Секс, наркотики й “Екстаз”: рецензія на кислотний тріп Гаспара Ное

Новенька стрічка “Екстаз” від скандального француза Гаспара Ное з першого трейлера обіцяла дуже тривожне й химерне видовище. Серед жанрів фільму на IMDb красується слово “горор”, проте, якщо це й горор, то дуже нетиповий його представник.

Синопсис такий:

Випускники академії сучасного танцю вирішують влаштувати прощальну вечірку. Однак таємничим чином під наростаючий ритм музики їх всіх охоплює ейфорія, якій неможливо опиратися. Тепер балом править зловісний хаос, а порятунок можна знайти, тільки віддавши свою душу танцю.

Одне з основних правил кінематографу — не розказуй, а показуй. Ное на це плював: саме через інтерв’ю з героями й діалоги на вечірці ми пізнаємо персонажів й взаємовідносини між ними, які часто зовсім не прості. До речі, про інтерв’ю — під час нього у перші 10 хвилин фільму містер Ное прямо повідомляє нам, чим він надихався при створенні стрічки. Біля екрану телевізора, на якому транслюють головних героїв, видно книги та відеокасети. Тут є шанована горорманами “Суспірія”, “Андалузький пес” Бунюеля та Сальвадора Далі, “Голова-гумка” Лінча (у фільмі він називається "Labyrinth Man"), скандальний “Сало, або 120 днів Содому” Пазоліні та багато інших камерних стрічок.

Скріншот сцени інтерв'ю з трейлеру - у фільмі можна роздивитися книги й відеокасети обабіч екрану.

Прощальна вечірка академії танцю перетворюється в треш, коли хтось підсипає у ковш із сангрією наркотик ЛСД. Маємо зачин детективної історії, та містер Ное не був би собою, якби пішов цим шляхом. Йому неважливо, хто саме додав кислотності у паті. Натомість він прагне дослідити, що буде з людьми, коли вони, сп’янілі від алкоголю, наркотику й танцю, нарешті звільняться від будь-яких моральних рамок, відірвані від реальності потраплять у пекло і з подивом виявлять, що там, серед багряного неону, шаленства й гаус-ритмів вони дихають вільніше. Гальма відпущено. Відтепер герої стрічки невпинно наближатимуться до втілення своїх підсвідомих бажань, одночасно — найбільших страхів, і наприкінці вони таки отримають усе, чого хотіли. Світ перевернеться, та не всі захочуть жити у новому.

Містер Ное спеціально не використовував ніяких візуальних ефектів для зображення наркотичних тріпів, щоб глядач бачив усе збоку. Прийом виправданий: емоційний ефект від незавуальованих комп’ютерною графікою “галюнів” надзвичайний. У фільм режисер запросив найкращих танцюристів й танцівниць, яких тільки зміг відшукати, а також запопав голівудську зірку - красуню Софію Бутеллу (“Атомна блондинка”, “Мумія”, “Зоряний шлях: За межами Всесвіту”). Зіграно усе чудово: Софія Бутелла (в минулому танцівниця) показує чудеса хореографії незгірш своїх досвідченіших колег; вони ж, у свою чергу, не поступаються їй акторською грою.

Фільм "Екстаз" фізично важко дивитися. Гаспар Ное власноруч затягує глядача на злощасну вечірку, споює сангрією з ЛСД, а опісля топить у божевіллі, буквально вивертаючи навиворіт. Операторська робота, робота звукорежисера й монтажера — усе працює на те, щоб викликати у вас стан жорсткого алко-наркотичного передозу, аби ви, як і головні герої, прагнули, щоб те, що відбувається перед вами (навколо вас) закінчилося якнайшвидше. Питання: якщо стрічка навіює жахливий емоційний стан, то чи погана вона, зважаючи на те, яка у неї мета? “Екстаз” - представник кінематографу жорстокості, суміжному однойменній течії у театрі. Не йдіть на фільм, якщо хочете отримати позитивні емоції.