Поділитися

 (Нечисть зимова: чого вона хоче і як з нею боротися)

Уявіть: ви на Різдво чи просто на початку січня вийшли до річки або до іншої водойми. Скажімо, до ополонки. Нахилилися – чи половити рибу, чи погодувати качок (якщо птаство нікуди не поділося). І тут – бац! – вам стрибає на спину чи на карк хтось неприємний. На виду і запахом. Сподіваймося, що це чийсь невдалий розіграш. Не хочеться вірити, що напав грабіжник чи псих. Але якщо переміститись у міфологію? Раптом це… караконджул?

Правильно! Бо наближається пора Святок. Небезпечний період, коли нечисть розгулює не лише вночі, а й удень. Не всі духи такі, але є вільніші від часових обмежень. Саме такі чигають біля водоймищ – чи у самій воді.

Караконджали чи караконджули (є й інші назви) – цікава, але небезпечна нечисть. У них вірять болгари – у тому числі у нас, в Україні. Таких духів знають серби й інші південні слов’яни, греки… Під різними іменами, але сутність почвар одна. Це монстри (описуються по-різному, але нічого приємного: будуть і пазурі, і кольорові крила, і багато ще чого), які терпіти не можуть людей. Є версія, що це рідня вампірам, перевертням…

Але коли їх треба боятися? У січні? Проте, хоча ми живемо за юліанським календарем, григоріанський теж не дає розслабитися, бо вірили: караконджали виходять на світ Божий з 20 грудня. Або – якщо перелічити вперед – 2 січня.

Звідки це ім’я? Воно нагадує турецьке, але етимологія досі не з’ясована. Ясно, що «карá» – «чорний». Припускають, однак, і слов’янське походження – від Карачун або Корочун (тобто кінець року, перелам). Понишпоривши, я знайшла офіційну версію, як перекладається назва караконджалів – «нічний сезонний демон». Це нічні жахіття. Кошмари, які душать. А ще караконджали можуть виглядати і не як крилаті демони, а як маленькі чоловічки біля ополонки. Проте лише зовні ці «миляги» нешкідливі. Не плутайте їх із гномами, які опікувалися Білосніжкою. Караконджали можуть являтись у подобі кошлатих псів, телят чи інших тварин. Точнісінько як казав Карлсон, розігруючи панну Цап а-ля привид– у перекладі Ольги Сенюк: «Корівка? Уяви собі, що ні!» І далі починається: духам – весело, а людині – не дуже. Бо на ній їздять (а скинути цю нечисть важко), заносять до річки, болота… І, звісно, топлять. Духи ганяють нещасного – чи нещасну – навколо села чи іншого об’єкта. Силу мають до перших півнів. Або – там, де віслюки – доки вперше не прокричить осел.

Проте не все так песимістично. Можна вберегтися, якщо взяти з собою скибку хліба, жменьку солі (нечиста боїться солі!), а можна щось залізне. Дехто вірить, що караконджали бояться вогню. Якщо немає під рукою сірників – хапаймося за залізне (тільки не голіруч, бо мороз не жартує), сіль чи хлібину. А ще допомагає попіл від бадняка. Утім, останнє вже надто «вузьколокальне», південнослов’янське. Бадняк – це поліно чи гілка, яку палили на Святвечір. Хоча й у нас була традиція різдвяних багать.

Але чому ця нечиста сила вистрибує на землю саме взимку? Де ж нечисть перебуває до холодів? Дуже просто. Коли починається негода, усі буревії, вихрі, зливи, грози та інші зміни наші предки приписували не лише Іллі-пророку (язичницькому Перуну), а й бісам, яких той успішно жене на колісниці. О цій порі починаються бісівські весілля та інші розваги, небезпечні для смертних – наприклад, «вовчі свята», коли особливо треба стерегтися сіроманців, голодних узимку. Караконджали – із цієї «опери». Греки вірять: до моменту, коли цим духам дозволено вийти на білий світ, ці створіння (грецькою – каллікантзарос) під землею намагаються перепилити Світове Дерево. Увага: лишається останнє кільце… Отоді нам усім і кінець. Але тут настають свята, коли нарешті можна звільнитися. І отут нечисті духи дають розгулятися власній фантазії.

Але набешкетувавши (з перемінним успіхом) і повернувшись під землю на Водохреща, аби надалі спилювати Світове Древо, грецькі та слов’янські духи бачать, що за цей час деревина заросла. «Місія невиконувана». Словом, «наша пісня гарна, нова, починаймо її знову». Віритимемо, що Світове Дерево ця нечисть не перепилить.

Узагалі помітно: що б водяна нечисть не робила – бешкетувала, робила капості смертним чи пиляла Світове Древо, – це наполегливість чи впертість, гідні на краще застосування.

Утім, скільки народів і місць – стільки вірувань. Наприклад, є версія, що побачити караконджалів може тільки народжений у суботу. Тому, може, не все так страшно? Може, іншим вони не являються?

А що сказати про водичку-ярданичку? Так, про Йордань, де купаються на Водохреща. Звичайно, ця вода зцілює, очищує від гріхів, і взагалі з нею пов’язано стільки добра. Але є й вірування про водяних чортиків, які вистрибують з річок на Водосвяття. Це, наприклад, куліші або куляші – маленькі різнобарвні, що якраз на Водохреща полишають воду. Щоправда, вони можуть лишатися на землі тільки день (хоча є версії, що «кулішата» можуть гуляти до кінця Святок). Але все одно нашим предкам радили стерегтися. Скажімо, не прати і не полоскати білизну чи одяг на це свято (та й узагалі у такі дні робити гріх, хоча сьогодні ми через шалений графік порушуємо завіти). Бо… нечистик учепиться за тканину – чи пралі «зачерпнуть куліша». (Або – що реальніше – одежа примерзне, чи її забере хвиля). А ще біля ополонки ворожили. Наприклад, на нареченого. Сідали на волову шкуру (не було волячої – брали коров’ячу або кінську), яку окреслювали колом – недогарком. Звісно, усе робилося вночі. Вірили, що прискочать водяники та потягнуть зі шкурою до хати майбутнього чоловіка. Але ж духи можуть і втопити людину по дорозі назад, бо ворожити – гріх, і християнин на цей час потрапляє у владу нечистої сили (не забуваймо, що, чинячи таку магію, знімали натільний хрест). Щоб не занапастити себе і душу, треба – коли несуть до ополонки – відцуратися, сказати: «Цур цього місця!» (Цур і Пек – стародавні божества, «чур» або «цур» – «предок», звідси «пращур»).

Караконджали як герої художньої літератури

Отже, тепер ви знаєте, як уберегтися. І хай усе ж таки напад біля води – це розіграш, коли зловленому затуляють очі, і він мусить відгадати, хто це. А ще краще – хай ніхто не нападає. Головне – не кажіть «Здаюся»! І ніколи не здавайтеся.

(Ілюстрації з відкритих джерел)

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: