Останні дні Землі

Ніч була темна та холодна. Небо й досі не проглядались світила. Вечірнє багаття потріскувало та розігрівало їжу на казанку, біля тепла, наче нічні метелики юрбилась малеча.

брате Томас, розкажіть нам як все почалось, хором заволали розбишаки.

Сидячи біля вогнища, падре Томас дістав щоденник, та почав читати зівакам, що тулились один до одного від лютого голоду та холоду.

Блаженний той, хто має надію у ці темні часи! Наш світ загинув. Остання війна прирекла людство на вимирання. Після тристоронньої триденної третьої світової війни наступила ера пост апокаліптичного світу. Земні організації, уряди, держави, все, що ми знали до нині, усі інституції, перестали існувати. Не багато місцин на планеті можна назвати куточками цивілізації. А те, що залишилось від людства це світ, у якому ніхто не хотів би опинитись, як би мав вибір. Планету охопили вісники кінця усіх часів: хаос, деградація, хвороби, смерть. Бог покинув нашу Землю. Церква та релігія втратила свій контроль над людством. Вони фактично зникли. Я не знаю, чи ще є у світі десь капелани та храми, я не знаю, чи ще залишилась десь релігія та іскорка віри. Можливо я останній священик на землі. Тому дуже важливо записати цю історію для інших поколінь людства.

Ті, хто в перші дні не помер від радіації, зіткнувся з іншими смертельними загрозами. Тяжкі вірусні хвороби супроводжували вцілілих, та заражали все нових і нових людей, що контактували з ними. Мор котився по знищеній Землі та безжально викошував людство, як кривавий жнець. Мутанти як і люди, так і звірі. Вони були не лише смертельно небезпечні, вони також переносили віруси, які були смертельними для людей. І вони були повсюди. Тому ця боротьба тривала і триває і буде тривати. Що ми робимо, коли бачимо мутанта?

Якщо одні, то втікаємо та ховаємось. Тихо сидимо, коли минає небезпека, хутко біжимо в громаду. Ніби якесь старе, але важливе правило зі школи, масово пролунало дитячими голосами.

Канібалізм. Вода та їжа стала великою проблемою, яка тільки наростала в ті дні. Люди від голоду втратили все людське, втратили свої душі, та стали поїдати інших. Тому, не завжди новий подорожній ваш друг. Пам'ятайте! Що ми робимо коли помічаємо незнайомців?

втікаємо та ховаємось, доповідаємо старшим. Знову, як завчений параграф з книги пролунало навкруги.

Сонце, його закрили хмари пилу. Воно стало тьмяним та холодним. Тому вогонь ваш друг!

Вогонь наш друг обігріє та зігріє. Пролунало біля вогнища.

І з кожним днем все це поглиблювалось. Ті невеликі групи людей, які вижили, все більше нагадували до смерті загнаних антилоп, за якими гоняться гієни... У ті тривожні дні людство, було на грані винищення. Не було ніякої надії, на майбутнє. Люди почали гуртуватись, тулитись один біля одного, щоб спробувати хоч якось вижити. Ми тоді називали цей час останні дні Землі. Хто наша надія?

Надія наша спільнота! Ствердно проговорили діти.

Отче, перервав читання, глянув на малечу, яка з широкими очима дивилась на нього, і заговорив.

Врятуватись видавалось не можливим, мені тоді було десь, так само як і вам. Страх поселився в середині мене і жив там в день і вночі. Наша група вирушила на Захід до скелястих гір, щоб там вибрати місце для створення останнього форпосту людства, так тоді ми вважали. Що ми єдиний вцілілий фрагмент цивілізації, і що ми знайдемо надійне місце, де нас ніхто не потурбує більше. Багато хто тоді зламався, але нам пощастило у нас був отець Аарон, який тоді сказав усім наступне: Можливо, Бог покинув цю Землю. Ви всі зневірені! На Землі зараз настало пекло. Моя віра також зазнала кризи. Я не можу Вам проповідувати про спасіння Господнє! Бо і сам його уже не бачу. Я не закликаю вас вірити, я закликаю вас мати надію в краще майбутнє. Надію в один одного в людяність, що залишилась у нас. Давайте, ж підемо та знайдемо місце, яке стане нашим домом, хлібницею та фортецею.

і ви знайшли, те місце брате Томас? Запитали діти хором.

Ні, діти! Ми його й досі шукаємо. Ми й далі біжимо від усіх демонів, які безупинно женуться за нами. Це уже 6 місце яке ми змінили за весь час.

а який найстрашніший демон? Запитав хлопчик

Ми самі... відповів священик Томас.