Опера-серіа: Заколот. Невимовні культи

Режисер-диригент: Володимир Кузнєцов

Оперний театр: Видавництво Жупанського, серія «Альтернатива»

6 налаштувань альтернативного звучання фантастики

Модифікація

Невимовні культи – це продукт, що належить до літературної традиції геть відмінної та неочікуваної для українського поціновувача фантастики. Яскравий приклад вдалого і канонічного входження у оркестр літераторів, котрі своїм творчим доробком розширюють межі всесвіту Говарда Лавкрафта. Кордони жанру та стилістичні засоби, які використовує Кузнєцов, яскраво контрастують зі звичними прийомами, характерними для вітчизняних авторів. Це свіжа, якісно продумана і створена з насолодою багаторічна праця, максимально наближена до представників європейської школи НФ та відзначена міжнародною премією Crysalis Європейського науково-фантастичного конвенту. Аналогів серед української фантастики просто немає (поки що) – і це чи не найважливіший привід прочитати дану книгу.

Манорія

Якщо перефразувати Гейне, головна мета творця космоопери – зробити так, аби космос нікому не заважав.

Посилання на неіснуючу книгу з всесвіту жахів Лавкрафта, власне, і виступає провідним індикатором роману «Заколот». В творінні Кузнєцова концепція залишається: Невимовні культи вклоняються давнім потаємним богам, а декорації розміщуються у позаземній, космічній площині. Основна арія лавкрафтіанських жахів доповнюється потужним аріозо квантового містицизму та мелодійною каватиною наукової фантастики. Це не тверда НФ, а саме космоопера в контексті лавкрафтіанських мітів, але продиратися крізь численні складні фізичні поняття та технологічні визначення читачу все ж таки доведеться. І, як не прикро, це може вплинути на сприйняття запропонованої історії. Щоб зрозуміти складність тексту прочитайте, наприклад, друге речення на сторінці 169: тут або захват і бажання вслухатись в арію «Заколоту», або цілковите нерозуміння мелодії. 

Цікавим та пізнавальним аспектом роману (з точки зору взаємодії текст-уява) виступає навмисно закладений автором факт, що усіх відповідей на питання, з якими зіткнеться уважний читач, він не отримає. Сенси, закладені в роман, читач має декодувати самостійно: десь стане наснаги розшифрувати подвійні смисли, а в деяких моментах художній твір залишиться лише фантастичною вигадкою. Натяки й алюзії перетворюють текст у справжню головоломку, що обґрунтовано підвищує рівень як літературного твору, так і читача, зацікавленого у відповідях: їх прийдеться шукати поза книгою.

Модульність

Космоопера «Заколот» складається з шести актів-повістей, розмежованих в часі та просторі, порядок знайомства з якими читач може обрати самостійно.

Акт – це не лише складова партитури, яку автор виділив виключно за сюжетним принципом. Дія (акт) тут – це самодостатній, закінчений автономний період, у якого також є власні зав’язка, кульмінація і захопливий фінал. І лібретист Кузнєцов докладає максимум зусиль, аби усі акти та увертюри змагались один з одним у виразності та атмосферності, щоб читач, який обрав відмінний від змісту порядок знайомства з цією історією, був впевнений: попереду в нього ще вдосталь гідних сцен і сюжетних вибриків. Та варто пам’ятати, що від зламу порядку дій загальне сприйняття космоопери «Заколот» змінюється абсолютно і невідворотно. Тому вміння в аналіз і синтез автоматично стає читацькою необхідністю.

Для полегшення розуміння послідовності подій у всесвіті «Заколоту» в кінці книги передбачена систематизована хронологія, але якщо ви не хочете позбавити себе приємних читацьких інсайтів – залиште її наостанок.

Масштаб

Роман абсолютно виправдовує своє місце в серії Альтернатива: це набагато більше, ніж просто чергова космоопера з бластерами, позаземними цивілізаціями та потойбічними почварами. Багатошаровість розповіді направду змушує знайомитись з працями інших письменників та публіцистів, (і список не обмежується вищезгаданим Лавкрафтом – Воттс, Дік, Кортасар… і далі, наскільки вже вистачить ваших здібностей будувати асоціативні ряди), чий доробок зможе якісно розширити діапазон знань реципієнта від маловідомих фактів ДСВ до втілення технологій трансгуманізму і сховищ свідомості.

