Пупсик

Тримаючи за руку маленьку донечку, вона увійшла до свого улюбленого магазину. Невеликий, затишний, зі всім необхідним, найсвіжішим, та по найкращим цінам. Продавець кожного разу зустрічав широкою посмішкою і гучними вітаннями, як стару добру знайому. З дядьком Гургеном можна теревенити годинами про все на світі. Цей магазинчик певною мірою заміняв їй кабінет психолога і вона завжди проводила тут набагато більше часу ніж потрібно.

Приміщення прикрашали гірлянди та мерехтливі яскраві вогники, а у кутку стояла штучна ялинка. Різдвяним настроєм здавалось сповнене саме повітря, яке вона жадібно вдихала наповнюючи легені святом.

Підійшовши до м'ясного прилавку, з цікавістю стала розглядати асортимент, вже уявляючи як ці шматки м'яса перетворяться на апетитні страви.

— Свіже? — спитала у продавця.

— Вранці ще бігало, — з гордістю і кавказьким акцентом, відповів він. Голову дядька Гургена прикрашав новорічний червоний ковпак, що досить безглуздо виглядав в комплекті з фартухом заляпаним кров'ю і величезним ножем у руці.

Сумніву звісно не було, м'ясо тут завжди найсвіжіше. Це не те переморожене бозна-що з супермаркету. Але спитати про свіжість — негласний закон який не можна порушувати.

— Мені, будь ласка, он ту стрічку реберець. Засмажу на грилі, — мрійливо сказала вона, тицьнувши нафарбованим нігтиком у скло прилавку.

— Вах, чудовий вибір! Тільки подивись, ще кров не обсохла! — Вигукнув дядько Гурген, підчепивши ножем реберця.

— Ще ту гарненьку філейну частинку, серце на салат, печіночку для паштету. І чоловік замовив зробити кров'янки... — її обличчя скривилось гримасою відрази. — Терпіти не можу цю гидоту, але на що тільки не підеш заради кохання... Тому покладіть ще декілька літрів крові й кишки.

— Ох, джигіт, яку дружину вкрав! Хазяйновита, ще і красуня! — гаряче запевнив продавець, розмахуючи оберемком кишок.

***

Тим часом маленька дівчинка приклеїлась до вітрини, де лежав пупсик. Блакитні оченята, довгі вії, одягнутий в жовтенький комбінезон, а в роті тримав соску. Якщо на нього натиснути, то він починав плакати та дуже смішно смикати ручками й ніжками. Дівчинка з захопленням дивилась на пупсика, такого гарного в неї ніколи не було.

— Мам, купи пупсика! — Підійшовши сказала дівчинка і потягла за руку в бік, до іншої вітрини.

— Ми минулого разу купили такого самісінького! — З роздратуванням вигукнула вона подивившись на цінник. — Ти бачиш який дорогий?! Ми не можемо кожного разу купувати тобі нових пупсиків!

Продавець закінчуючи збирати пакунок з м'ясом вигукнув:

— Нова партія, вчора завезли. Ні в кого більше таких не знайдете! Тільки в дядька Гургена!

— Маааам, ну купи пупсика! Будь ласочка... — По щоці дівчинки побігла сльоза.

Вона нервово зітхнула, знаючи що ця єдина сльозинка за собою несе, це як ехо в горах перед лавиною. В такі момент її переслідувала тільки одна думка — як добре тим, в кого немає дітей.

Дівчинка впала на підлогу в істериці, волаючи на всю горлянку. Прямісінько як в тій рекламі презервативів.

— Та візьміть дитині пупсика. Я вам знижку зроблю, — голосно вигукнув продавець, намагаючись перекричати дівчинку.

— Мааам, ну купи, мааам! — відчувши підтримку ще гучніше заревіло дівча.

— Ну добре, добре. Дайте нам ще пупсика, — врешті здалася вона.

***

Істерика скінчилась так само миттєво як і розпочалась. Дівчинка вже зі щасливою посмішкою, стрибала біля вітрини в очікуванні такого бажаного і вистражданого пупсика.

Продавець обережно витяг його з під скла і вручив дівчинці. Покрутивши трохи в руках, вона миттєво відгризла у пупсика одразу пів голови. Кров і мізки розбризкались по підлозі, заляпали скло, ялинку, а пупсик ще якимось дивом несамовито горлав і смикався всім тілом.

— Елла, ну що ти наробила?! Не можна додому втерпіти?! Ти ще і старого пупсика не доїла! — заверещала жінка.

Дівчинка тільки з апетитом хрускотіла кістками, здавалось зовсім не жалкуючи про скоєне.

— Пробачте! Мені так ніяково... Іноді здається, малі циклопенята, ще більш нестерпні за людських дітей. — густо вкрившись рум'янцем, звернулась вже до продавця, кивнувши на прилавок з м'ясом.

— Як казав, мій дід Міхо, — немає поганих люденят, якщо вони шашлик! — Здійнявши вгору вказівний палець, процитував продавець, і магазин наповнився веселим сміхом. — Не переймайтесь, красуне, дядько Гурген все прибере, — додав він, підморгнувши єдиним оком, але подумав, як добре що в нього немає дітей. І змивши сліди пустощів, пішов у підсобку за новим пупсиком для вітрини.