Серіал «Бездушні»: українська містика в бразильських джунглях

Зачувши вираз «бразильський серіал», останнє, про що подумаєте – це про горор. Однак у 2020 році стрімінговий сервіс Globoplay презентував глядачам містичний серіал Desalma або ж «Бездушні», в основу якого лягла українська міфологія та містика свята Івана Купала.

Історія створення

Чому такий вибір? Хоча зв'язок між Бразилією та Україною не очевидний, на території країни проживає велика українська громада, утворена нащадками українських іммігрантів. Чисельність діаспори порахувати важко, та мова йде десь про 500 000 українців Бразилії. І саме на побуті українських діаспорян зосереджений серіал «Бездушні».
Сценарій до серіалу написала Ана Паула Майя, яка є не лише сценаристкою, але і відомою у Бразилії письменницею, що творить у жанрі горор: авторка двічі отримувала премію Сан-Пауло в царині літератури. Під час роботи над «Бездушними» сценаристку консультувала українська діаспора міста Прудентополіс – це неофіційна столиця української громади в Бразилії, оскільки 80% населення міста має українське походження.

На знімальному майданчику не обійшлося без пригод: сталася пожежа, унаслідок якої хтось із команди отримав травму. Подія спровокувала чутки про містичний вплив обраної тематики серіалу на процес зйомок. Однак чутки так і лишилися чутками, оскільки подальші роботи йшли жваво – усі 10 серій було відзнято лише за місяць.

Сюжет

Події відбуваються у невеличкому містечку Бріжіда, заснованому колись українськими переселенцями. Довкола – недоторкана природа – ліс, річка, водоспад. У серіалі природі відведено важливу роль, вона є тлом усіх подій, висвітлює їхню сутність, передає атмосферу. Цей ресурс задіяно дуже влучно, адже і сама українська міфологія тісно пов’язана з природою.

Після загадкової смерті Романа його вдова Джованна із двома дочками переїздить на батьківщину чоловіка – у містечко Бріжіда. Тут шанують українські традиції та все, що пов’язує вихідців з України із землею їх пращурів. А ще – пам’ятають старовинні легенди та вірять у невидимі містичні сили, що оточують світ людей.
Глядач поступово, через Джованну, занурюється в атмосферу Бріжіди – родичі та знайомі її покійного чоловіка знайомлять вдову і дівчаток із життям містечка, ті ж намагаються пристосуватися до традицій общини.
Та місцевих жителів поєднують не лише традиції, але і колишня трагедія, яка докорінно змінила життя декількох родин Бріжіди.
Приїзд Джованни стається напередодні хвилюючої події – свята Івана Купала. Традицію святкування, яку було перервано на 30 років через трагічну смерть молодої дівчини, вирішують відновити. І з глибин минулого піднімається таємниця, нагадує про себе те, що усі домовилися забути.

Події відбуваються паралельно у двох часових вимірах – минулому 1988 році та сучасному 2018. Ми бачимо головних героїв, що зараз вже поважні дорослі, молодими юнаками та дівчатами. Між героями та їх нащадками є певний переклик, відчутна схожість, але і відмінність. Така собі гра у натяки, яка об’єднує дві часові лінії.
У серіалу повільний темп, інколи тягучі сцени та діалоги. Але мова зовсім не про затягнутість – така особлива ритмика задає серіалу ритуальну плавність, яка створює настрій при перегляді.
«Бездушні» трохи нагадує серіал «Третій день», за темпом, в’язкістю дій, незначними деталями, які потім набувають певної ваги в історії. А ще у ньому є чарівлива похмурість, таємнича присутність чогось невловимого серед природи, містичні вірування, що перекликається із культовим «Твін Піксом».

Персонажі

Перелік акторського складу серіалу мало про що говорить українському глядачу. Однак для Бразилії це доволі відомі імена, які встигли засвітитися у фільмах та серіалах. Дебютним проект став лише для декількох молодих учасників.
Актори вдало підібрані за типажами, відчувається схожість персонажів у лініях з минулим-сьогоденням. Під час перегляду персонажі викликали емоції, їх дії здавалися послідовними та відповідали закладеному характеру. Отже, герої виписані достовірно, логічно, а акторам вдалося втілити характери та притаманні героям риси.
Але серед усіх персонажів особливо хотілося би виділити сільську відьму Хайю у виконанні Кассії Кісс.

