JOLENE: Душа Доллі, Серце Джека

Jolene: від Country до Garage rock

Неймовірно, але факт: Джолін – це не якась там одна, а цілі дві дівчини! Партон написала пісню частково про рудоволосу банківську касирку, яка (ще на початку їх шлюбу) запала на її чоловіка Карла Діна. Тобто, на свого краша: «Вона страшенно закохалася в мого чоловіка... А він просто обожнював ходити до банку, бо вона приділяла йому стільки уваги. Це було щось на кшталт постійного жарту між нами – коли я казала: «Чорт забирай, ти проводиш багато часу в банку. Я не вірю, що у нас є стільки грошей».

Вона продовжує: «У неї було все, чого не було у мене, наприклад, ноги – знаєте, вона була десь 180 см зростом... Тож якою б гарною не була жінка, тобі завжди загрожують певні... Тобі завжди загрожують інші жінки, і крапка».

Але довгонога руда (зріст Доллі – 152 см) – це лише поштовх до розроблення образу героїні. Остаточно ж написати пісню її надихнула випадкова прихильниця: «Одного вечора я була на сцені, і там була ця красива маленька дівчинка – їй тоді було, мабуть, 8 років... У неї було гарне руде волосся, гарна шкіра, гарні зелені очі, і вона дивилася на мене, просячи, знаєте, автографа. Я запитала: «Ти найгарніша маленька істота, яку я коли-небудь бачила. Як тебе звати? А вона відповіла: «Джолін». І я повторила: «Джолін. Джолін. Джолін. Джолін. Я сказала: «Це гарно. Звучить як пісня. Я напишу про це пісню».

Важко уявити, що якась жінка могла конкурувати з Доллі Партон, навіть вогненно-руда, зі шкірою кольору слонової кістки та смарагдово-зеленими очима. Але саме це спричинило появу хіта 1973 р., в якому одна жінка благає іншу не забирати її чоловіка. Існує понад 30 відомих кавер-версій пісні, а в 2019 р. навіть зняли серіал-антологію Netflix «Dolly Parton's Heartstrings», перший епізод якого саме про Джолін. Композиція посіла 217 місце у списку «500 найкращих пісень усіх часів» журналу Rolling Stone у 2004 р. і 63 місце в оновленому списку у 2021 р.

Партон каже, що пісня така популярна, тому що кожен може співвіднести себе з її почуттям неповноцінності – конкурувати з тією високою рудою жінкою в банку, яка залицялася до її чоловіка.

Всупереч усіляким бестіям і фуріям, Доллі та Карл досі живуть у щасливому шлюбі з 1966 р.: «Ми справді дуже пишаємося нашим шлюбом. Він перший для нас обох. І останній».

*Цікавий факт: Доллі – авторка пісні «I Will Always Love You» (1973), що її переспівала як соул-баладу Whitney Houston (1992).

Пісенний лаконізм: 200 слів і 2 склади

У пісні всього 200 слів і багато з них повторюються. Але Партон каже, що саме ця простота, разом з причепливою мелодією, і робить пісню такою, що запам'ятовується: «Це чудова зміна акордів – люди люблять цей перебір «Джолін», – каже Партон. «Цей струнний перебір така ж частина пісні, як і сама пісня. І оскільки це одне і те ж слово, яке повторюється знову і знову, навіть першокласник або немовля може співати: «Джолін, Джолін, Джолін, Джолін, Джолін». Хіба ж це складно?»

Трек переспівували в різному жанрі й подачі – від акапельних Pentatonix до готичних рокерів Sisters of Mercy. Але, на думку Партон, одна з найкращих версій пісні належить гараж-рок дуету The White Stripes.

Детройтці випустили кавер на «Jolene» як бі-сайд до синглу «Hello Operator» (з їхнього другого альбому De Stijl) у 2000 р. (Доллі видала трек у 27 років, а Джек – у 25). Вони також включали цю пісню у свої живі виступи на початку 2000-х років. У 2004 – вони випустили синглом її концертну версію.

Емоційне виконання «Jolene» Джеком Вайтом роками було головною фішкою концертів The White Stripes. Джек: «Я подумав, що варто взяти персонаж, змінити контекст і зробити цю руду жінку моєю дівчиною, і що вона зраджує мені з одним із моїх друзів. Тоді це було б те, до чого я міг би по-справжньому емоційно прив'язатися».

Вайт каже, що персонаж Джолін зачаровував його протягом тривалого часу: «По-перше, мені подобається ім'я. Я подумав, що це цікаве ім'я, коли почав чути цю пісню ще підлітком. І я думаю, що пізніше, як автор пісень, я почав думати про імена, що починаються на «J», які можна використовувати майже як звинувачення, наприклад, Джезебель... Джолін».

В інтерв'ю The Guardian у 2016 р., Партон розповіла про свою прихильність до вокаліста-гітариста Джека Вайта: «Ну, я люблю його до смерті. The White Stripes зробили одну з найкращих версій «Jolene».

У 2010 р. в розмові з The Guardian Вайта запитали про його кавер цієї пісні. Він відповів, що, на його думку, музикантка з Теннессі не отримала всієї поваги, на яку заслуговує, попри свою довгу та успішну кар'єру: «Я думаю, що Доллі Партон, як і Лоретта Лінн, одна з тих артистів, яких, як правило, недооцінюють. Іноді потрібен час, щоб оцінити їхню велич, але врешті-решт вони виграють, тому що їхня музика поза часом».

Dark Side of Джек Вайт

За силою увігнати слухача в транс і резонанс зі співаком, його виконання нагадує вищезгаданий перформанс Кобейна. Бряжчання гітари й надрив у голосі бентежать слухача до трему і мурашать.

Джек кресає струни, мов навіжений і здається, що зараз порве їх чи вріже об них пальця, або кине пісню недоспіваною, бо неможливо ж її виконувати ридма. Проте Вайт виринає зі свого ж одержимого трансу саме вчасно, аби не перейти тонку грань між злиттям з образом\музикою та грою для слухачів:

• «Він перетворив, здавалося б, беземоційне виконання Доллі Партон на несамовиту пісню відчаю».
• «Я бачив, як вони грали це наживо на Гластонбері, і JW вклав у цю пісню справжню емоцію, він мало не плакав».
• «Версія WS змусила мене плакати, як і Джека. Мабуть, мені це було потрібно. Перевага рок-блюзу».
• «Джек взяв найкращу пісню про розбите серце і вклав у неї відповідні емоції. Дякую, Джеку, за те, що зробив з цієї пісні те, чим вона повинна була стати – найкращою піснею про розбите серце ever».

– відгуки фанів із songmeanings.com.

У приспіві Джек вкладає в просте двоскладове ім’я героїні-спокусниці неможливу гамму емоцій: благання і відчай, крик і шепіт, надрив і спустошеність, прокляття й моління. І це все – немов із гірким ковтком у горлі та усвідомленням неминучості поганого кінця.

Від концертної версії дихає таким диким зарядом енергії, що не можна лишитися байдужим. Серце Джека мов протинають тисячі голок і він викрикує той біль-відчай на всю силу. А в кінці – катарсис емоційного збурення піснею.

Джолін: штрих чорним олівцем

Героїня одразу в гущавині драми: суперниця – молодша, привабливіша, впевненіша. Її чоловік уже марить Джолін. Хоч він і вірний дружині, та образ чарівної суперниці все одно навідує його сни чи ж вимовляється під час них підсвідомо. «Джолін, Джолін» – чує його дружина поруч із ним на подушці те ненависне й зловісне ім'я і заливається тихим плачем.

Бо розуміє, що вона вже програла. Може, він і не зрадить фізично, але отрута її зваби уже в його крові, роз’їдає мріяння та сни, спричиняючи корозію шлюбу. А що, як це не просто зваба, а він… закохається у неї? О, Господи! Їй не стає сили на лють чи ненависть, ревнощі. Вона любить свого чоловіка, а той довгі роки сумісного життя любить її, але...

Але з'являється Джолін і всьому кінець. Її ідилії, любові, подружньому життю й затишку, його подиху поруч на ліжку і його теплим обіймам. Вона у відчаї. Гірше того: вона передчуває загрозу безхмарному сімейному щастю та усвідомлює, що... Вона безсила.

Палітра її відчуттів коливається від прохань і молінь до крику зраненого довгим нафарбованим нігтем суперниці серця. І чи та розчавить його остаточно своїм високим шпилястим підбором – питання часу.

Тоді вона, звісно, ще житиме, але безцільно. А для неї це рівнозначно смерті. Краще б Джолін застрелила її в саме серце та жила далі з її чоловіком – це було б милосердніше. Але Джолін має свою думку й наміри щодо них обох.

Скарати стражданням першу та скупати в насолоді другого? Зруйнувати їх довготривалий шлюб хвилинною пристрастю та гордо піти геть у захід сонця, вистукуючи підборами реквієм чужому коханню? І той жорстокий стукіт римується з крахом сімейного затишку, сповзанням сонця за обрій і паданням сліз спустошеної жінки.

Її кохання справжнє. Тому… вона більше ніколи не зможе покохати:

CODA

Гадаю, тепер читач зрозумів і погодиться, що ця нібито легка кантрі-пісенька, насправді – горор-крик і концентрована драма. І вкрай актуальна в добу самозакоханих соцмереж, що трощать підліткову самооцінку та в часи редагування зовнішності не лише в застосунку.

Але хай ви не зустрінете свою Джолін. Ніколи.

Джерела крім en.wikipedia.org:

https://faroutmagazine.co.uk/the-true-story-behind-dolly-partons-jolene/
https://www.countryliving.com/life/a36190/dolly-parton-jolene/
https://www.npr.org/2008/10/09/95520570/dolly-partons-jolene-still-haunts-singers
https://www.cheatsheet.com/entertainment/dolly-parton-once-had-this-to-say-about-the-white-stripes-powerful-cover-of-jolene.html/
https://tasteofcountry.com/dolly-parton-pictures-through-the-years/

Фото:

https://www.nytimes.com/2012/04/08/magazine/jack-white-is-the-savviest-rock-star-of-our-time.html
https://www.tennessean.com/picture-gallery/entertainment/2014/02/10/photos-dolly-parton-through-the-years/5370363/
https://www.hollywoodreporter.com/wp-content/uploads/2014/06/img_9236-edit_2.jpg
https://www.hollywoodreporter.com/wp-content/uploads/2014/06/jack_white_h.jpg