Sputum

Прекрасний осінній день не віщував біди для Владіка. Худорлявий хлопчина безтурботно сів на похилену лавочку в парку. За його спиною тихо шелестіли клени, які закривали своїми могутніми кронами старий яр, що тепер відігравав роль смітника. Тихе хрипіння пролунало в повітрі. Хлопець подивився на золоті крони позаду.

– Що за лайно! – викрикнув Владік, відірвавши руку від лавки.

На долоні налипнуло холодне мокротиння, яке переливалося жовтими і зеленими кольорами. Перекрививши обличчя від огиди, він почав терти рукою об дерев'яні дошки. Слиз збився в ком, але залишився на руці. Владік піднявся на ноги і провів рукою по джинсах. Слизький ком лише перекотився не відстаючи від шкіри.

– От зараза, – пробурмотів Владік і попрямував геть з парку.

По дорозі, він намагався відчепити приставучий слиз. Жовто-зелений ком вільно перекочувався між пальцями, але й не думав відчіплятися. З кожним кроком злість в грудях хлопця зростала.

До місії спасіння приєдналася і друга рука. Комок не приставав до серветки, футболки, цегляних стін, металевих поручнів, асфальту. Надія стерти слиз зменшувалася з кожним випробуваним способом. Дивному шматку мокротиння не хотілося покидати теплу плоть і він з легкістю прилипав до пальців іншої руки і назад.

Владік насуплено зайшов у вбиральню кафе. Гарячий струмінь води з антисептиком і милом не змогли справитися зі слизом. Владік закотив очі догори. Він не помітив, що брудний комочок збільшився на шкірі. Спроби продовжилися. Мокротиння сповзало із зубочисток і виделок, а вогонь запальнички лише обпік шкіру.

"Залишився останній варіант, – подумав Владік, поглянувши на своє виснажене обличчя в дзеркалі. – Він ніколи не підводив".

Мокротиння висіло на кінчику вказівного пальця. Владік не сумніваючись засунув палець в рот. Гримаса задоволення вкрила обличчя хлопця, коли він побачив чистий палець. Владік сплюнув. На раковину впала чиста слина. Холодний подих огорнув спину хлопця. Язик наткнувся на слиз. Смак скислої капусти вразив смакові рецептори.

Владік почав хитати головою в сторони, здригаючись від огидного присмаку. Зуби цокотіли в намаганні перетерти комок на шматки. Але мокротиння не здавалося. Владік відчув, як слиз огортає його зуби і налипає на язик.

Хлопець відкрив рота перед дзеркалом. Жовто-зелені пухирі розросталися по зубах і язику. Перелякане обличчя хлопця почало розпухати.

У вбиральню зайшов чоловік. Владік закрив обличчя руками і вибіг з кафе. Мокротиння ринуло в горло. Хлопець зупинився й почав блювати. Тротуар вкрили залишки сніданку і лискучі шматки слизу, які розростались вбираючи тілесну вологу.

"Що робити? – панічно думав Владік, оглядаючись по сторонах. – Куди піти і де знайти спасіння".

В хаотичному рої думок, він вчепився за примарне кліше з детективів і горорів, яке каже, що: "Ключ до розгадки таємниці завжди знаходиться на початку".

Владік вирішив повернутися до лавочки де все почалося і знайти спосіб повернути все як було.

Мокротиння впевнено заповнювало легені, які відчайдушно намагалися боротися із загарбником єдиним відомим способом. Хрипкий кашель почав вириватися з горла хлопця. Слиз двома цівками стікав з ніздрів до підборіддя і скапував на груди. Живіт булькотів і роздувався. Кожен новий крок ставав все важчим.

Владік наближаючись до лавочки, перечепився через власні ноги і впав. Люди з острахом оминали роздуте тіло хлопця. Слиз перекрив повністю горло. Владік вигнувся дугою. З його рота вивалився гігантський жовтий ком. Мокротиння розповзлося перед руками в центрі якого звивався позеленілий язик. Кисень проник у залишки легень. Владік підвівся на ноги.

Оглядаючи прокляту лавочку, хлопець відчув як його ліве око замилилося. Кілька разів кліпнувши, ліве повіко, назавжди склеїлося.

З носу вивалилась густа капля і впала на лавку. Хлопець обернувся.

«А якщо інші вступлять у цей слиз?»

Вся його дорога до лавочки вкривалася рясними жовто-зеленими каплями. Хлопець почав оглядатися по сторонах в пошуках ганчірки.

Око помітило шматок тканини на краю яру. Він обережно рушив до знахідки. Злиплі пальці підняли вкриту мокротинням кофту.

«О, ні, – подумав Владік. – Я не перший».

Живіт з тріском розірвався. Дві половини хлопця покотилися в яр.

На дні, серед сміття і листя пульсувало мокротиння. Окремі каплі повільно тягнулися догори, оминаючи стовбури дерев. Одна з капель торкнулася верхньої частини тіла. Владік підняв розпухлу голову і спрямував свій погляд нагору.

На лавочку сіла дівчина. З горла вирвалося хрипке булькотіння. Вона обернулася, опустивши руки на лавочку.

– Що за лайно! – викрикнула дівчина, поглянувши на долоню де було мокротиння.

* Sputum - Мокрота з латинської