Ти будеш моєю

Отже, повторимо все з самого початку.

Вона вийде зі свого офісу через дев’ять хвилин після закінчення зміни, саме стільки їй потрібно часу, аби зібратися. Вона піде до своєї машини, що, як і завжди, стоятиме припаркована біля чорного входу, шукаючи у своїй маленькій червоній сумочці ключи. Так… Після цього, завівши свій автомобіль, вона виїде з паркінгу, поверне ліворуч, постоїть, почекає поки усі машини проїдуть та продовжить свій шлях додому.

Я, у цей час, трішки почекавши, поїду за нею, намагаючись не потрапити їй на очі. Це може викликати певні підозри. Під час поїздки за кермом вона музику не слухає, аби не відволікатися від дороги. Значить, на мене увагу не зверне, та все ж, обережність не завадить.

Приїхавши додому та вийшовши з машини, вона підійде під під’їзд. Ось саме зараз у мене буде не більше двадцяти секунд, аби, взявши квіти, які я придбаю у той день, підбігти до неї та запросити на вечерю.

І далі є два варіанти розвитку подій.

У першому вона погоджується, ми йдемо на вечерю, зустрічаємося, одружуємося та живемо разом. Все складається просто прекрасно і я ніколи не переходжу до другого варіанту.

Чорт, сподіваюся, що все так і буде…

Варіант два трішки менш веселий.

Вона відмовляє. Чорт, чорт, сука, блять. Хоч би мені не довелося цього робити. Я не хочу робити їй боляче.

У тебе не буде вибору.

Може до біса увесь цей план?

Ти стільки про неї думаєш.

Може знайти більш доступну для такого, як я?

Ти їбанувся? Ми стільки всього заради цього зробили, створили цей їбанутий план… Для чого? Для того, аби ти, сскину йобаний, задню дав у останній момент?

Я…

Ти! Завтра ти поїдеш і зробиш те, що мусиш. А зараз повторюй план.

Я не зможу з нею це зробити.

Зможеш. Любов варта всього, навіть трішки крові не шкода для неї пролити. Тож досить нити, продовжуй згадувати наш чудовий план.

Добре, пробач…

Молодець.

Отже, почнемо з початку…

Ні, блять. Другий варіант.

А, так, точно. Не кричи на мене.

Ти сам на себе кричиш. Давай, продовжуй.

Отже, другий варіант… Якщо вона не погоджується. Так важко про таке думати, якщо чесно, але не суть. Отже, якщо вона не погоджується, то у мене буде пара секунд, аби залити їй обличчя з балончика, схопити та затягнути у машину, поки хтось не почує крики та не визирне у вікно, аби подивитися, що сталося.

Далі треба швидко вколоти їй гарну дозу снодійного (але не переборщити, щоби не було не найприємніших моментів) і обережно вивезти її на дачу, не привертаючи до себе зайвої уваги.

Приїхавши, я перенесу її тіло до хати, прив’яжу до батареї… Блять, чорт, треба мотузки купити.

І не одну, про всяк випадок.

Так… Прив’язавши її до батареї, я стану чекати її пробудження. Коли це станеться, я почну її заспокоювати, говорити, що все добре і що нам судилося бути разом.

Вона знову почне кричати, кликати когось на допомогу, тоді мені доведеться закрити їй рота.

Продовжуй, не зупиняйся.

Я продовжу говорити про свої почуття, як слідкував за нею, як придумав цей план, як бачив наше життя у майбутньому. Вона це все слухає і лише після цього я знімаю кляп і… Якщо вона далі продовжить кричати, то доведеться вибити їй пару зубів, щоби швидше замовкла. Якщо і після цього вона продовжить волати…

Слухаю уважно.

Не перебивай. Якщо вона продовжить кричати, то мені доведеться перейти до більш важчих дій. Я примушу її любити мене. Через фізичний та моральний біль, але примушу.

Правильно. Любов варта всього. Варта страждання та зламаних кісток. Ти примусиш її полюбити себе, інакше… Інакше що?

Інакше я заберу її з собою. Але це останній варіант. Я зламаю її психіку, зламаю її життя, змушу її забути все, що було до. Я зроблю з нею такі речі, які не снилися маніяку. І все заради любові.

І заради цього ти не будеш її жаліти?

Ні.

А себе не жалієш?

Ні. Заради неї я піду на все. На біль, страждання, тортури, зміни у тілі.

Отже, все, ти дійсно готовий. Не забудь заїхати по мотузки, вони тобі знадобляться.

Так, точно, дякую, що нагадав. Треба повторити наш план. Отже, почнемо все з самого початку…