Поділитися

 (НЕКРОФІЛ. Ґабріель Вітткоп)

Від редакції:

Ґабріель Вітткоп – французька письменниця, котра жила так, як вважала за потрібне, казала те, що думала, і писала те, що бажала. Навіть із життя вона пішла саме тоді, коли вважала за потрібне, все ретельно спланувавши. Авторка, яка писала про маргінальні сторони людської душі, висміювала загальні цінності, котра своїм літературним стилем та суттю тотожна маркізу де Саду, якого любила та поважала. Її книги шокували і викликали суспільний резонанс, заворожували красою слова і викликали неймовірну огиду. Та що казати, і досі вони шокують.
«Некрофіл» - найвідоміша книга Вітткоп, роман про вибухову силу неможливого кохання. Український переклад відсутній.

GettyImages110162108_master1.jpg

«Некрофіл» - це книга, яка шокує з першої ж сторінки. Це бридко красива повість, яка не позбавлена сенсу. Одночасно лячна і цікава.

Дійсно, книга шокує в прямому значенні першим же абзацом: там іде доволі детальний опис юної оголеної дівчинки, і в кінці все завершується ключовою фразою, що це була дійсно дуже гарна мертва дівчинка.

І потім, по ходу історії, іде маса описів того, як головний герой трахається із трупами жінок і чоловіків, дітей і старців. Конкретно мене в абсолютний психічний ступор увігнала історія про те, як некрофіл в одній із могил знайшов жінку і немовля, які померли при пологах. Жіночка його не задовольнила, бо, бачте, під час пологів дитина її там трохи порвала, і тому то він почав тикати своїм членом у мертву новонароджену дитину. Дійсно, більш чорнушної сцени я ще не зустрічав у жодній із книг. То просто шок.

По суті, повість «Некрофіл» мені надто сильно нагадувала «Лоліту» Набокова, в першу чергу темою забороненого кохання. А ще самою манерою письма, багатою на різні алюзіі і відсилки до інших письменників і поетів.

Ще «Некрофіл» цікавий своєю інформативністю. Так, сперечатися не буду, інформація про трупне розкладання тіла була малоприємною і малокорисною, але, попри це, там було ще багато чого цікавого, наприклад про Косі Мурамато або про Ієроніма Босха.

Книжечка, по суті, цікава, але читати її варто лише людям зі стійкою психікою. Дуже і дуже стійкою.

32771.jfif

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: