Я можу тебе обійняти?

Так сталося, що у своєму житті я встиг двічі одружитися.

Моя покійна дружина Ліндсі стала жертвою нещасного випадку. Пройшло вже п'ять років, але я все ще звинувачую себе у її смерті.

Ліндсі повернулася додому надто втомленою. Пам'ятаю, як вона востаннє легко поцілувала мене в щоку, поки запах її парфумів залоскотав мені ніс. Ліндсі пішла в ванну. Цей вечір не повинен був закінчитися так, але… Дівчина більше не виходила звідти. Втома та вода зробили своє…

Я ніколи не забуду її посинівші губи та опухше тіло. Мені знадобилося багато часу, щоб нарешті відпустити біль втрати. Якимось дивом мені вдалося знайти щастя вдруге.

Софі була моєю сусідкою, але познайомився я з нею тільки рік тому, випадково. Ця дівчина змінила моє життя, повернула в нього фарби, вдихнула в мене жагу жити далі. Я вдячний їй і хочу зробити її такою ж щасливою, хочу віддячити їй за все. Тому не дивно, що місяць тому ми нарешті офіційно підтвердили наші стосунки. Я кохаю свою єдину дружину до безтями і хочу провести з нею усе своє життя.

Мені подобається помічати якісь дрібниці у поведінці дружини. Коли вона готує вечерю, то завжди щось тихо співає. Вона мило супиться, коли працює за комп'ютером, а ще має звичку читати перед сном. Я вже звик до всього цього, тому не дивно, що і цього вечора я спокійно готувався до сну.

— Про що читаєш? — запитав я, лягаючи у ліжко, поки дівчина з посмішкою гортала книгу.

— Про кохання, — відповіла вона і подивилася на мене, після чого поцілувала в губи.

— Тобі його мало? — запитав я з посмішкою, торкнувшись її плеча губами. — Не сиди довго, відпочивай…

— Скоро лягатиму спати, не хвилюйся, — вже пошепки відповіла вона і я почув, як перегорнулася ще одна сторінка.

Світло від лампи на тумбі біля Софі мені заважало, тому я відвернувся від дружини. День був насиченим і заснув я дуже швидко.

Через деякий час я відчув, як волосся Софі залоскотало моє вухо.

— Я в душ, а потім спати, — сказала вона мені тихо, але я лише щось незрозуміло пробурмотів.

Мені знадобилося кілька секунд, щоб усвідомити, що дружина пішла. Очі я не розплющував, але вирішив все ж таки дочекатися повернення дівчини. Думки про трагічне минуле та схожий випадок лізли в голову, але я відкинув їх подалі.

Минуло, напевно, п'ять хвилин, після чого я почув, як Софі вимкнула воду. Суцільна тиша огорнула будинок, а потім я почув скрип дерев'яної підлоги. Моє тихе полегшене зітхання пролунало кімнатою. Я не відкривав очей і лише краще натягнув ковдру. Дівчина лягла у ліжко і невдовзі я почув її шепіт біля вуха:

— Я можу тебе обійняти?

Її холодне і мокре волосся торкнулося моєї шиї. Від Софі завжди приємно пахло якимись квітами, це було заслугою її улюблених гелів і шампунів. Але цього раз запах був якимось болотним. Це змусило мене здригнутися.

— Так, так.., — тихо відповів я, вже думаючи засинати.

Та спокою не давали холодні руки, що обвили моє тіло. Насупившись і підібгавши губи, я хотів промовчати, але потім сказав:

— Захворієш, не можна приймати ванну у холодній воді, Софі…

Руки дівчини зненацька сильніше обійняли мене і це змусило мене відкрити очі. Живіт скрутило від болі, бо обійми були надто сильними.

— Софі, мені боляче, — сказав я вже гучніше, не розуміючи звідки в дружини з'явилося стільки сили. — Софі!

Я завмер, коли двері ванної кімнати відчинилися і звідти вийшла моя дружина. З грудей майже вистрибувало серце, поки я дивився на Софі, що зайшла до кімнати в халаті. Дівчина зупинилася на порозі, дивлячись на мене. Витріщивши очі, вона відкрила рот, та нічого не могла сказати. На її обличчі застиг страх.

По моїй спині пробіглися мурахи. Якщо вона тут, то хто тоді…?

Я відкинув з себе ковдру. Здалося, що серце вже точно зупинилося, коли я побачив ті руки, що обіймали мене. Незрозумілого кольору, чи то синього, чи то сірого, вони обвивали моє тіло все дужче і дужче, ніби ті змії. Моя футболка промокла до нитки, адже чиєсь мокре тіло пригорнулося до мене ближче. Запах сирої землі та гнилої плоті вдарив мене в ніс і я здригнувся. Це була Ліндсі.

Мені здавалося, що пройшла вічність, доки з мене вирвався несамовитий крик, заполонивши кімнату.