Юркі Вайнонен - фінський Кафка?

Юркі Вайнонен — фінський прозаїк і перекладач, народився в 1963 році. Вивчав порівняльне літературознавство в університеті Тампере, де отримав ступінь магістра. Сьогодні викладає творче письмо.
Писати автор почав ще у студентські роки. У літературознавчий процес увійшов зі збіркою новел “Мандрівник-дослідник та інші оповідання”. Також Ю. Вайнонен є головою Спілки письменників Фінляндії.

“Фінський Кафка” - саме так охрестили критики Ю. Вайнонена. Його твори є сюрреалістичними, з містичними сюжетами. У своїй творчості письменник звертається до прозових жанрів. Відомий також як перекладач творів Свіфта, Єйтса, Шекспіра.
Серед найвідоміших творів автора - “Mykkä jumala” (“Німий бог”), “Perintö” (“Наслідування”), “Tornit” (“Вежі”) та ін.

Автор познайомився із сюрреалізмом ще на лекціях з історії мистецтв, що відчинило “браму” до його підсвідомости. Як уже було зазначено, Юркі Вайнонен ще у студентські роки почав писати і надсилати свої твори до видавництв, проте безрезультатно, хоча їх часто добре оцінювали. Так минуло дев'ять років, і аж тоді його перша збірка вийшла друком у видавництві “Локі-Кір'ят”. Публікація першого твору змінила усі плани автора, і він вирішив повністю зануритись у світ літератури.
На творчий світ Ю. Вайнонена вплинули такі автори, як-от: Гаррі Мартинсон, Франсуа Моріак, Марґеріт Дюрас, Джонатан Свіфт, а також ідеї психоаналізу Зиґмунда Фройда. Також його надихають твори образотворчого мистецтва, особливо роботи Сальвадора Далі.

Доктор Наґель зробив те, про що сповістив: пішов із життя своєї дружини, аби потрапити до її життя. Якби цидулку, яку він залишив, правильно витлумачили, його б знайшли. Річ у тім, що в ніч проти шостого квітня доктор Клаус Наґель переселився в праве стегно своєї дружини Маріанни.

На перший погляд ці оповідки доволі реалістичні й нічим не особливі, ніби автор висвітлює цілком буденні історії з життя простих собі людей. Проте згодом, занурюючись глибше у цей оманливо-реалістичний світ, ви помічаєте різні “дивакуватості”, як-от те, що начальник метереологічної станції “увійшов” у стегно своєї дружини. Подібним і унікальна коротка проза фінського сюрреаліста: химряцькі речі ховаються у деталях і так майстерно уплітаються у загальну картину, що це стає цілком природньо, як, наприклад, те, що оповідь ведеться від імені метелика, або раптове нашестя мушачих трупиків у квартирі біолога. Адже сама суть сюрреалізму — це пізнання людської підсвідомості через приховані символи й розкриття таємниць довколишнього світу. Казав-бо Рене Маґрітт, бельгійський художник:

Бути сюрреалістом — означає позбавити свій розум усієї пам'яті того, що бачив, та бути завжди уважним до того, що ніколи не було.

Без уваги не лишилися також і міти. В оповіданні “Мисливець” ідеться про стрільця, що заблукав на полюванні і мав нагоду здибати декількох химерних створінь — юних дівчат із янгольськими крилами, що купалися у ставі. Надвечір, коли сонце заходило за обрій, двійко з них полетіли геть, проте одна через свою необачність лишилася і потрапила у полон до мисливця.
Про стиль письма “фінського Кафки” хочеться сказати лиш те, що автор ніби віддалено спостерігає за цими подіями і знаходиться “поза” усим цим.

Застереження: не намагайтеся проковтнути книгу за декілька днів. Читайте поволі, по одній оповідці на день, інакше ризикуєте звар'ятувати, або ж, принаймні, ніц не збагнути.

Може, я щось недочув? Ти сказав, що в слоїках — звуки?

У передмові до “Німого бога” автор зізнається, що цей роман ніщо інше як новела, котра вийшла за свої сюжетні рамки. Місце дії — таємнича Бретань (історичний регіон на північному-заході Франції), з якою, до речі, пов'язана цікава леґенда про затонуле місто Іс та забуте Богом бретонське село, де, власне, і відбуваються основні події. Загалом, Бретань не вельми привітне місце: її береги скелясті, більша площина зайнята Армориканською височиною, де ростуть зарості вересу (подекуди ж трапляються дубові й букові ліси).
Атмосфера книги пройнята відчуженістю, незбагненними мітами про бога печерних галок, Бая (про прихід якого тамтешні вірять і досі), а також духом сюрреалізму

Цей роман я сприймаю також як вияв особистої пошани до сюрреалістів і сюрреалістичного мистецтва

Застереження: цю книгу я також раджу читати поволі, адже у ній повно сцен галюциногенних і маячливих видінь, тому, якщо ви вирішите прочитати її похапцем, то просто дійдете висновку, що автор добряче накурився і спився перед тим, як почати писати “Німого бога”.

Тепер я знаю, що починаюся там, де закінчуюся. Там, де ви побачите страх у жмені пороху

Гадаю, що порівняння Ю. Вайнонена із Ф. Кафкою не зовсім доречне, позаяк творчість герра Кафки відображає саме відчуженість особистості, страх перед зовнішнім світом та вищим авторитетом. Роботи ж фінського сюрреаліста покликані відчинит “браму підсвідомості”, щоб зазирнути за червоні лаштунки Лінча, котрі розділяють наш, реальний, світ, та світ поза нашим розумінням, світ химородників і прихованих знаків.