Скрегіт під ліжком

По дерев’яному дну ліжка провели чимось твердим. Скрегіт вирвав тебе зі сну. Лежиш у темній кімнаті, серце б’ється часто, ніби після бігу. Очі відкриті, але ти нічого не бачиш.

Можливо це тільки сон. На годиннику пів на першу. Серцебиття уповільнюється, розбурхані думки потроху заспокоюються. Це був сон. З тих, що чуєш, а не бачиш. Повертаєшся на інший бік і засинаєш. Це вдається швидко.

Шурхіт з-під ліжка. Тепер більш м’який і тихий. Нажаханий, ти зістрибуєш з ліжка та похапцем біжиш до вимикача. Вмикаєш світло, але майже нічого не бачиш. Очі ще не звикли. Стоїш, мружишся, все ще тримаючи руку на вимикачі. Тупо дивишся на ліжко і прислухаєшся. Все тихо.

Поволі підходиш до нього. Борсаєш ногою край. Раптом пацюк, хоча звідки йому бути у міській квартирі. Нічого. Вмикаєш світло ще й в коридорі, не знаєш навіщо. Просто для сміливості. Повертаєшся у кімнату і повільно нахиляєшся щоб заглянути під ліжко. Там нічого крім пилу та павутиння. Світиш спалахом на телефоні, але все одно нічого не знаходиш.

На годиннику пів на другу. Знов лягаєш. Сон не йде. Гортаєш стрічку новин на телефоні щоб відволіктись. На годиннику друга ночі. Відкладаєш телефон і закриваєш очі. Повільно провалюєшся у сон. Чуєш вологе плямкання. Воно стає ближче, гучніше. Плямкає під ліжком. Відкриваєш очі, тепер вже роздратовано йдеш до вимикача, клацаєш їм та одразу лягаєш на підлогу. Під ліжком нічого крім пилу.

Намагаєшся відсунути його від стіни. Місця у вузькій кімнаті майже немає. Ліжко затиснуте між шафою і стіною, ніжки чіпляються за кривий паркет. Полишаєш спроби відсунути ліжко. Знову світиш ліхтариком під ліжко. Знову не бачиш нічого крім пилу.

Вкотре лягаєш. На годиннику пів на третю. Сон не приходить. Лежиш у темряві прислухаючись до тиші.

Тишу розвіює звук дихання. Не твого. Дихання важке та уривчасте. Звук дихання вибиває тобі повітря з легеней, ти затамовуєш подих щоб краще чути. Дихання починає перемішуватись із приглушеними зойками. Когось душать. Ти не дихаєш і не можеш поворушитись вслухаючись у ці звуки. Знову чуєш плямкання. Гучніше ніж вперше, плямкання перемішане із хрускотом хрящів. Дихання, зойки, кряхтіння, плямкання і хрускіт у темряві. Перебиваючи це все у твоїх вухах гупає твоє серце.

Темряву розриває жахливий крик. Кричав не ти, звук з-під ліжка. Встаєш, навіть не вмикаєш світло у кімнаті. Вмикаєш ліхтарик на телефоні і падаш на підлогу. Під ліжком нічого немає. Тільки пил. Ошалілий підповзаєш під ліжко, простягаєш руку і починаєш істерично колотити нею по підлозі, дну ліжка. Б’єш темряву під ліжком, рука не натикається на перешкоди. У твоїх вухах лунає сміх. З-під ліжка. З темного кутка. Там де не дістає твоя рука.

Лізеш далі, ледь протискаєш голову під ліжко. Обдираєш щоку об кривий паркет. Цвях розпорює тобі обличчя, але ти на це не зважаєш. Ти чуєш сміх, він вже перетворився на істеричний регіт. Високий та визгливий як у птаха.

Ти щось кричиш у відповідь. З твого рота летить брудна лайка та біла піна. Шалено крутиш очима, голова притиснута ліжком до підлоги, половина обличчя у крові. Машеш рукою у темряві намагаючись дістати того хто сміється з тебе. Того хто не дає тобі спати.

Сміх оглушає тебе, ти вже не чуєш навіть власної лайки. З усієї сили намагаєшся пролізти далі під ліжко. Чепляєшся шкірою за цвях, що стирчить з паркету, не зважаєш на це. Відштовхуєшся ногами та навалюєшся усією вагою. Цвях розриває тобі груди від соска до живота. Не зважаєш на це. На підлогу потекла слизька кров, повзти стало легше.

Ти майже повністю під ліжком. Все тихо, сміх стих. Навкруги тільки пил. Телефон вилеті з руки поки ти бився в істериці. Під ліжком повна темрява.

Відчуваєш як чиїсь холодні руки із довгими пальцями лягають тобі на плечі. Відчуваєш гаряче дихання на потилиці. Відчуваєш запах гниття. Пальці обплітаються навколо шиї та сильніше притискають голову до підлоги. Довгий слизький язик проходить по твоїй цілій щоці. Після язика ти підчуваш зуби. Тисячі дрібних мов голки зубів які вириваються м’ясо з твого обличчя. Б’ючись в агонії ти викручує руку назад намагаючись схопити того, хто пожирає тебе живцем.

Але пальці натикаються тільки на дно ліжка. Ти ламаєш нігті об дерев’яне дно старого, ліжка. Чуєш гучний скрегіт.