(ЗІБРАННЯ ТВОРІВ. Амброуз Бірс)

У старі часи, коли я читав по одній книжці за раз і не розумів, як це — читати декілька одночасно, натрапив на рецензію Сашка Завари на «Зібрання творів» Амброуза Бірса. Сашко в ній наголошує: «Саме цю збірку оповідань неможливо читати запоєм». На що я відреагував із викликом, тож… читав її цілу осінь. Оповідання за оповіданням, одне на день-два, а то й три дні; я продирався між ними, ніби крізь густий, наповнений темрявою ліс. І коли в мене виникало бажання прочитати більшу кількість оповідань на добу, я ледь не божеволів. Цю книжку справді не можна «проковтнути» миттєво.

Кожне із Бірсових оповідань варте того, щоб його «пережити» (боронь Боже, насправді) та переосмислити. Його тексти, сповнені ореолу таємничості, балансують на грані психічного розладу та містифікації в реальному житті. А інтрига та неймовірні збіги не полишатимуть вас у жодній із цих оповідок. Також у деяких авторових розповідях присутні теми та речі, дуже не притаманні кінцю ХІХ століття.

Втім, найбільше мені сподобалася частина, де письменник пише про те, що справді пережив і на чому знається – про війну. Попри те, що це суцільна «чорна література», у збірці «Солдати» присутня тема громадянська війна в Штатах. Тут автор, на мою думку, досягає вершини парадоксальних життєвих збігів, які не піддаються вірі. Поряд із цим тексти переповнює невимовний біль, німий крик до вбитих батьків їхніми ж синами чи навпаки. І все це прошите чорними нитками готичного стилю Бірса, стилю самої смерті.

То хто там казав, що «Майстри готичної прози» - тільки лякалочки на ніч?

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: