(Нотатки до бестіарію голлівудського горору 1930 – 1940-х (продовження))

Цей птах у якійсь тематичній локації (щонайперше на кладовищі) є важливим атрибутом горору різних напрямків і періодів. Символіка його більш-менш прозора і зазвичай не потребує додаткового роз’яснення: вісник смерті, нещастя, птах темряви тощо.

Ворон – птах хтонічний і демонічний, пожирач падла, вірний супутник смерті. Але також – птах-«шаман», птах-посередник між світами живих і мертвих, птах довголітній, мудрий, всезнаючий. У горорі символіка мудрості зазвичай відступає на задній план, і асоціюється ворон передусім зі смертю.

Існують і вужчі інтерпретації образу – втім, похідні від основних. «Ворон» Лью Лендерса (1935) покликається на знаменитий твір Едґара Аллана По; виходячи з відсотка вихідної історії в сюжеті, було обрано максимально обтічну формулу покликання на джерело: не «за твором», і навіть не «за мотивами», а «навіяно безсмертною класикою Едґара Аллана По» («suggested by Edgar Allan Poe’s immortal classic»).

Сам фільм є таким собі предтечею культових екранізацій По Роджера Кормена, щоправда, без їхньої постмодерністської легкості й іронічності. У центрі оповіді геніальний, проте зловісний хірург Річард Воллін, що закохується у врятовану ним пацієнтку; далі все розвивається за законами жанру. Ворон тут з’являється не як структурно важливий елемент, а радше як алюзія, прив’язка до По: «Ворона» обожнює і при нагоді цитує Воллін, його бере як тему для свого танцювального номеру героїня, і він же присутній в кабінеті хірурга – симптоматично, у вигляді опудала.

Трохи інтерпретацій?

Символіка смерті – зрозуміло: від смерті Воллін рятує дівчину, він же згодом сіє смерть навколо і, зрозуміло, сам зі своїм «будинком смерті» приречений на загибель. Мудрість? Хіба як вказівка на те, чого тут немає. І найбільш вузьке «едґар-алланівське» значення: «nevermore», «ніколи». Герой Воллінового улюбленого твору втратив кохану назавжди – і йому самому кохання не судилося…

Загалом, ворон у горорі 1930–1940-х присутній менше, ніж можна було очікувати. У нашому бестіарії це тварина радше антуражна (та навіть у такому статусі не надто поширена). І, на відміну від інших, цей образ не одержав цікавих творчих розробок і не продовжив-доповнив старі та знані тваринні образи (це буде зроблено вже в наступні десятиріччя). Утім, в культурі нерідко промовистим є не лише те, що вона показує, але й те, що вона ігнорує чи уникає. Чому в період сплеску цікавості до традиційних тваринних образів саме цей опинився не в фокусі – окреме цікаве питання, що могло б стати предметом окремого дослідження. А наразі, якщо ви маєте свої міркування, можете поділитися ними в коментарях.


Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: