Вони

Одного разу вони прийдуть до всіх.

Вони слідкують за нами, ретельно вивчають кожен наш крок, кожне наше слово. Вони запам'ятовують усі наші страхи, аби потім використати їх, звести нас з розуму.

Вони спостерігають за нами протягом усього нашого життя. Приходять уві сні, дивляться чорними очима, з яких витікає щось бридке і шепчуться між собою невідомою нам мовою. Розмовляють між собою про наші емоції, почуття, переживання та страхи. Чекають того моменту, коли ми повністю станемо їхньою власністю. І рано чи пізно всі ми, без винятків, опинимося у їхніх руках. І тоді ані благання, ані крики та сльози нам не допоможуть. Вони знатимуть кожен наш страх і використають його проти нас. Наші страхи... Вони всі матеріальні. Вони ладні розірвати нас на шматки за всі ті моменти, коли ми боролися із ними, вдавали, що їх більше не існує.

За всі ти миті хоробрості, коли ми не тікали від них після вимкнення світла, коли дивилися їм прямо в очі і казали: "Я більше не боюся". Вони злі. Вони голодні. Вони розірвуть нас, знову змусивши нас боятися. Страхи заповзатимуть нам під нігті та шкіру, наповнюючи болем усе наше тіло, змушуючи нас страждати, проживати цей біль знову та знову. А вони, у цей час, будуть слідкувати за цим, насолоджуючись нашими стражданнями, посміхатися своїми великими беззубими ротами, видаючи дивні та страшні звуки, які нагадуватимуть скавчання побитих собак. І ці страждання триватимуть вічно, доки остання жива істота не опиниться у їхній власності, доки їм це все не набридне, доки вони самі не почнуть боятися. Доки вони самі не відчують на собі всеохоплююче відчуття страху, яке почне і їх зводити з розуму.

Але до цього ще дуже і дуже далеко. До цього відбудуться тисячі війн та мільярди смертей, падіння держав та створення нових. Зміниться все, зміниться цивілізація. Не зміниться лише страх.

Страх не змінюється ніколи. Він лише отримує нові вигляди, нові формі. Змінюється людство, додаються нові страхи, переживання. Страх завжди слідує з часом, але не змінюється, не змінюється ніколи. Він завжди проникає у саме нутро, здавлює внутрішні органи, перекриває дихання та потік крові до мозку та серця. Страх... Страх невідомого, великого, жахливого. Того, що не піддається людському розумінню.

Одного разу страх буде наповнювати тіло кожного живого організму на світі. Страх захопить владу над всіма та всім. Страх буде вирішувати наші долі, гратися нашими життями, у той час, як вони і далі продовжать за цим всім спостерігати, сміятися, шепотіти. Вони продовжать дивитися на нас своїми чорними очима, продовжать торкатися своїми довгими та липкими руками, залишаючи на наших тілах опіки, порізи та синці, що ніколи не зійдуть, завжди нагадуючи про них. Їхня присутність буде відчуватися у повітрі, у атмосфері, у нашому моральному та фізичному стані. Їхня присутність пригнічує, їхня присутність вбиває, їхні погляди та доторки зводять з розуму. Вони несуть з собою божевілля, що уміло доповнює страх, робить його більшим, додає йому нові грані.

Вони завжди дивляться на нас. Не відводять своїх очей, у яких можна побачити усі межі кошмару, ані на мить, щоби не пропустити найцікавішого, щоби випадково не упустити бодай один із наших страхів. Вони хочуть, аби ми страждали вічність, опинившись у їхньому володінні, а для цього їм потрібні усі наші страхи. Починаючи із наївного страху монстра під ліжком, який тільки і чекає часу, аби вхопити тебе малого за щиколотку та затягти до себе, закінчуючи боязню смерті, війни, голоду, самотності.

Самотність... Вони створюють її своїм подихом, відганяють від нас близьких людей, аби змусити нас ще більше страждати, розкрити ще більше наших страхів, глибинних, захованих страхів, які тільки і чекали, аби з'явитися і показатися їм.

І самотність, коли темрява у кімнаті наповнюватиме собою все, коли тиша роз'їдатиме вуха та голову своєю жахливою гучністю, коли думки про щасливе життя, що колись було та колись знову може бути, стануть зовсім нестерпними, болючими, лише допоможе їм показати себе. Вирватися із нашого розуму та свідомості, виповзти на світ як бридка істота, що поселиться у твоєму домі та буде повільно ставати більшою, страшнішою, бридкішою. Мов бридкий монстр, який принесе і без того у мертвий світ ще одну частинку пітьми.

Це станеться із кожним із нас. Одно разу вони прийдуть до всіх.