людоїдством, в принципі, як і деякі їхні пращури.Саме тому диявол одного дня явився перед ними:

— Ну що, досі виріте в Бога? Хочете далі продовжити свій рід і щоб ваші діти жили в нормальному світі?

— Звичайно! Що треба робити?- відреагував М.

— Я прочитаю закляття, а ви як останні володарі землі в кінці промовите «ми змінюємо світло на пітьму»,- сказав диявол.

— Давай уже розпочинати,- озвалася Ю.

— Апокаліпсис пройде, далі шлях він не знайде,

Він блукатиме в віках і всім покаже, що буде

Навколо тільки смерть і страх,

Обох позбутися ніяк!!!!

— Ми змінюємо світло на пітьму!!!!

Розпочався хаос.

2030 рік. Україна.

— Ти не жалкуєш, що ми покинули столицю? — запитала Юля

— Ні, тут город гарний і екологія краща, це все для нашого майбутнього, кохана, і наших дітей, — відповів Максим.

Молода сім'я переїхала з Києва в Полтавську область, їм дістався дім в спадок і вони, Лищуки, вирішили не витрачати гроші на орендовану квартиру, апереїхали у власний дім.

Декілька років все йшло нормально, обоє знайшли роботу, Юля народила хлопчика Марка і доньку Аріну, але потім...

Одного вечора до них в гості зібралися сусіди. Тільки-но ті зайшли за калітку двору, як земля під ними провалилася і вони лежали поруч із трупами, двоє з яких, праворуч і ліворуч, повернули свої скелети до подружжя і промовили: «Ласкаво просимо до світу мертвих».

Ніхто більше не бачив їх, а через декілька місяців вони були визнані зниклими безвісти.

Сім'ї ж Лищуків почали снитися кошмари, кожної ночі.Це був один і той же сон: натовп мертвих зомбі заповнив все подвір'я, до порогу, і скандував під вікнами «Залиште наше кладовище, а інакше ми заберемо вас із собою до світу мертвих».

Після пробудження цей сон не переривався, а навпаки — продовжувався.

Разом з тим подвір'я перетворилося повністю на кладовище, незалежно від пори року як і вві сні аж до порогу не було вільного місця.

— З цим потрібно, щось робити, Максиме, діти вже сиві, запасів продуктів майже немає, в мене вже їде дах, — промовила Юля.

Відповідь не послідувала, а чоловік стояв дивлячись в одну точку і, розстебнувши змійку штанів, почав сцяти кров'ю .

— Що за дідько? Що ти коїш?- кричала дружина, тікаючи від чоловіка, але він наче зомбі її переслідував.

Залишалося тільки одне — врятувати дітей, тому вона чимдуж побігла до їхньої кімнати.

— Марку, Аріно, хутко до своєї кімнати, — ледве прокричала Юля на весь дім.

Поки вона добігала, наче біг перепонами, з-під підлоги почали з'являтися пам'ятники, тобто і дім почав перетворюватися на кладовище.

Настала гробова тиша, декілька хвилин нічого не відбувалося, аж раптом почулися удари голови об двері й знайомий нещодавно звук дзюрчання води. Кров почала заповнювати кімнату, а в Юлі почалася внутрішня кровотеча і кров пішла з її статевого органу, що посприяло збільшенню її об'єму.

З останніх сил, жінка розбила вікно і наказала дітям:

— Тікайте чимдуж, рятуйтесь.

Відразу після цих слів дім почав повільно провалюватися під землю, але Аріна та Марк встигли вибратися допоки будинок повністю не провалився під землю, а на його місті опинилися нові надгробки.

Починало світати, діти були розгублені й не знали, що робити далі. Раптом почувся звук гвинтокрилу, який швидко наближався до них. З нього скинули мотузку і Юля та Марк схопилися без роздумів за цей шанс на порятунок. Раптом радість від того, що всі жахи позаду, перервав голос:

— Годі! Годі мріяти, молода кров. Прокидайтесь, welcome to hell!!! — в унісон заволали трупаки, з якими дітлахи опинилися в одній домовині.