Священний Молодець
Я побачив як її очі випали з орбіт - вони трималися лише на сухожиллі прямих м'язів . Зубчаста лінія , пройшла до отвору зорового нерва і склера стала червоною. Вхопивши чималий дерев'яний брусок, на кінці якого були набиті цвяхи - я дав її поміж ніг, і вона здається скопитилась. Тіло важко впало на солом'яну підстилку; у загоні знову стало тихо. Уважно прислуховуючись до того що коїться на пасовищі( на тих 10-ти, акрах землі) мене охопив жах і я подумав: “ ...а чи не пробралися ті живі - мерці до мого будинку, і чи не поїли вони всієї худоби, котру я розпустив напередодні?”. Тиждень тому мені прийшлося спостерігати за тим, як моя колишня теща, з'їла мого сторожового пса, розмазуючи кров по своєму обличчі; вона смакувала ним, стоячи біля садиби на колінах. Канзас - охоплений нашестям мерців, волав пекельними голосами. На пустельних вулицях звучали одиничні постріли, але і вони не допомагали. Всі чекали на рішення міністра внутрішньої безпеки США, стосовно подальших дій для локалізації смертельної загрози не тільки для однієї держави, а і для всього світу.
Ця стара сука, з відверто - огидною пикою мені так набридла за життя, що хотілося над нею трішки познущатися ( і за песика розплатитися), мало того що вона народила ще гіршу тварюку ніж вона сама, і випустила її у світ, щоб та, знешкоджувала психіку чоловікам; так вона ще вирішила напасти на мене тут,... коли я того не очікував! Певно що, теща не хворіла ніяким склерозом - просто використовувала своїх дітей, як ресурс для того щоб відчувати значимість.. Я її розкусив - раніше, ніж хтось інший. Інакше, як вона могла з першого разу запам'ятати дорогу до ферми?..
Сантиметр за сантиметром - все волік тіло здіймаючи куряву. Вона так смерділа, що хотілося все облишити і втекти. Зачепивши плечами ланцюги ( вони колись слугували для прив'язі скотини ), роздався неприємний дзвін. У напівтемряві побачив щось неладне а саме: здалося, що теща лукаво підняла куточок свого роту; ніби насміхаючись. Я приглядівся і заговорив:
— Харпер, ви мене чуєте?.. - пошепки звернувся я до неї. Мені здалося що у мене поїхав дах.
Стара нерухома жінка лежала на спині, витягнувши свою шию вперед, ніби ось-ось вона підніметься. Замість очей, були чорні пустоти, розбита голова - кровоточила в районі вуха - згадав був, як дав її ще лопатою по спині, перед тим як вона заскочила на дах сараю і зашипіла.
— Сучий сину,..- забулькотіла кровава слина у її роті. — У мене хвора спина! - закричала вона щосили. І хоч ліва її рука бовталася зламана, як мотузка, але це не заважало викликати до себе жалість, відчуття провини.
Тоді, я показав Харпер середній палець. А вона у відповідь:
— Хай він тобі засохне!..
Ніч без будь-якого освітлення, була прохолодною. Було небезпечно привертати до себе увагу навіть ліхтариком . Хильнувши трішки джину що був у потаємному кармані моєї жилетки мене клонило до сну.
— Томасе, Томас...- почув голос добре знайомої мені жінки ( викид адреналіну в кров змусив мене діяти), вхопивши вила до рук - пішов на звук. Він доносився з лівої сторони сараю, де лежали тюки з сіном. У пітьмі все рівно розрізнявся повільний рух когось. Хтось, наважувався на зустріч зі мною. Відкотивши возика, щоб пройти далі, я знову почув:
— Томасе, ходи сюди. Допоможи мені, … - застогнала його колишня дружина і фермер на противагу всьому увімкнув ліхтарик.
Вона лежала на кровавому брезенті, з великою раною в області живота. Я бачив її кишки - здавалося, хтось намагався вирвати її нутрощі. Жінка імпульсивно здригалась, та ковтала слину.
— Зої, хто це з тобою зробив? Чим тобі допомогти ? - забідкався я, і почав намагатися зарадити жінці, але все було марно. Відчувши поріз на її шиї, - та рана також була глибокою, - вперше осягнув непідробну безпорадність і жагу нищити.
— Я помираю...- прошепотіла вона з останніх сил. — Мама, мама,.. мене вкусила. Пробач мене,...
— Чекай, я щось знайду - потрібно зупинити кров!!!
Ранок прийшов швидко і мертве місто заповнили звуки; в ту хвилину, коли сонце розсіювало мереживо тіней, - я побачив слід від вставної щелепи колишньої тещі. Вона прикусила мені ногу ...непомітно. Під вечір я захотів жерти людей.
