ПЕРВІСНЕ ЗЛО

Найперше, що спадає на думку — ця збірка відверта. І відверта з усіх боків. Хтива розбещеність і відвертий реалізм «Отелло» Тео Варле, шокуюча у своїй жорстокості та безапеляційності до дітей «Нова мати» Люсі Кліффорд, химерні марення і божевільне деградування «Штучного пекла» Орасіо Кіроґи — кожна з історій має власний унікальний набір епітетів, яким її можна охарактеризувати.

Історії досліджують потаємні куточки людської душі та розуму як от «Жінка «Сімох братів»» Вілбера Стіла, розглядають людину, як дрібний елемент в хитрих підступах диявольського поріддя, що ми бачимо у «Вепрововку» Роберта Піра Гілліса, концентруються на пошуках розуміння та сприйняття себе в очах суспільства — «Розділяй та володій» Джерома Бікслі та Джо Е. Діна.

Є різниця й у формі. «Манор» Карла Генріха Ульріха, до речі, одного з починателів боротьби за права сексуальних меншин, «Рокуро-Кубі» Лафкардіо Герна, «Коричневий чоловік» Джеральда Ґріффіна чи той же згаданий раніше «Вепрововк» своєю подачею тяжіють до легенди чи до творінь класиків початку-середини дев’ятнадцятого століття, на зразок Едґара Аллана По. В той же час маємо чіткий зв’язок з іншим, вже сучаснішим класиком — Г. Ф. Лавкрафтом. Оповідання «Нічна лінія» Генрі Ферріса Арнольда заграє з незбагненним та крихкістю людського світу перед незрозумілим катаклізмом, який береться нізвідки і невідомо чого прагне.

Не менш цікавим є оповідання «Ягнятина на забій» Роальда Дала, що за своєю жанровою приналежністю впритул наближається до трилеру. Як і «У темряві» Роналя Кайзера, який перетворив фінал оповідання на карколомний кульбіт, що перевертає все з ніг на голову. Без подібного прийому сучасний жанр важко уявити.

Залишу маленьку ймовірність, що в номері одного з нішевих журналів років шістдесят тому щось таки публікувалося українською, але абсолютна більшість оповідань перекладені вперше. Поряд з Еверсом, Далем, де ла Маром та Ірвінґом прізвища не такі гучні — Ґамбаро, Герн, Даріо. «Первісне зло» пропонує не тільки звичних нам англійських, ірландських, валлійських чи американських прозаїків, а й знайомить з представниками німецької, французької та навіть латиноамериканської готичних шкіл.

Декадентство, готика, містика, модернізм — кожна течія пропонує читачеві власний погляд на людину та її місце у всесвіті. Тому для сучасного читача проблематика деяких оповідань на перший погляд може здатися неочевидною або неповною.

Наприклад, в центрі уваги оповідання «Носферату» Ґрізельди Ґамбаро вампір, який чекає сутінок, щоб вийти назовні та поїсти. Він скрадається, переслідує жертву, але, опинившись біля людини, не може випити крові. Він боїться себе, своїх звичок та потреб. Щоб не померти з голоду, він підміняє кров молоком, намагається змішатися з людьми в їхній буденності, стати для них своїм, або хоча б не виділятися. Але йому не вдається, Носферату виглядом і поведінкою привертає увагу поліції і тікає. Та надто ослаблий, він програє цю боротьбу. Його ловлять.

Спочатку я думав, що це про «тяжкість» виживання серед інакших, про зречення від пагубних звичок задля суспільного спокою. Але, хай пробачать мені Серафима та читачі — я заспойлерю це оповідання. Тільки одне, чесно. Бо щоб зрозуміти цю історію, важливий контекст, коли і за яких обставин писали твір. Адже в оповіданні «Носферату» мова про репресивні часи в Аргентині — друга половина двадцятого століття, а особливо період так званої «Брудної війни» з 1974 по 1983 роки. Активно вводилася цензура на погляди, висловлювання та діяльність відмінну від владної, згодом це переросло у каральні загони, тероризм та внутрішній геноцид.

Носферату, як головний герой, уособлює пригноблений народ, який мав мімікрувати під щось чуже й непритаманне саме собі, вдавати сіру безлику масу, якій достатньо пити молоко, щоб бути ситою, сидіти тихо і не видавати зайвих звуків, щоб не потрапити під хижацький гніт поліцейського черевика влади. Але й в цьому випадку жодних гарантій не було.

Тому особлива цінність збірки, що весь калейдоскоп оповідань, що в ній міститься, а це аж двадцять три штуки, супроводжується коментарями укладачки. Десь це пояснення контексту, десь аналіз сюжету, десь запрошення до дискусії. Але це той формат, що перетворює збірку на своєрідний персональний читацький клуб, де можна почути сторонню думку, не встаючи з дивану.

Передзамовити збірку