Run, Human, Run! Чому кролики – це морок і безумство

Двадцятий (або двадцять перший) день березня називають днем весняного рівнодення – коли світло і темрява ділять добу порівну. За уявленнями кельтів, це особливий час, коли пробуджується природа. Вони вважали ці дні магічними, а тому проводили тоді різні ритуальні дійства.

Зокрема, відбувалися святкування для вшанування Остари (відомої також під іменами Остаре, Остерн, Еостра, Еостре, Еостур, Еастра, Еастур, Аустрон, Аусос), германської та саксонської богині весни і ранкової зорі. Її ім’я походить від архаїчного слова «eastre», що побутувало в мові північних європейських народів і використовувалось на позначення весни. Водночас корінь «east» пояснює, чому Остара розглядалася і як богиня світанку. Наприклад, в англосаксонській мові ім’я богині звучить як Естре та Істре. Власне, ім’я поганської богині та найменування свята на її честь і дало назву одному з найбільших християнських свят – Великодню (англ. – Easter; нім. – Ostern).

З цією богинею язичники пов’язували прихід весни і родючість землі, тому, боячись її гніву, всіляко намагались улестити її. І сьогодні в деяких культурах Великдень продовжують святкувати раніше християнського календаря, саме на Остару. Крім того, у день весняного рівнодення (20–23 березня) багато народів Близького Сходу та Середньої Азії відзначають новий рік Навруз.

Зайці і кролики у міфології та релігії

Вважається, що богиню світанку Остару супроводжували зайці та кролики, які несли її світильники. Саме тому Великодній кролик (заєць, читай: кролик/заєць Еастур) є одним із найголовніших язичницьких символів весняного рівнодення.

Священною твариною богині Остари заєць (кролик) є завдяки своїй відомій плодовитості. Зайці здебільшого є весняними тваринами, оскільки в березні – квітні спостерігаються їхні «танці» на задніх лапах у місцях їхнього проживання. Очевидно, що через свою «велелюбність» прудкий вухань є і супутником давньогрецької богині кохання та родючості Афродіти.

Оскільки заєць проявляє активність переважно у вечірню і нічну пору доби, то його ще називають місячною твариною. Власне, це ще одне пояснення, чому його вважають супутником Остари. Адже свято якраз припадає на першу неділю після повного місяця, що настає за днем весняного рівнодення. З цим пов’язані й інші народні вірування про них. Наприклад, у Китаї саме місячний зайчик товче у ступі напій безсмертя для місцевих богів, а в Середньовічній Європі уявляли, що відьми перетворювалися (головно, в темну пору доби) не лише в кішок чи кажанів, а й у зайців.

Що прикметно, заєць (кролик) є суто язичницьким символом і нічого спільного з християнством немає (якщо врахувати, що ця релігія взагалі внутрішньо не має стосунку до зоолатрії). Навпаки, Церква осоружно ставиться до цієї тварини як символу хтивості (Г’ю Гефнер, хай спочиває з миром, точно знав, який логотип обрати для «Плейбоя»). Зокрема, зайці фігурують на полях середньовічних рукописів, так званих дролерах (від французького drôlerie – пустощі, дивацтво), або марґіналіях. На таких мініатюрах заєць зображується як негативний персонаж, кровожерливий звір, який чинить страшні безчинства (відрубує людям голови, схиляє до самогубства, а також полює і воює). Можна припустити, що в такий спосіб монахи показували людські гріхи, де замість людей були зайці.

Ось кілька середньовічних мемів із зайцями-вбивцями:

Навіть більше, зайця прямо пов’язують із нечистою силою (що випливає ще зі Старого Завіту). За повір’ями слов’ян, він створений самим чортом і служить йому. Тому зустріч із цією твариною нібито віщувала невдачу. Зокрема, вважали, що якщо заєць перебіг людині дорогу, то це витівка лукавого. І в такому разі радилося повернути назад або обійти. Крім того, щоб просто різко розвернутись і піти у зворотний бік чи хитромудро обійти траєкторію шляху цього «породження пекла», радили вжити термінових «заходів»: наприклад, негайно викинути з воза жмут сіна. Кажуть, що тоді заєць повернеться назад. Щоправда, нащо робити так, щоб служитель Сатани повернувся – якось незрозуміло… І що робити, коли сіна поруч немає, на превеликий жаль, теж ніхто нічого не каже. Мабуть, просто змиритися й чекати нещастя.

Прикмети

Відомі також такі варіанти й наслідки «зловісної» зустрічі:

1. Якщо заєць трапився людині, коли перебігав лісову стежку, то слід насамперед розгледіти його забарвлення. Якщо його шерсть білого кольору, то доля обіцяє людині низку невдач. Але якщо звір був темного забарвлення, то це знак милості фортуни. Заєць сірого кольору обіцяє швидке виконання заповітного бажання (Алілуя!).
2. Якщо на зайця натрапити на виході з житла, то, за словами наших пращурів, це знак швидкої смерті близької людини.
3. Якщо довелося побачити зайця на дорозі, неподалік від того населеного пункту, де живе людина,то слід побоюватися можливої пожежі.
4. Заєць, що перебіг дорогу під час руху весільного кортежу, нерідко віщує конфлікти в сімейному житті і подальше швидке розлучення.
5. Іншою неприємністю може завершитися зустріч вагітної жінки із зайцем, адже вона пророкує її майбутній дитині вроджений дефект, що називають «заячою губою».

Почекайте, скажете ви, а як же «кроляча лапка», яка є талісманом удачі? Насправді, ця лапка лише підтверджує, що жодне везіння не може тривати довго, а за низку удач доведеться дорого заплатити. За повір’ями афроамериканських народів, якщо цей амулет втратити, то слід чекати лиха. Яскраво демонструє це епізод 3х03 «Надприродного» під назвою «Чорний рок у Блек-Року».

До слова, кожен маніяк, який себе поважає, повинен мати кролика.

Зрештою, навіть у ситкомі «Як я познайомився з вашою мамою» після гарячої суперечки герої дійшли висновку, що кролики погані. 

Лепоріфобія – страх перед зайцями

А для багатьох вони не лише поганці, але й страшні поганці. І їх по-справжньому бояться. Так, є такий різновид зоофобії, як лагофобія (від грец. λαγώς «заєць»), або лепоріфобія (від лат. lepus, -oris, теж «заєць»).

Уривок із дитячої книжки для ілюстрації цього для багатьох дивного та ірраціонального страху:

Дитина лежала в ліжечку. Це був хлопчик, і обличчя в нього вже стало темно-синім від крику. Над головою в нього висіло брязкальце з маленьких зайчиків. Зайчики були також на простирадлах, на подушці, на ковдрочці й навіть на його крихітній піжамці. Шапочка в малюка була біленька, з блакитними заячими вушками. Шпалери в дитячій теж були суціль у зайчиках. На столі лежала книжка з картинками «Стриб, стриб, перестриб!», по підлозі були розкидані іграшкові зайці всіх розмірів.

Поки маля набирало повітря, щоб продовжити волати з новою силою, фрау Рукдешер ледь чутно прошепотіла:

– Я більше не можу!..

– Саме тому я й тут! – оголосила я.

Я взяла малюка на руки й пильно подивилася йому в очі. За кілька секунд я кивнула й прошепотіла йому на вухо два-три чарівні слова. Потім прикрила долонею очі немовляти, й воно відразу заспокоїлося.

– Усе ясно, – сказала я фрау Рукдешер. – У вашого сина фобія на зайців.

– Що ви кажете? – здивовано скрикнула бідолашна жінка, переводячи погляд із зайців на сина.

– Фобія – це дуже, дуже сильний страх, – пояснила я. – Нездоланний. Таке іноді трапляється. У вашого сина саме такий випадок. Уся справа в зайцях.

– Так, але… Чому ти так вирішила? – пробурмотіла фрау Рукдешер.

– Я вмію читати думки малят, – відповіла я. – Уся ця квартира для вашого сина – справжня кімната жахів.

