Підглядач

У двері подзвонили. На порозі стояла молода сусідка в коротенькому халатику.

— Максику, ти ж наче на сантехніка вчишся?

— Ну, є таке.

— Подивишся машинку? Щось шланг протікає…

Поки Максим ремонтував шланг, сусідка вийшла на кухню. Він зловісно посміхнувся, дістав з кишені маленьку камеру, ввімкнув та приладнав зверху на бойлері, щоб видно не було. Попідглядає за нею, буде “плата” за ремонт!

Вдома Максим увімкнув трансляцію з камери на ноутбук. Чекати, поки сусідка піде митися, довелося недовго. Максим плюхнувся в крісло, потираючи руки в передчутті. Ось вона зайшла у ванну, наче навмисне повільно розв’язала халатик, ще повільніше скинула його. Рожевий шовк ковзнув по звабливих вигинах пружного тіла та плюхнувся на підлогу.

Максим потягнувся до ширинки. Як на зло, блискавку заїло. Поки возився з нею, сусідка вже увімкнула воду. І тут вона раптом подивилася нагору, просто в камеру. Максим аж підстрибнув з переляку.

Обличчя сусідки перекосилося від гніву. Очі звузилися в щілинки, зуби вискалилися. Якби камера писала звук, Максим би, мабуть, почув, як вона гарчить та скрегоче зубами. Зараз прийде до нього! Максим побіг до дверей. На щастя, закриті. Хоча чому він злякався? Як сусідка визначить, що камеру поставив він? І відчиняти він не збирається. Прикинеться, що його нема вдома.

Максим хотів вимкнути трансляцію, але ноутбук раптом завис. Він клацав на “стоп”, але відео не вимикалося. Сусідка продовжувала дивитися в камеру, не кліпаючи. Погляд її злих очей наче гіпнозував, і Максим теж не міг відірватися від відео, забувши, що щойно хотів його вимкнути. Їх погляди віртуально зустрілися. Максим здригнувся від жаху.

І раптом сусідка стисла від люті кулаки та закричала — мабуть, дуже голосно. Він хотів ще раз спробувати вимкнути відео, але погляд злої жінки знову загіпнозував. Вона простягнула до камери руку, і на ній просто на очах виросли довгі чорні кігті. Сусідка вискалилася ще сильніше, і Максим побачив, що в неї гострі криві зуби. Гладенька засмагла шкіра миттю потемніла, вкрилася зморшками та бородавками. Волосся розтріпалося, наче від вітру, очі розширилися та загорілися, виказуючи вертикальні зіниці. Потвора облизала зуби роздвоєним язиком, і з них закапала густа слина.

Максим більше не міг відірвати погляду від екрана. Йому було страшно, але невидима сила тримала його, голос у голові повторював: “Дивися! Дивися!” Раптом сусідка вийшла з ванної. Тільки тепер Максим зміг відірватися від екрана. Він швидко вимкнув ноутбук та ще раз перевірив замок.

І тут пролунав дзвоник. Максим відбіг від дверей та сів на диван, зачаївшись. За дверима почулося гарчання. Максим здригнувся та втисся в диван ще дужче. Ще три рази пролунав дзвоник. Цей звук катував Максима, наче електричний струм. Він дрижав та молився, щоби потвора швидше від нього відчепилася.

І сусідка таки відчепилася. Ще раз приглушено загарчала та затихла. Грюкнули її двері. Хух, пронесло! Він видихнув з полегшенням та пішов на кухню попити чаю, бо в горлі пересохло від страху.

Поки пив, за стінкою почулися дивні звуки. Максим ледь не захлинувся. Це ж у квартирі сусідки! Щось гуркотіло, совалося та бубніло. Він сидів на стільці, не в змозі поворухнутися від страху. Раптом стінка замерехтіла, заколивалася, наче хвилі на вітрі, стала напівпрозорою, і Максим побачив сусідку-потвору. Їхні погляди зустрілися. Вона переможно загарчала та застрибнула до квартири Максима. Він не міг поворухнутися, загіпнозований її поглядом. Зовсім близько відчувся сморід поту, змішаного з гниллю, цвіллю та ще чимось.

Істота схопила його за голову та підтягнула до себе. Максим заплющився та задрижав.

— Будеш знати, як за мною підглядати! — просичала вона у вухо, і щось гостре вп’ялося в шию…


***


— Сергію, можете подивитися в мене розетку? Щось барахлить.

— Ага, зараз, тільки інструменти візьму. Чули, Максим наш кудись зник. Шукали скрізь — нема.

— Не чула…

Копирсаючись у розетці, Сергій поглядав на зад сусідки, що саме протирала підлогу.

“А нічого така, соковита!” подумав він, і рука сама потягнулася до краєчка халатика. Він підійняв тканину, споглядаючи пружні обриси тіла. Поки збагнув, що коїть, вона миттю розвернулася, і гострі ікла прокусили шию…

— Щось у цьому будинку чоловікам тільки одного й треба! Ніби й добре, але так і розтовстіти можна! — промовила сама до себе потвора, хрумтячи свіжим м’ясом.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Мотель Бейтсів
Історія статусів

01/10/22 13:36: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/10/22 01:43: Грає в конкурсі • Перший етап
23/10/22 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап