Епідемія Z

Стріла з арбалету точно лягла в око, ще одного гниляка біженця зі східного фронтиру.

— Гарний постріл, Макс! Дивись, без всякої символіки тип... Можливо, це був наш?

— Що ти верзеш Ігоре? Який йолоп буде йти в їхні заражені землі та вертатись? Шукаєш серед цієї купи лайна хороших чоловічків?

— Твоя правда... Коли це вже блядство закінчиться.. Ми уже 7 місяців відстрілюємо цих зомбо-заражених, а вони все не кінчаються...

— Ну, у нас і так вже краща ситуація, ніж до великих орбітальних ядерних бомбардувань, цього блядського зомбостану...

— Дегенерати, самі примінили ядерку, самі себе й знищили...

— Воно то так, але к єбенням ще і пів планети... Блядські виродки.

— Ну нічого скоро до мінусуємо решту до нуля.

— Добре, Макс, йду передам по рації, що сьогодні було спокійно відмінусували на своїй ділянці лише одного, безшумно, стрілою з арбалета, вогнепальна зброя не застосовувалась.

— Ок, бро! Передавай, щоб прислали запаси та провізію. А ще краще, щоб нас змінили, к хрінам собачим. Хочу грати покер, пити блек-джек і парочку брудних хвойд.

Ігор пішов, в командний пункт і почав викликати базу. Фалаут 1 прийом, як чути? Це Мандалорець..

Я оглянув з вежі, наші справи на при фронтирних рубежах.. Поле було усіяне гниллям та кістьми тих хто намагався прорватись до наших земель. Війна скінчилась після орбітальних ядерних ударів. Але вона не скінчилась для нашого загону військових-єгерів. Які заприсяглися винищити будь-якого чужака, хто прийде зі східних рубежів. Для нашого бойового братства не було різниці, яка ціль з'явилась на горизонті. Спочатку ми добивали регулярку, потім дезертирів, ополчення, банди,а потім уже останніх прихильників, чи адептів того їхнього збоченого світу Z. Без різниці стать, вік. Усі вони були породженням покидьків та епідемії Z, яка вкралась не лише у їхній мозок, але після бомбардування відклала відбиток на їх тілах. Багато, хто скаже що ми - безжальні машини вбивства. Однак, ні Ігор, ні штаб, ні побратими так не рахуємо. Вони й до війни мало були схожими на нормальних людей, а після її поготів. Їх тіла так і світились від радіації, поступово розкладались. Ми часто бачили в об'єктиві свого прицілу, очі які випадали з орбіт, облізла шкіра, ходячі м'язеві скелети, руки які теліпались ніби на лише сухожилках. Живі гнилякі які гойдалися від вітру, гойдаючись вліво вправо. Волосся, яке постійно випадало, голомозі, вирячені очі, вони були справжніми фріками із кунсткамери. Тому стріла між лоба, чи в серце, було для них справжнім милосердям. Хоча вони й того не заслуговували. Ось так вони й лежали, на відстані 50-100 метрів від нашої застави. Ніхто з ними не возився, вони розкладались собі, і незносно смерділи. Особливо, коли вітер був у нашу сторону. Дикі собаки, коти, та хижі вовки, розносили  їх частинами у свої схованки, поїдаючи цю гниль. Тим самим трохи фільтрували повітря, наводили лад в екологічній ланці.  А на залишених рештках природа брала своє, земля забирала ці добрива, та поступово вкриваючи горизонт зеленим килимом. Шах і мат. Після темних часів настає світанок... Ці зміни були не помітними, але такими ж неминучими..

— Максе! Максе! База дала відповідь!!! Все скінчилось!! Ігор прибіг захеканий та ошелешений звісткою, яку отримав по рації від командного центру.

— Що ти в біса верзеш Ігоре? не розуміючи, що на хрін тут відбувається відповів Я.

— Максе, схоже ми підстрелили сьогодні останнього зомбі! База отримала рапорти від усіх застав  на Великому фронтиру. Наша сьогоднішня ціль, схоже була останньою. Це підтверджують дані розвідки. Усі запущені дрони та супутники, не виявили живих об'єктів в глиб східного фронтиру на 1 тисячу км...  Офіційно епідемія Z закінчилась. Ми очистили світ від погані...

— Чорт забирай, ми вбили останнього покидька! Ну тепер я точно заслужив на покер і стакан віскі... зі втомою, дивуванням та сарказмом я витиснув ці слова з себе..

— Та самих брудних хвойд, які тільки знайдемо. Ти герой Бро! 

Ігор дістав зі футляра дві сигари, які прикурив та подав одну мені... Ми вперше за весь час перебування покинули оглядати східні рубежі, та повернулись на захід вдивляючись у каламутний захід Сонця. Нас чекало повернення в новий світ. Новий-старий зруйнований, який ми неодмінно відбудуємо. Новий світ, де ми сподіваємось не буде більше ніяких війн.