Хоча образ дещо клішований, зібраний із стандартних уявлень про європейську відьму – шабаш, таємний ковен, учасницями якого є люди, про яких такого не подумаєш, та все ж ця відьма чіпляє за живе. За акторкою приємно спостерігати, метаморфози її образу у двох часових лініях разючі. Якщо в минулому це впевнена, молода жінка, яка є органічною частиною сільської общини, то в теперішньому часі – це похмура стара із незламною волею, що ніби слухає голоси усередині себе. Вона не лякає і не погрожує, але від її погляду стає моторошно.
Ще одним актором, якому дістався непростий персонаж, але котрий гідно справився зі своєю роллю, є той самий хлопчик Анатолій з «кривавим борщем» – Жуан Педро Азеведо.

Саме цьому хлопчику випав жереб стати провідником для містичних речей, що відбуваються у Бріжіді. За персонажем цікаво спостерігати, у сценах з його участю відчувається присутність потойбічного, містичного.
Варто сказати, що у серіалі всі персонажі потрібні для історії і навіть інколи слугують певним символом.

Український колорит

У перші ж хвилини серіалу з екрану звучить українська мова – спочатку пісня, а потім репліка героя. І це не останній такий епізод, адже персонажі часто розмовляють українською, читають поезію українською. А саундтреком серіалу стала пісня «Розпрягайте, хлопці, коней» у оригінальній обробці, яка дуже пасує похмурій та загадковій атмосфері. Більше того, слова цієї пісні стануть ще і аналогом замовлянь у декотрих епізодах.

Деталей, які відсилають до українського побуту, в серіалі багато. Це і страви, і портрети Шевченка, і вишивка в інтер’єрі, емблеми українських футбольних клубів у шафках школярів. Це все точково вкраплено у кадр, тому українському глядачу буде цікаво впізнавати знайомі речі у домах родин із далекої Бразилії.
Однак не обійшлося і без критики у бік представлення українських традицій у серіалі. Найбільше незадоволення зібрали гопак та борщ, а ще були нарікання на імена героїв, ярмарок української культури, урок писанкарства.

Невдоволення висловлювали глядачі з України, яких обурило таке нібито клішоване зображення українців. Але тут варто згадати, що серіал зображає життя саме діаспори, а не презентує сучасну Україну і українців. У центрі уваги – нащадки українських іммігрантів, які живуть в іншому культурному, мовному середовищі і у такий спосіб зберігають пам'ять про традиції своїх предків. Тому немає нічого дивного у шкільному факультативі з писанкарства, виступах хореографічного гуртка чи язичницькому святі. Тут треба розуміти, що це є важливою частиною їхнього побуту, але не завжди – щоденною практикою.
Окремо варто зупинитися на самому святкуванні Івана Купала. У серіалі ми бачимо два свята у різних часових лініях, дві традиції.

Якщо святкування 1988 року зображено більш традиційно, з вогнями, вінками, танцями, то вже свято 2018 року набуває сучасніших рис – це електронна вечірка з елементами купальських гулянь. Досить неочікувано, однак цей хід дає відчуття достовірності подій у серіалі. І таке нашарування сучасності на традиційну подію змінює ракурс, дає можливість подивитися на власну культуру під іншим кутом, робить її актуальною та цікавою.

Міфологія

В основу сюжету «Бездушних» покладено легенду про мавку. Однак тут цей персонаж відрізняється від традиційних українських уявлень про нього та набуває рис, притаманних іншим потойбічним духам. Головним сюжетним посилом є переселення душ, однак традиційний міф не наділяє мавку такими властивостями – вселятися в інших.

Можна припустити, що творці серіалу навмисне відійшли від канону, додавши у сюжет популярний елемент горору. Та, можливо, зроблено це було і не навмисне, а привезений українцям образ мавки у Бразилії трансформувався, всотавши у себе елементи місцевої культури.
Та із головним завданням міф про мавку у серіалі впорався – вона незримо присутня чи не у кожному кадрі, створює таємничу та тривожну атмосферу. Але найбільше потішило, що українська культура та стародавні вірування можуть так вдало поєднуватися із сучасністю та цікаво звучати у незвичному поданні.

У висновку

Варто дивитися, чи ні? Якщо ви любите містичні серіали з гарною атмосферою, з декількома лініями історії, які потім сплітаються в одну – варто. Серіал добре тримає інтригу, нагнітає, занурює у свою таємницю. Саме тому він вартий уваги, а українські акценти у ньому – то приємний бонус.
Зараз рейтинг серіалу «Бездушні» за IMDb – 7,2. Говорять про продовження серіалу на другий сезон.
Тож, дивіться, а хто вже переглянув, пишіть свої враження, цікаво почути думки.

Читайте також: Desalma – бразильський горор про українців. Трейлер