Як ці милі, пухнасто-вухасті грудочки взагалі можуть когось налякати, спитаєте ви? А як можуть налякати на перший погляд безневинні дітки? Чи неживі порцелянові ляльки? Чи такі ж милі й пухнасті ґремліни? Певною мірою чим тендітнішими й крихкими здаються ті чи інші люди, створіння, речі, тим безпечніше до них ставляться і підпускають до себе, і тим більший жах вони можуть вселяти і більше руйнування нести. Хоча інколи за маскою безневинності в зовнішності/вигляді чітко можна вгледіти лячні обриси, як-от оскалена усмішка, застиглий невидющий погляд або, навпаки, такий, що, здається, пропалює душу.

Тож навіть «Аліса в Країні Див» цілком могла би бути моторошною оповідкою, якою б лякали дітей. А короткий переказ був би приблизно таким: Аліса побігла за зайцем, і більше її ніхто відтоді не бачив. Тому, звісно ж, ці зубастики – найбезневинніші створіння у світі. І їхній образ у жо-о-одному разі не може бути кріповим, що ви...

Ми ще обов’язково повернемося до «кроВлячНої» теми, якщо це комусь буде цікаво, а поки що рекомендуємо переглянути на вихідних якийсь фільм із вибірки, наведеної нижче (не всі фільми озвучені українською). Звісно, більш по-весняному було б відзначати Остару на свіжому повітрі, влаштувавши невеликий шабашик, але ж не під час карантину!

• Кролики (Rabbits), 2002 (входить у «Внутрішню імперію», 2006 ), режисер – Девід Лінч
• Сутінкова зона: фільм (Twilight Zone: The Movie), 1983, режисери – Джо Данте, Джон Лендіс
• Донні Дарко (Donnie Darko), 2001, режисер – Річард Келлі
• Літня школа (Summer School), 1987, режисер – Карл Райнер
• Дещо від Аліси (Něco z Alenky), 1988, режисер – Ян Шванкмаєр
• Кривава баня Пасхального кролика (Easter Bunny Bloodbath), 2010, режисер – Річард Моґґ
• Сховатися ніде (Bunnyman), 2011, режисер – Карл Ліндберґ
• Сховатися ніде 2 (Bunnyman 2), 2011, режисер – Карл Ліндберґ
• Помста Людини-кролика (Bunnyman Vengeance), 2017, режисер – Карл Ліндберг
• Ніч Лепуса (Night of the Lepus), 1972, режисер – Вільям Ф. Клекстон
• Відьма (The VVitch: A New-England Folktale), 2015, режисер – Роберт Еґґерс
• Пасхальний кролику, убий! Убий! (Easter Bunny, Kill! Kill!), 2006, режисер – Чед Феррін
• Сексуальна тварина (Sexy Beast), 2000, режисер – Джонатан Ґлейзер
• Монті Пайтон і Священний Ґрааль (Monty Python And The Holy Grail), 1975, режисери – Террі Ґілліам, Террі Джонс
• Лихоманка (Cabin Fever), 2002, режисер – Елі Рот
• Фатальний потяг (Fatal Attraction), 1987, режисер – Едріан Лайн
• Небезпечні мандри (Watership Down), 1978, режисер – Мартін Розен
• Воллес і Ґроміт: прокляття кролика-перевертня (Wallace & Gromit: The Curse of the Were-Rabbit), 2005
• Акіра (アキラ), 1988, режисер – Кацухіро Отомо
• Гарві (Harvey), 1950, режисер – Генрі Костер
• Селія: дитя жаху (Celia), 1989, режисер – Енн Тернер
• Шакл (Belenggu), 2012, режисер – Упі Авіанто

Кролик-психопат в епізоді 4х6 серіалу «Покидьки»:

Run, Rabbit, Run – саундтрек дебютного слешера «Будинок 1000 трупів» (2003) рок-музиканта Роба Зомбі:

Ще один американський фільм жахів «Пастка» (2017) починається зі сцени, де хлопця посеред безлюдної нічної вулиці оглушують і запихають у багажник. Усе це відбувається під гарну пісеньку Run, Rabbit, Run (Ноель Гай – музика) і Ральф Батлер – текст) у виконанні британських музичних коміків – Фленеґана (1896–1968) та Аллена (1893–1982).