Книга водночас захоплива і складна. 6 років прискіпливої роботи над історією мусили вилитись у глобальну концепцію окремого Всесвіту. Тисячолітні провалля між описаними подіями, контроль причинно-наслідкових зв’язків, посилання на роботи фантастів і вчених, середньостатистичному читачеві напевне не знайомих... Постаті Давніх, старовинні артефакти, технологічний прорив та міжпланетна війна. Невимовний жах минулого в тандемі з кібермайбутнім, котрі висвітлюють позачасові аспекти самоусвідомлення, почуття обов’язку і свободи волі, силу віри, призначення науки, складність людських взаємозв’язків… Занурившись ще глибше можна розпізнати навіть історичні постколоніальні травми визвольних змагань України, перемежованих внутрішніми конфліктами та брудними політичними іграми.

Тож, після третього (рівно як і четвертого, й п’ятого) прочитання можна знаходити нові шляхи розуміння роману і переосмислювати власні вже устатковані уявлення всесвіту «Заколоту». Останній акорд НФ-саги прозвучить ще не скоро, а отже за перевірку часом Невимовним культам перейматися не варто.

Мультимедіа

Проєкт Кузнєцова дарує любителям української фантастики чудову і рідкісну можливість вийти за рамки друкованого слова та зануритись у всесвіт «Заколоту» за допомогою авдіювання та візуалізації: сага не обмежується лише романом, перший наклад якого, до слова, був !повністю! розпроданий за шість місяців. На щастя, Видавництво Жупанського побалувало додатковим накладом – серія Альтернатива зміцнює свої позиції.

Наразі розширити межі всесвіту вам допоможуть:

- стильний сайт zakolot.com.ua, здатний збагатити розуміння Невимовних культів. Він містить інформацію про ворогів та основні загрози Нової Імперії,

значення Марсу та Церери у ході війни, мету діяльності Спеціального Офісу Інспекторського, технічні характеристики материнського корабля «Сінано», художні арти дійових осіб роману та багато інших цікавих фактів;

- аудіо-новела Віхола, (з атмосферним декламуванням Євгена Клочаного та музичним дарк-ембієнт супроводом від Cryo Chamber). Події Віхоли відбуваються за 130 років до заколоту на «Сінано» – під час Хрестового походу Пастухів, який вважається однією з найважливіших подій в історії Нової Імперії. Похмура й страшна повість додає звучанню основної опери жорстоких нот та акцентів, напряму пов’язаних з наступним томом «Заколоту», над яким автор зараз працює.

Мова

Епічність задуму Невимовних культів серйозно впливає на пертурбації і розвиток невід’ємної складової всесвіту – мови. Налаштувавшись на відповідний темп і ритм опери, складна технічна лексика й наукові терміни подій майбутнього гармонійно поєднуються з архаїчною говіркою минувшини. Прискіпливий до деталей автор підсилює етап входження читача у вигаданий світ не тільки завдяки атмосферним описам оточення та емоційним проявам персонажів, але й відповідним зображеному періоду вокабуляром, манерою діалогів та способом побудови речень.     

Потужним поштовхом до пошуків закладених у роман сенсів виступає мовна ієрархія, якою користується автор. Багатомовність Невимовних культів водночас як допомагає читачеві зрозуміти статус мовника, так і ускладнює розуміння сказаного: репліки «високими» японською, німецькою та латиною у 80% випадків не мають перекладу, що фактично ставить перед читачем обов’язкове до виконання завдання «з зірочкою» – пошук якісного перекладу для розуміння контексту діалогу чи напису. Читач в цьому випадку опиняється в рівних умовах з персонажем книги, не вловлюючи важливі акорди розвитку подій, ніяковіючи від власної невідповідності та гублячись у здогадках та пошуках сенсів. Цей засіб взаємодії письменник-читач максимально нівелює поняття «лінійного читання», так як отримавши незрозумілу інформацію ви змушені тут і зараз шукати пояснення. Ця пряма спонука до супутніх дій – окреме задоволення від занурення у всесвіт «Заколоту».

Також в кінці книги міститься глосарій, створений для полегшення розуміння часто вживаних технічних термінів та тісно пов’язаних із всесвітом понять.

Лібрето невимовного міту

Коли людство до кінця вивчить космос, виявиться, що перебуваючи тут, на землі, ми вже були в небі. ©

Дія перша: Заколот

Зараз і тут

Поступ Минулого вщент

Нищить Майбутнє


Динамічний бойовик.

Мовчазний свідок поразок і перемог людства у міжрасовій війні, материнський корабель «Сінано», прослуживши Імперії тисячу років, стає ареною для кривавого заколоту окультистів, що служать Древнім Богам. Кінематографічність бойових сцен буквально дає змогу відчути запах архаїчного пороху та присмак металу на губах. «Коридорний» перебіг подій підкреслений атмосферними описами понівечених тіл та моторошною невідворотністю близького кінця. Симфонія протистояння Вічного і Нового в декораціях окультних жертвоприношень, трансгуманістичних кібертехнологій і лавкрафтіанських потвор.

Увертюра-реприза: Дім з розбитого каменю

Праця без виплат –

Самопожертва богів.

Міф процвітання.


Військове камершпіле.

Гіркі реалії ДСВ, вплетені у фантастичні декорації міжвидових війн майбутнього. Людська тупість, пиха та алогічність жертовності поруч зі звитягою, гідністю й почуттям обов’язку. Документальні цитати з листів камікадзе та спогадів японських льотчиків в парі з максимально правдоподібним описом емоційного стану персонажів забезпечують абсолютне занурення в оповідь. Знайомлячи читача з трагічним протистоянням пілотів-смертників та позаземних загарбників, Кузнєцов робить ставку не на бойові сцени, а на внутрішні переживання звичайних солдатів, які попри відсутність можливості серйозно вплинути на хід війни, однак роблять усе від них залежне для збереження власного виду.

Рівень емпатії: військова драма Девіда Еєра «Лють».

Дія друга: Unaussprechlichen Kulten

Космічну пітьму

Осяє птах віковий

Полум’ям серця.


Науково-фантастичний трилер.

Пошук винних та причетних до бунту культистів. Конкретизація мети й мотивації повстанців. Визначення ролі Давніх Богів у ході заколоту. Історичні екскурси становлення Імперії Дзіпанґ, підкорення та колонізації космосу, створення військової формації – Об’єднаного Імператорського Флоту. Багатоголосий гокет між Капітаном корабля, технічно модифікованим окульт-інженером та тричі переродженим Адміралом на тлі колапсуючого «Сінано». Пісня Давніх, що лейтмотивом проходить через увесь роман. Яскрава інтенція автора – дует терранки і марсіанки з відповідними фемінітивами, дівчачими любощами і міжрасовою жіночою коаліцією.

Найдинамічніший розділ роману.

Увертюра-розробка: Кідонійський сфінкс

Єднання культур:

В тінях Імперії зник

Повзучий Хаос.


Етнографічна драма.

Початок Реконкісти, персоналізація визволителів та загарбників Марсу. Алюзії на золотооких марсіан Бредбері, знайомство з їх традиціями і побутом. Таємні вмістилища інфо-храмів, битви механічних арахнідів та примусове міжвидове сватання. Двобій Вічного і Потойбічного, вірність обраному шляхові та метафоричний початок відліку майбутнього заколоту на «Сінано». Емоційне заглиблення в конфлікт і, як наслідок, можлива транспозиція тональностей наскрізної теми сепаратизму – від вигаданих подій на Марсі до цілком реальних на Сході України. Розділ, після якого уривчасте стакато епізодів перетворюється на зв’язне легато задуму роману.

Дія третя: Війна квітів

Метаморфоза:

Змішано два полюси.

В тілі єдинім.


Космічний горор.

Алегро: конфлікт на кораблі близиться до свого логічного завершення. Відбувається зміна статусів головних героїнь роману: Поневолена забезпечує візуальну перцепцію головному ворогові Імперії, а вищеозначений дует супротивниць зміцнює зв'язок за рахунок взаємного тілесного поневолення могутнім позаземним паразитом. Автор навмисно дає детальний опис потойбічних почвар, чим водночас нівелює моторошну складову невимовності могутніх створінь, але і переходить до вищої октави жахів у концентрації безконтрольності потвор, супутнього нищення та безумства. Основна сюжетна арка заколоту доходить до логічного крещендо: «Сінано» дрейфує безкраїми просторами космосу назустріч непевному майбутньому.

Увертюра-експозиція: Долина

В пошуках Давніх

Піснею руни бринять.

Брама і ключ.


Історична мелодрама.

Людство на межі доленосного відкриття. Епізод творення легенди про святих Ебру і Кару, чия знахідка ознаменувала кінець Темних Віків: пітьми, поневолення і безнадії для раси людей. Концептуалізація сиґіл-рун, щедро розкиданих текстом. Пробудження Давнього, зародження Вічного і дзвінке тремоло центральної арії-Пісні космоопери «Заколот».  

Категорія альтернативи: Основна партія – наукова фантастика з елементами горору і квантового містицизму, органічно доповнена речитативом брутального бойовика та соціальної драми.

Куліси: тверда обкладинка, контрастне ч/б із зображенням проклятого ворога Нової Імперії та QR-перепусткою до лав Об’єднаного флоту.

Музичний супровід: всеохопний саунд Ганса Цимера (OST «Перл Гарбор», «Інтерстеллар», «Той, що біжить по лезу 2049», трилогія «Бетмен» Крістофера Нолана).

В тексті використані цитати У. Пейтера, С. Леца.



Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: