Чуєш?

Чуєш? За вікном хтось крадеться. Поволі по стежці несеться. Навкруги усе чіпляє, довкола гілки ламає. Як ступись – земля трясеться. Дім витримає, але це лиш здається.

Чуєш? Хтось у двері шкребеться. Малий, до ручки ніяк не дотягнеться. Пазурі гострі має, але двері ніяк не здолає.

Чуєш? По даху хтось ганяє. Хто це? Лиш сам дідько його знає. Він димаря довкола шукає. А ти візьми й згадай, є димар, чи його там немає.

Чуєш? Вони щось белькочуть. До тебе у хату скочити хочуть. У лапи смердячі схопити, солодке життя осушити. Ніяк не покинуть твого двору, ходять кругом хати по колу. Думки в головах ганяють, як потрапити у хату вони ще не знають.

Чуєш, скажені крики кота. Роздеруть його зараз на два. Не вдалось йому утекти, попав у холодні лапи. Вибіжи у двір – врятуй життя. Але не питайся: «А як же Я?»

Чуєш брязкіт скла? Воно ще є, чи ж його вже нема. Очі зажмур, порахуй до п’яти. Дихаєш? Значить, ще на вулиці вони.

Чуєш? Хтось у кутку хтось шкребе. Може це миша, а може прийшли по тебе. Серце упало в п’яту, маєш надію лиш одну. Сховайся під ліжко, спустись до підвалу. Але чи не буде цього замало?

Чуєш? На кухні щось впало. Нікого крім тебе, у домі не бувало. Двері в кімнаті на ключ ти замкни. Може врятують, а може і ні.

Чуєш? Як двері гримлять. В них тарабанять сотня чортят. Чуєш? Стало гучніше, дідько прийшов – не буде тихіше.

Відчуваєш? Холод на своїй нозі. Схопили за ногу й кудись поволокли. Хапайся за щось, тримайся міцніше. Нічого не вийде, їх набагато більше.

Чуєш? Щось довкола пече, суне у пекло сам дідько тебе. Збиратись до купи – сенсу нема: вирватись не вдасться, зворотного шляху нема. Прощатися з рідними немає часу, ось для тебе сковорідку несуть.

Чуєш? Щось довкола шкварчить. Усе навколо нестерпно смердить. Чуєш? Ще живеш значить ти, а за хвилю – вже ні.