Я прибрав вітальню, поскладав сміття в мішки і виніс їх до дверей. Перевірив час. Як же ще рано. Набрав Влада:
— Старий, зависаємо сьогодні?
— Я просив мене так не називати. І ні, плани змінилися.
Міг би й написати, падлюка.
— Та ну, ти шо. Знаєш скільки я відвалив медсестрі?
Мені, звичайно, лишиться більше, але на самоті це буде не те.
— Я зустрів одну дівчину…
— Такий старий пердун? На вулиці підкотив? — я злився на нього і дражнив навмисно.
— Через інет. Початилися, вона запросила мене.
— Запросила? Мою фотку скинув? — я намагався жартувати, але насправді заздрив, бо вже й забув, коли мав дівчину.
— Ага, і тепер ми їдемо на бал.
— Бал? — я подумав, що мені почулося. — З масками та всім таким?
— Із бальними сукнями та костюмами, — відказав Влад. — Як колись.
— А, ну то так би й сказав, що бабцю підчепив, а то — дівчина…
— Відвали, — очевидно, вирішивши мене добити він додав: — Вона багата — звикла так розважатися.
От завжди так: йому все, а мені — нічого.
— То ти будеш єдиний у орендованому костюмі?
Він послав мене подалі й поклав слухавку.
Сьогодні найдовша ніч і це вже стало такою собі традицією збиратися після заходу сонця та проводити її разом. Що ж, усі традиції коли-небудь закінчуються. Коли смартфон теленькнув повідомленням, надворі вже остаточно стемніло. На фотці височів якийсь похмурий величезний будинок у вікторіанському стилі.
«На бал приїхав?» — відписав я.
«Вона тут живе».
«У ЦЬОМУ? — Цікаво, де люди беруть таку купу грошей? — Якщо запропонує зв’язати тебе — тікай».
Влад нічого не відповів і я пішов до холодильника за добавкою.
Упродовж ночі я ще кілька разів писав Владу, щоби дізнатись, як у нього справи. Не те що б мені було дуже цікаво, але ж, дівчина… Десь після півночі Влад подзвонив і зашепотів у трубку.
— Не повіриш…
— Тебе викинули з балу?
— Та ні. Бал — нудятина. Ми збираємося в якийсь таємний клуб за місто.
— В смокінгу та бальній сукні?
— Я перевдягнувся. Ельвіра саме перевдягається.
Я поперхнувся від несподіванки.
— Ельвіра? Скільки їй років? Вона зі вставною щелепою?
— Іди на фіг. Їй трохи за двадцять і зуби в неї чудові.
— Скинь фотку, бо не вірю.
На фотці яскрава брюнетка, звабно закусивши губу, дивилася на фотографа з пасажирського сидіння авто.
«Гаряча. Має подругу?» — написав я.
Кілька хвилин витріщався в екран смартфону, але відповіді так і не отримав.
«Ви де? Можна до вас?»
За якийсь час прийшла відповідь: «Ми в клубі».
«Кинь точку. Викликаю Убер», — звичайно, я нікуди не збирався. Не о пів на четверту ранку.
Геолокація показала, що Влад десь посеред лісу.
«Це дивний клуб, — написав він, перш ніж я встиг щось відповісти. — Всі у звірячих масках».
«Як на Геловін? Чи фурі?» — спитав я.
Коли Влад нарешті подзвонив, на задньому плані в нього гупала якась електронщина.
— Не повіриш…
— Повірю.
— Вони тут розбризкали якусь червону штуку зі стелі.
— Кров??! Не повірю.
— Та ні, не кров. Смерділо чимось хімічним і потім зникло з одягу. Слідів ніби немає. Але було круто.
— Слухай, — я раптом зрозумів, що все прикінчив сам. — Я тут трохи захопився й нічого не лишив.
— Забий, ми зараз їдемо до неї. Саме йду машину прогріти.
Гупання музики дійсно стихло. Бахнули дверцята. І тут до мене дійшло, що я щойно почув.
— Чекай, ти сказав до неї? У перший же вечір?
— Ага. Якщо батьки вдома — пригощаю.
— Маєш систему із собою?
— Без неї нікуди.
Наступний дзвінок пролунав за дві години.
— Я вже в себе, — сказав Влад.
Що ж, значить батьків не було.
— Швидко ти.
— Багато років практики, мій друже, — він розтягував слова, як робив завжди, коли напивався.
— Чув про тебе під час Французької революції…
— І потім у Росії. Люблю революції, знаєш.
По голосу, чулося, як він вдоволено шкіриться.
— Як на мене — забагато ризику.
— Тому ти купуєш консервовану кров у тупих медсестер. А я п’ю свіжу.
— Та сам пив консерви кілька місяців!
— Жартую, — сказав Влад примирливим тоном. — До речі, її батьки та сестра були вдома. Я обіцяв тебе пригостити, то ж приходь завтра в гості.
— Дякую друже. Свіжої я не пив років десять.
— Завтра вип’єш, — він помовчав, а потім додав, — Ну, бувай, піду вже спати.
— Добридень, — я поклав слухавку та теж пішов у підвал спати. Завтра буде чудова ніч.