Мамо, де ти?

– Маріє, де ти? – протягнув тихий дитячий голосочок.

Дівчинка стояла в коридорі, притулившись до стіни. Униз сповзали, ніби ліани, подрані брудно рожеві шпалери, а освітлення миготіло, множачи її тінь.

– Я тут, мамо! – дзвінко відгукнувся жіночий голос. – Тут! Іди швидше, будь ласка!

– Я уже зовсім близько, доню, не хвилюйся,– дівчинка всміхнулася й зручніше перехопила ніж. Тоді переступила через сплетіння шпалер і повільно рушила коридором.

– Мамо! Будь ласка! Мені лячно! – знову пролунав той жіночий голос.

– Я уже зовсім близько…

Дівчинка пройшла ще декілька кроків, а тоді звернула праворуч. Перед нею відразу вигулькнули двері. Вона перехопила зручніше ніж і зробила ще декілька кроків.

Зупинилася. Дівчинка напружено витріщилася на них.

– Мамо, ти скоро? – знову покликала Марія. Дівчинка сіпнулася, а тоді обережно зробила крок назад, другий, не відводячи погляду від дверей.

Ті скрипнули, а тоді відчинилися. У проймі стояла стара, втомлена жінка в вицвілій жовтій сукні.

– Що, доню, сподівалася, що я врешті–решт помру від старості?

Дівчинка налякано зробила крок назад, але Марія встигла перехопити її за руку.

– Люба Софі, чому ж ти не хочеш обійняти матір?

І зімкнула руки навколо тіла дівчинки. Софі затремтіла, а потім різко вигнулася назад. Її рот і очі широко розчахнулися, руки нервово почали мацали підлогу в напівтемряві. Шкіра зморщилася, як запечене яблуко, потім тріснуло. А тоді повільненько впала перша смужка.

Софі заверещала, забилася, але жінка лише зручніше її перехопила і потягнула за волосся назад. З рота дівчинки потекла кров, а шкіра продовжувала спадати шматками. Шари двоїлися, троїлися, поки звідти не вигулькнуло поморщене личко старої. А Марія молоділа на очах. В одну секунду вона вже стала жіночкою середнього віку, а в наступну – молодицею з гнучкою талією і ніжно персиковою шкірою.

– Прощавай, Софі,– проспівала Марія і легко відступила від скоцюрбленого тільця з усмішкою. Жінка ледь не підстрибувала, крутилася, насолоджуючись молодим тілом. А потім її погляд ковзнув униз, і обличчя Марії перекосилося. З її живота стирчало руків'я ножа.

Хрип. Один, другий вирвався із рота жінка. Потім вона надривно скрикнула, змахнула руками й впала. Її тіло забилося в судомах, а по шкірі пішли хвильки. На очах Марії виступили сльози, вона вчепилася в обличчя руками.

А тоді шкіра почала спадати вниз, ніби жінку чистили, як апельсин. Шматочок за шматочком злітав із молодого тіла, оголюючи кістляве старе.

Жінка ж не переставала торкатися обличчя. Вуста її тремтіли, сльозинки дріботіли на віях.

А тоді вона обернулася і хрипко витиснула з себе:

– Задоволена?

– Цілком, доню.

Софі нависала над нею, задоволено скалячись.

Обличчя Марії сіпнулося. Раз, удруге.

– Поверни мою молодість! – жінку підскочила й кинулася на Софію. А та лише розсміялася й легко її відштовхнула.

Марія впала, а “дівчинка” обійшла її й підняла ніж. Очі Софії були найяскравішими цяточками в цій напівтемряві.

– Ти помреш.

– Ні, ні! – істерично закричала жінка і знову підскочила. Її руки потягнулися до Софії, але та легко вивернулася і розсміялася.

– О, так. Прямо зараз!

Лезо зблиснуло в повітрі й розсікло горло жінки. Марія застогнала і впала. Спочатку пішов дим, а потім її тіло почало стрімко обвуглюватися. Софія радісно розреготалася й обігнула труп колом.

А тоді раптом зупинилася й охнула. Судомно притиснула руки до живота, який стрімко ріс. З нього тоненькими струмочками текла кров. Обличчя Софії перекосилося від страху.

– Ні, ні…

Її вуста затремтіли, по щоках покотилися сльози. Ноги дівчинки підкосилися і вона впала. Софія надсадно прошепотіла:

– Мені ж і тебе доведеться вбити…

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Маєток Блай
Історія статусів

13/10/22 02:42: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/10/22 01:43: Грає в конкурсі • Перший етап
23/10/22 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 16

1
Софі (скорочено від Софія) - іменням просто француженка:) Непогана ідея, але написано через обмежений обсяг не завжди зрозуміло.
0
Дякую за відгук. Помилку з подачею вже зрозуміла)
1
Привіт!

Я втяла суть: йдеться про омолодження.
Але дуже плутала персонажів(((
Діалоги тут доволі неясні — складно відстежити сюжет, посил і тд.
Хоча вийшло динамічно й це плюс.

Зичу успіху!
0
Дякую, що зайшли) Рада, що хоч суть зрозуміла, буду працювати над подачею сюжету.
1
Батя й син зціпились по п'яні. Або ні, ще так: демони Астралу і Закляття Джеймса Вана сперечаються хто краще. Насправді як я вже зазначив нижче, основна плутанина через діалоги і дії персонажів, вони дуже заплутані, наче дивишся фільм з поганим монтажем, рубаними кадрами, хто комусь щось каже а той його б'є, але удар не показують, а показують як той б'є у відповідь. Треба зупинитись, видохнути, ще раз вдихнути, видихнути і спокійно перечитати з встановленням логіки оповідання. Тоді стане зрозуміло у яких місцях дуже ускладнено сюжет, що треба переписати. І головне не забувати показувати а не розповідати, краще дати деталей які зіграють на атмосферу. Бо поки що атмосфера божевілля. Потенціал є, автору бажаю наснаги і успіхів!
0
Дякую за відгук. Тепер стало зрозуміліше, що саме треба переробити)
1
Цікава ідея, але, як зазначили попередні коментарі, мало що зрозуміло. Між ким відбувається перший діалог? Що в кінці відбувається з Софією? Як відбувається процес омолоджування? Вийшло динамічно і цікаво, але варто було б добре відредагувати текст. Основне — потенціал є. Все решта можна наздогнати) Успіхів!
0
Дякую за відгук. Буду працювати і над цим текстом, і взагалі над подачею.
Взагалі тут усього двоє персонажів, у кінці Софія стає вагітною, процес омолоджування відбувається за рахунок витягування молодості з іншої, а прямі пошкодження, які мали б привести до смерті, ведуть до старіння, а потім і до смерті. Дуже шкода, що з самого тексту це не зрозуміло(
0
Насправді про омолодження зрозуміло, і що жінок двоє теж. Проблема в діалогах і їхніх діях
1
Доводилось дуже напружуватися, щоби вловити сенс оповідання, Марія, Софія, Марія, хто, що, якщо чесно я так і не зрозуміла... Якось надто воно все сумбурно, хоч і динамічно, навіть десь і моторошно, але все ж хочеться більшої ясності і структурованості.
Удачі!)
1
Перемудрила... Дякую за критику)
0
Я спочатку думала, що жінок троє - бабця, мама і донька, здається, аж в кінці зрозуміла, що їх двоє. Дуже все намішано. Ніби і напруга є, і динаміка, і сюжет зрозумілий, але не можу сказати, що я читала і прям могла встежити за ним
0
Дуже шкода( Дякую за коментар.
1
Дуже динамічно, сцена тримає в напрузі.