Фафгрд та Сірий Мишолов: Old school. Міньйола. Лавкрафт

Два пройдисвіти, схрещені фатумом, здибуються в найгіршій дірі світу – Ланкмарі. В які ж карколомні пригоди вони вляпаються?

Вступні оберемки нагород

«Фафгрд та Сірий Мишолов» – найвідоміша серія оповідей Фріца Ройтера Лайбера мол. (1910-1992), американського письменника-фантаста німецького походження, одного з батьків жанру фентезі, лауреата шести премій «Г'юго», трьох «Неб'юла» та премії «Гросмейстер фантастики» за внесок до жанру. Саме Лайберу приписують винахід терміну sword and sorcery – піджанруфентезі про меч і магію.

Він також був поетом, актором театру й кіно, драматургом і шаховим експертом. Письменник досяг успіху в усіх областях фантастики, написавши відзначені нагородами твори у жанрах фентезі, жахів і НФ. «Неб'юла» він отримав, зокрема і за «I'll Met in Lankhmar» (1970), а ще має премії Гендальфа (1975), Балрога (1981) та ін.

Молодий автор і всюдисущі мацаки ГФЛ

У 1936 р. Джонкіль Лайбер, перша дружина Фріца, з власної ініціативи надіслала листа Г. Ф. Лавкрафту (1890-1937) , знаючи, що її чоловік був палким шанувальником його творчості, ще відтоді, як вперше прочитав «Барву з позамежжя світу», і сподіваючись, що присутність Лавкрафта в повільній письменницькій кар'єрі Фріца може стати джерелом натхнення, якого він так гостро потребував. Лавкрафт негайно відповів – 2 листопада того ж року, започаткувавши натхненне листування, яке тривало до самої смерті письменника у березні 1937. Саме в листі до Джонкіль Говард задокументував свій жахливо скупий раціон: менше долара в день на їжу.

Лайбер був вражений, коли Лавкрафт, зазначивши багато історичних недоліків у ранній версії «Two Sought Adventure», надіслав довжелезного листа , що містив цілий список цінних посилань на історію, географію та архітектуру стародавнього світу. Спочатку оповідання містило елементи міфології, але перед публікацією їх вилучили. Як вказують дослідники, з усіх кореспондентів Г. Ф. Лавкрафта саме Фріц Лайбер мав найбільш важливу і завершену письменницьку кар'єру фантаста.

У відгуках до видання «Fritz Leiber and H.P. Lovecraft: Writers of the Dark» (2004), яке містить їхнє листування (з боку Говарда), зазначають:

«Про особистість Лавкрафта написано багато негативу. Я був вражений, побачивши, наскільки терплячим, щедрим, добрим і самовідданим був Лавкрафт у цих листах. Говард був смертельно хворим і розчарованим у власній кар'єрі, але замість того, щоб відмахнутися від Лайбера, він вітав молодого письменника і давав йому поради , як батько – синові. Я закінчив цей розділ книги зі ще більшою повагою до Лавкрафта як до людини, і був у захваті від того, яким наставником він міг би бути».

Лайбер представив Фафгрда та Сірого Мишолова у «Two Sought Adventure» («Двоє шукали пригод») – своєму першому професійно опублікованому в 1939 р. оповіданні. Останні ж оповідки з циклу з'явилися в збірці «The Knight and Knave of Swords» («Лицар і шахрай мечів») (1988).

Серійний дует: тяжіння протилежностей

Фафгрд та Сірий Мишолов – герої, мабуть, найвідоміших оповідань Лайбера. Одним з мотивів їх написання було бажання автора мати пару фентезійних героїв, ближчих до справжньої людської природи, ніж Конан-варвар Говарда чи Тарзан Берроуза.

Фафгрд – дуже високий (майже 7 футів (2,1 м)) і сильний північний варвар, вправний у володінні мечем і співі. Мишолов – маленький (5 футів (1,5 м)) непостійний злодюжка, обдарований і смертоносний у володінні мечем (часто використовує меч в одній руці і довгий кинджал або main-gauche в іншій), а також колишній учень чаклуна, який зберіг деякі навички магії. Оскільки дует часто позбавляється свого майна, імена своїх меча – «Сірий жезл» і шаблі – «Скальпель», а також кинджалів вони застосовують до будь-якої своєї зброї, а не обов'язково до конкретної. Це абсолютно не магічна зброя: обидва володарі просто дуже вправні у її використанні.

Фафгрд говорить як романтик, але його сила і практичність зазвичай перемагає, в той час, як цинічно налаштований Мишолов схильний проявляти почуття в найнесподіваніші моменти. Обидва – пройдисвіти , що живуть у занепадницькому світі, де виживають лише безжальні та цинічні. Вони проводять багато часу у випивці, бенкетах, розпусті, бійках, крадіжках та азартних іграх, рідко переймаючись тим, хто наймає їхні мечі. Проте, вони людяні та – понад усе – полюбляють справжні пригоди.

Персонажі були вільно змодельовані з Лайбера та його друга Гаррі Отто Фішера. Фішер вперше створив їх у листі до Фріца в вересні 1934 р., назвавши при цьому їхнє рідне місто Ланкмар. І хоч Лайбер приписував своєму другові Гаррі Отто Фішеру оригінальні концепції своїх персонажів, саме Лайбер написав майже всі оповідання. Історії про цей дует були слабко пов'язаними між собою аж до 1960-х років, коли Лайбер упорядкував їх у хронологічному порядку та розмістив додатковий матеріал під час підготовки до видання у м'якій обкладинці.

Вони знайомляться ще молодиками. Однак у наступних історіях герої дорослішають, вчаться бути лідерами і, зрештою, оселяються на схожому на Ісландію острові Райм. Повісті про них містять багато елементів novela picaresca («крутійський роман», від ісп. picaro – «шахрай», «крутій») а іноді їх описують як пікарески в цілому.

Більшість історій розгортаються у вигаданому світі Невон («nehw on» або «Nowhen» навпаки: на відміну від «Erewhon» Семюела Батлера 1872 р.). Багато з них відбуваються у найбільшому місті країни – Ланкмарі, та навколо нього. Його описують як «світ, схожий і не схожий на наш власний». Теоретики Невону вважають, що їхній світ може мати форму бульбашки, що плаває у водах вічності.

Технології в Невоні варіюються від залізного віку до середньовіччя. Лайбер писав про ланкмартів: «Їх можна порівняти з римлянами або вважати, якщо дозволите, південним середньовіччям». А про східні землі зауважував: «Подумайте про сарацинів, арабів, парфян, навіть ассирійців. Вони їздять верхи на верблюдах і слонах, і широко використовують лук».

Серія включає багато химерних і дивовижних персонажів. Двоє з них, які найбільше впливають – а дехто сказав би, що завдають найбільше клопоту – це їхні чаклунські радники: Нінгобль Семиокий та Шильба Безокий (Ningauble of the Seven Eyes and Sheelba of the Eyeless Face). Ці двоє втягують героїв у найцікавіші та найнебезпечніші пригоди.

Графічна кар'єра: адаптації коміксів

У 1972 – Фафгрд та Сірий Мишолов з'явилися в коміксах, у випуску «Диво-жінки» № 202 разом із головною героїнею та Жінкою-кішкою.

У 1973 – вони вийшли у розпочатій DC Comics серії Sword of Sorcery: автор Денні О'Ніл, а художники – Говард Чайкін, Волт Сімонсон і Джим Старлін. Вийшло тільки п'ять випусків, але вони мали великий успіх. До збірки увійшли адаптації «Ціни порятунку від болю», «Злодійського дому», «Хмари ненависті» та «Затонулої землі», а також оригінальні оповідання.

У 1990-1991 – видавництво Epic Comics опублікувало чотири випуски коміксів, адаптованих до семи оповідань:

• «Нещастя в Ланкмарі» (вип. 1);
• «Коло Проклять» і «Вовча вежа» (вип. 2);
• «Ціна порятунку від болю» і «Крамниця Чудасій» (вип. 3);
• «Смута в Ланкмарі» і «Коли король морський у мандрах» (вип. 4).

Сценарій Говарда Чайкіна, чорнила – Ала Вільямсона, а олівець – Майка Міньйоли , чий комікс про Геллбоя часто схожий на роботи Лайбера.

У 2007 – видавництво «Dark Horse Comics» вперше зібрало у вигляді графічного роману з новою обкладинкою від Міньйоли чотиривипускову адаптацію з 1990-х.

*Цікавий факт: у грі « The Elder Scrolls V: Skyrim » від Bethesda, при відвідуванні Щурячої нори в місті Ріфтен, першими зустрічними ворогами будуть підступний хлопець і варвар – Драфф і Хьюнон Блек-Сківер. Drahff – це анаграма Fafhrd, «Black-Skeever» – гра слів «Gray-Mouser», а Hewnon – анаграма Nehwon, світу, в якому живуть Фафгрд та Сірий Мишолов.

Українське видання – 2019

Оскільки Фафгрд та Сірий Мишолов Фріца Лайбера вже 80 років займають почесне місце найулюбленіших фентезійних героїв у серцях фанатів, то віднедавна вони взялися і за серця українців.

Локалізацію графічного роману здійснило видавництво Fireclaw у 2019 році: 1000 примірників у твердій обкладинці, 192 сторінки, перекладач – Сергій Ковальчук. У виданні зі вступним словом Фріца Лайбера зібрано 7 дивовижних історій (з випусків 1990-х) «про двох ексцентричних, жадібних та егоїстичних друзів-авантюристів, які не збираються рятувати світ, якщо, звичайно, їм за це не заплатять. У Ланкмарі Фафгрд та Сірий Мишолов шукають грошей, жінок та пійла, а натрапляють, як водиться, на пригоди!».

Головна редакторка, Катерина Клопенко, розповіла chytomo.com про видання:

«Причин видати серію було кілька, але головною можу назвати бажання познайомити читачів з цією сагою, адже вона того варта. Це захоплива, місцями моторошна і груба, але легка й весела класика фентезі з карколомними пригодами, хитрими чаклунами, химерними богами та двома друзями-злодюжками, які зовсім не мають на меті шляхетних намірів. Вони прості, але дуже харизматичні.

Це видання стало справжнім викликом. Наша дизайнерка фактично перемальовувала деякі сторінки – цеглинки, голови, вбрання тощо. Переклад також був цікавий, бо вада адаптованих сценаріїв – пропущені події та сюжети, оскільки сторінок у коміксі обмаль, а розповісти потрібно все».

Палітра відгуків

Із відгуків на goodreads.com вбачається, що більшість читацьких вражень і загальний рейтинг мальопису – позитивні:

• «Я оцінив діапазон експресії Міньйоли та чисту індивідуальність його персонажів, подобаються його малюнки, особливо будівлі та скульптури, яким вдається бути складними та загадковими».
• «Міньйола називав цю роботу своєю улюбленою до «Hellboy», і легко зрозуміти чому. Його малюнки фантастичні, а брудне високе фентезі знаходиться в межах його компетенції, але не зовсім схоже на все, що він робив до або після цього».
• «Ця книга – грубе, вуличне фентезі, сповнене пива і крові, бруду та монстрів. Це міф, що народився з епохи нуару та Конана, де панували варвари і розбишаки. Майк Міньйола віддав цим історіям належне: приглушені кольори та високий контраст, вражаюче поєднання ракурсів і плавний рух».

Із зауважень деякі читачі вказують наступні:

• «Стиль написання уривчастий, і оповіданням не завадило б більше простору, але загальний ефект – веселий і вигадливий».
• «Відносно чарівний, але незв'язний графічний роман. Хоча світи екзотичні, а діалоги дотепні, з великою кількістю історичного колориту, зрештою, ви отримаєте не історію, а настрій».
• «Ілюстрації та діалоги дійсно оживляють героїв. Це дуже добре написана і весела адаптація серії. Їй бракує глибини історій (як і будь-якій комікс-адаптації), але веселощі, пригоди та міська дотепність передані наскрізь».

