Вуду від колишньої

Це, безумовно, була одна із найкращих ночей у її житті. Вона не хотіла думати про те, яким поглядом її зранку проводжатиме сусідка із квартири навпроти та що скаже подруга, яку вона покинула на вечірці. Оля вперше відчувала себе такою жаданою, такою спокусливою, такою…потрібною? Тож яка різниця, що скажуть інші, коли почуваєшся так, немов опинився у теплій утробі?

Жінка задоволено потягнулась та повернула голову до подушки, на якій мала мирно спочивати голова її випадкового коханця. Та вона виявилась пустою, хоча прим’ята тканина і свідчила про те, що Олі це все точно не наснилось.

Вона здивовано і трохи невдоволено зітхнула. Звісно, розуміла, що це, швидше за все, пригода на ніч. Проте всередині черепа вже відстукувала свій звичний ритм думка про те, як хочеться бути чиєюсь. Прокидатись разом, снідати, здмухувати пилинку з його щоки. Трохи наївно, як для дорослої. Та хіба ж лише вона хотіла простого і звичного щастя?

Оля підвелась, накинула тоненьку нічну сорочку та зробила ковток із келиху, що стояв на столі. Роли з лососем, які незнайомець дивним чином зміг дістати посеред ночі, почали сіріти та тхнути. Жінка виглянула у вікно і зрозуміла, що світанок лиш почав торкатись темного неба.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Оля аж здригнулась. Він був різким, монотонним та неприємним. Через цей дзвінок вони неодноразово сварились із власником. Та той під різними приводами категорично відмовлявся його замінити.

Жінка поспіхом загорнулась в об’ємний пухнастий халат та скривилась від дотику голих ніг до холодної підлоги. Всередині дивно заворушилась надія. Ключ ніяк не хотів слухатись її тремтячих рук із довгими пальцями. Та нарешті іржавий замок піддався. Оля поспіхом прочинила двері та мало не зомліла від захвату.

На порозі стояв її сьогоднішній коханець. В яскравому коридорному освітленні вона роздивлялась його, ніби бачила вперше. Хміль ще не вивітрився, та Оля подумки зауважила, що він вже не здається їй таким привабливим, як раніше. Темрява приховала надміру худорляве тіло з помітним випнутим животом, глибоко посаджені очі мутного сірого кольору та рідке волосся на потилиці. “Так краще хоч такий, ніж зовсім без чоловіка”. —  подумала Оля.

— Я приніс кави та круасанів. —  мовив новий залицяльник і стрімко виріс в очах жінки. Він посміхнувся (зуби таки жовтуваті) та простягнув пакунок. Оля відступила до кімнати, щоб коханець мав змогу роззутись.

І раптом його посмішка стала дивною. Кутики роту ніби видовжились та застигли. Олі здалось, що вона досі під дією алкоголю, от і бачить дивацтва. Тим часом чоловік зайшов і поклав пакет на стіл. І раптом сіпнувся —  як от сіпаються, коли вкусить набридлива комаха чи пролунає різкий дзвінок у двері. Оля здивовано глянула на нього. По шкірі пробігли мурашки. Оля вже відкрила рот, щоб запитати, що з ним. І тут чоловік знову сіпнувся. Його обличчя стало неприродньо сірим, а зіниці розширились так, що здавалось, очі стали абсолютно чорними. Права рука ніби описала дугу і чудернацько вигнулась. Оля почула, як щось тріснуло і застигла від жаху.

Ноги її коханця викривились у різні сторони, і жінка знову почула хрускіт кісток. Він почав шалено кричати та зривати з себе одяг, ніби навіжений. Оля глянула на його тіло і обімліла. Спочатку їй здалось, що то набухлі вени. Та вони швидко рухались, доки не вибухнули фонтаном густої темної крові і не розповзлись зміями по світлій підлозі. Оля завила та спустилась по стіні. А чоловік продовжував кричати, обіймаючи себе однією рукою та намагаючись спинити кров. Та раптом крик спинився, і жінка почула лиш нерозбірливе булькання. Рот виявився зшитим.

Оля хотіла покликати на допомогу — і не могла. Все здавалось жахливим химерним сном, що от-от закінчиться. Тим часом нічний гість підповз до неї, залишаючи на підлозі червоні смуги. Мов у тумані, Оля подумала, як відтиратиме їх миючим засобом. Він простягнув руку до неї – і його тіло вибухнуло. Їй стало тепло й вогко. Жінка тремтячими руками зняла з себе щось м’яке – і побачила нутрощі на своїй руці. Оля дико закричала і знепритомніла.

На іншому кінці міста дівчина із розпущеним волосся дивилась у вікно. Її погляд був умиротвореним та мрійливим. Вона простягнула руку до скриньки та розтиснула пальці, впустивши туди голку. Легким порухом скинула на підлогу ляльку із тканини з приклеєним фото, посміхнулась та лягла спати.