Сусід

Після важкого робочого дня я був радий повернутися додому. Тут мене ніхто не чекав, але мені й самому непогано.

Я пройшов квартирою, опустився в крісло. Полегшене зітхання, відчуття втоми проходить усім тілом… “Вже час в ліжко”, — каже мені мозок, я з ним згоден. Підіймаюсь, хочу скоріше дійти до спальні, аж раптом чую якість голоси.

Незрозумілі розмови, музика, гуркіт — це було поверхом вище, над моєю квартирою. І я вже звик до цього, адже мій сусід зверху — душа компанії, в нього завжди гості, вечірки, увесь будинок про це знає. Я пішов би спати, якщо б не одне “але”. Мого сусіда вже три дні, як не стало.

Поліція казала, що це самогубство, його знайшли повішеним у власній вітальні. Сліди боротьби не знайшли. Він пішов з життя без передсмертних записок, алкоголю та наркотиків у крові теж не було…

Його квартира повинна бути пустою. Тоді звідкіля ці звуки? Невже хтось вже встиг заселитися в неї?

Нічого не розуміючи, я спробував прислухатися, щоб розібрати розмови чи музику, але не вийшло. Звуки перепліталися між собою, як і на тих безглуздих вечірках. Як би там не було, але терпіти нового сусіда не входить у мої плани.

Кращого рішення, ніж знайти швабру та постукати нею по стелі, я не знайшов. Завмерши, я прислухався. Тиша. Здається, мене почули.

— Так краще.., — пошепки мовив я, та звуки повернулися, на цей раз вони були ще гучнішими. — Хай йому…!

Вони там подуріли? Вже одинадцята година, невже не можна подумати про сусідів?! Я, що, один це все чую?

Думаючи, що робити далі, аби заспокоїти шумних мешканців будинку, я почув, як задзвонив мій телефон. “Невідомий номер”. Чудово, тільки цього мені зараз не вистачає. Я зітхнув і підніс телефон до вуха.

— Алло?

По ту сторону спочатку була тиша. Насупивши брови, я вже хотів відбити виклик, аж раптом почув тяжке дихання. Хтось ніби задихається, жахливий звук… Волосся стало дибки, я стиснув телефон в руці, все ще сподіваючись, що все це розіграш.

— Алло? — знову повторив я, не в силах поворухнутися.

Дихання стало ще важчим, ніби у когось ось-ось заберуть життя. Здається, на моїй голові посивіло кілька волосків від цієї думки. Це стало останньою краплею і я закінчив дзвінок, відкинувши телефон і погані думки кудись подалі.

Тим часом галас починав зводити мене з розуму. Треба це негайно припинити.

Я рішуче покинув квартиру, вже скоро піднявся ліфтом на поверх вище. Тут було тихо, це стало для мене справжнім подивом. Та попри це я вирішив перевірити наявність нових сусідів квартирою вище, тому підійшов до дверей та постукав. Тиша. Тоді я спробував використати дзвінок, але і це не дало жодних результатів.

Добре. Вони, напевно, вже вимкнули музику. Заспокоївшись, я попрямував до ліфта, вже натискаючи кнопку та чекаючи його, аж раптом позаду роздався скрип. Я повернувся, завмер. Двері шумної квартири повільно відчинились, демонструючи мені темряву усередині.

Серце впало в п'яти, я не збирався більше брати участь в цій виставі, тому стрімголов побіг до сходів. Перестрибуючи через дві-три сходинки, я щосили біг до своєї квартири. Руки тряслися, та якимось чином я зумів відчинити двері. От тільки заходити я не поспішав, бо ще з порогу усвідомив, що це не моя оселя.

Темрява. Майже суцільна вона чекала на мене всередині. Місяць за вікном кидав нечіткі обриси на меблі, завдяки цьому я зрозумів, що це точно не моя квартира. Нерозуміння взяло своє і я ступив у невідомість пітьми.

Мені знадобилось декілька секунд, щоб зрозуміти, що я знаходжусь у квартирі зверху. Я бував тут, коли розганяв чергову вечірку. Якийсь шурхіт позаду змусив мене здригнутися та зробити крок у глиб квартири. Двері з гуркотом зачинилися, забравши з собою світло під'їзду.

— Допоможіть! На поміч! — почав кричати я, кинувшись до виходу, відчуваючи, як страх підступає до горла, здавлює його.

Тихе гарчання, скрегіт. Серце було ладне вистрибнути з грудей, коли я побачив в кімнаті якість дивні тіні. Вони наближалися до мене, сміялися нелюдськими голосами, поки я відчайдушно намагався відчинити двері та покинути цю кляту квартиру…

***

Поліція казала, що це ще одне самогубство, його знайшли повішеним у власній вітальні. Сліди боротьби не знайшли. Він пішов з життя без передсмертних записок, алкоголю та наркотиків у крові теж не було…