Епіложно-критичний рентген

Оскільки це адаптація семи історій із серії, то вони не дуже пов'язані між собою. Проте тонка сюжетна нитка таки проходить наскрізно та стосується героїв. Акценти тут на атмосфері, дружбі, захопливих пригодах і химерних монстрах.

Не всі з історій однаково незабутні, але кожен знайде щось до вподоби в їхньому розмаїтті. До прикладу: мається довгенька – про одне місто та коротка – про мандри всіма закутками материка. Є історія з цікавим паралелізмом арок героїв, а також наявний сюжет про фанатичні секти, з гумором. Присутня і сатира на споживацьке суспільство: щось схоже потім видав Карпентер у «They Live» (1989). Поміщена всередину «Вовча вежа» – суб'єктивно найкраща історія, з дійсно густим зануренням у потойбічний жах. Якщо сприймати всю сімку як панораму різних пригод – веселих і драматичних, коротких і довгих – тоді така палітра сповна виправдана, адже так демонструються мандри локаціями Невону та Ланкмару.

Загалом – це стандартне класичне фентезі, хороший олдскул із монстряками. Фентезійно та містично, з пригодами та елементами горору. Гумор не смішить, а посміхає, його не забагато. Про глибину розкриття характерів не йдеться, але обширами різноманітних локацій загадкового континенту ви успішно пронесетеся в доброму товаристві, що цілком спроможне розважити читача.

Цей огляд є мінімальною підготовкою до прочитання – дає розуміння жанру й стилю серії, характеризує персонажів і фентезійний всесвіт. А з таким бекграундом уже можна й стрімко плигати в обійми сторінок.

Тож якщо вам:

• подобається малюнок Міньйоли;
• прагнеться атмосферних пригод;
• і хочеться чогось класичного за змістом та в ретро-графіці;

то це вона – Рекомендація придбати видання.

Тут вдосталь різноманітних потвор і потойбічних сутностей , деякі з них гордо красуються вже на обкладинці. А хіба ж буває зайвою ще одна історія про ненажерливих гієн із виряченими очима чи восьминога, котрий полюбляє хрускотіти хребтами своїх жертв?

Джерела:

https://fireclaw.com.ua/product/fafhrd-grey-mouser/
https://en.wikipedia.org
https://nebulas.sfwa.org/grand-masters/fritz-leiber/
https://www.sfadb.com/Fritz_Leiber
https://www.hplovecraft.com/study/litcrit/wotd.aspx
https://www.amazon.com/Fritz-Leiber-H-P-Lovecraft-Writers/dp/0809500779
https://lovecraft.fandom.com/wiki/Fritz_Leiber
https://chytomo.com/kupujumalykh-trokhy-porozuminnia-i-bahato-novykh-komiksiv/

+Світлини:

https://hero.fandom.com/wiki/Fafhrd_and_the_Gray_Mouser
https://i.ebayimg.com/images/g/6kgAAOSwWQtjtcLn/s-l1600.jpg
https://i.ebayimg.com/images/g/DxoAAOSwuF5kmMhk/s-l1600.jpg
https://calamityblog.wordpress.com/2013/03/23/fafhrd-and-the-gray-mouser/
https://leagueofcomicgeeks.com/comic/6447219/fafhrd-and-the-gray-mouser-3
https://i.pinimg.com/originals/9d/52/fd/9d52fd5363635252a7c33e84d811107f.jpg
https://d3525k1ryd2155.cloudfront.net/h/679/104/1398104679.0.x.jpg
https://i.ebayimg.com/images/g/JswAAOSwfhBkhIZX/s-l1600.jpg
https://i.imgur.com/AvPKu7Z.jpeg