Допоможіть: райський острів, з якого немає виходу

30 січня 2026 року в кінотеатрах стартував показ фільму «Допоможіть» — жахи, трилер, а також чорна комедія. Поєднання жанрів, яке може як вразити в саме серденько, так і безповоротно розчарувати. То чого очікувати від стрічки і який із заявлених жанрів є опорним?

Зняв фільм режисер Сем Реймі («Зловісні мерці»), головні ролі: Рейчел Мак-Адамс ( «Шерлок Голмс», «Коханий з майбутнього») та Ділан О-Браєн («Той, що біжить лабіринтом»).

Анотація фільму:

«Двоє колег стають єдиними, хто вижив у авіакатастрофі. Опинившись на безлюдному острові, вони мусять подолати давні образи та навчитися діяти разом, щоб вижити. Та протистояння перетворюється на моторошну й водночас іронічну гру розумів і характерів — битву волі, де межа між порятунком і божевіллям зникає щодня»

Між героями існує конфлікт ще до того, як вони потрапляють на острів. Лінда Лідл — ключова працівниця відділу стратегії та планування, а Бредлі Престон — голова компанії, яку успадкував після смерті батька. Лінда сподівається на підвищення, однак мета Бредлі — звільнити її, бо вона дивакувата простачка, і його геть не турбують ні її вражаючі професійні здібності, ні те, що посаду їй раніше пообіцяв його батько.

І ще в офісі, коли Лінда дізнається про те, що на посаду призначено не її, вона демонструє, що вміє себе захистити — жінка йде до кабінету нового боса і вимагає розмови. Цей вчинок вже викликає суперечливість у сприйнятті героїні, яку нам поки що демонструють, як безхитрісну особу. Це дивує навіть й самого боса. І це перший натяк на те, що за зовнішністю сірої мишки Лінда приховує дещо більше.

Один із таких несподіваних сюрпризів — захоплення мистецтвом виживання у дикій природі. Жінка навіть мріє потрапити на популярний проект, який дивиться вдома, після роботи. З такого її гобі і насміхаються бос та його поплічники в літаку. І тут знову Лінда дивує. Вона помічає, що роблять колеги, а тому видаляє свій звіт, який мав би урятувати компанію на зустрічі з партнерами, на яку вони і летять. І яка є шансом Лінди повпливати на рішення боса стосовно посади. Тобто, їй притаманна рішуча категоричність.

Лінда не буде все терпіти, Лінда цілеспрямована, Лінда не просто жіночка з бухгалтерії — вона ас зі стратегії та планування. Це нам демонструють майже вишукано — сценою покарання зі щуром, її історією сімейного життя. Особисто для мене девізом цієї персонажки стала фраза: «Не сприймай доброту за слабкість».

З Ліндою на острові відбуваються разючі метаморфози, вона потрапляє не просто у свою стихію, а у свою мрію — виживання, де їй немає рівних. Чим коротшими стають її штанці, тим менше вона переймається цивілізаційними умовностями. Все, що відбувається із персонажкою, доволі добре вписується у заданий характер. Крім одного — любовної лінії. Мені важко було повірити у неї, вона йшла в розріз з досвідом Лінди, була наче вимушеним рушієм та мотивацією. Однак любов логіці не підкоряється, тому з цим, врешті, можна змиритися.

Якщо Лінді всього, що дає острів, достатньо, то Бредлі одержимий ідеєю покинути його за будь-яку ціну. Але втеча руйнує ідеальну тріаду закритих потреб, ідилію острову.

Бредлі відпочатку є тим фактором, який знищує мрії Лінди — спочатку як бос, потім як компаньйон по виживанню. Але найбільша його хиба в тому, що Бредлі не сприймає її всерйоз, він використовує Лінду, як ресурс. Якщо для неї «компанія» є життєво необхідною, як вода і їжа, то Бредлі вона обтяжує, навіть за умови, що її коштом він тут виживає. До співжиття з Ліндою його штовхає сухий розрахунок і не більше, він так і залишається тим самим егоїстичним та пихатим сином засновника компанії. Навіть попри те, що він ділиться історією свого дитинства — озвучений досвід не спонукає до кращого ставлення до оточуючих, а лише слугує для нього виправданням: «Я монстр, але таким мене зробили інші».

Обох персонажів об’єднують не зовсім вдалі твісти наприкінці. Якщо у Лінди це трансформація у стилі «Володаря мух», то у Бредлі це раптове прорізування щирих почуттів — побивання за нареченою — воно тут дивне і нелогічне, йде врозріз з його характером. Нас ніби присоромлюють, бо ж ми відпочатку сприймали їхні відносини занадто поверхово, але все ж це більше нагадує фіглярство, продиктовано обраною сценарною стратегією — дивувати, розвертати історію, як тільки глядач почне думати, що знає наступний хід.

Цим же вмотивований і фінал, адже чим ближче до завершення, тим більша гонитва за вашим подивом і тим більше питань до логіки, як мотивацій та дій персонажів, так і сюжетних ходів. Та в цьому є свій плюс — така швидкість додає абсурдного шарму й підкреслює іронічність всього, що діється на екрані.

Цей фільм часто порівнюють зі стрічкою «Трикутник смутку», дійсно, проглядається певна подібність, однак, між фільмами є разюча різниця, яка, як на мене, робить це порівняння не зовсім коректним.

У «Трикутнику» є прийом обернення, влада опиняється у руках людини, що в цивілізованому світі нею не була наділена, і влада цієї особи тотальна. Тоді як у «Допоможіть» зміна влади присутня лише на початку стрічки, коли чоловік поранений. Потім це зводиться до протистояння через упереджене сприйняття — бос майже до фіналу не сприймає підлеглу як ту, що має кращі компетенції, або як загрозу, він все ще сприймає її, як дивакувату жіночку, яка чомусь не бажає робити, як він скаже. Більш того, в цьому фільмі Лінда ділиться найціннішим своїм ресурсом — знаннями, однак чоловік не дуже вправно ним розпоряджається. «Допоможіть» — це більше про боротьбу особистостей, характерів, ніж соціальних статусів, тоді як «Трикутник смутку» — більше соціальний коментар з типологізованими персонажами.

В певний момент стрічка справді провокує це невиправдане очікування, що історія сягне глибше, ніж взаємини двох персонажів, буде оперувати питаннями влади, статусу, зловживанням, адже умови, де розгортаються події — сприятливе тло для подібних метафор. Однак не варто цього чекати від «Допоможіть», це фільм, який дотримується обіцянки, даної в анотації — битва характерів, випробування варварської винахідливості героїв. Саме цим він і привабливий — божевільною, гротескною чорнушністю, безжальністю, безкомпромісністю героїв один до одного, дикістю, яка вилазить з-під цивілізаційного лоску.

В цій суміші жанрів найкраще спрацювала саме чорна комедія, горор і трилер тут допоміжні. У фільмі лише один по-справжньому горорний момент — сцена з нареченою на пляжі — однак він відчувається дещо чужорідним, оскільки додає серйозного звучання там, де воно не пасує. Ще горорний слід проглядається у навмисній огидній натуралістичності деяких сцен, та аж така гіперболізація теж ближче до репертуару комедії. Трилер пробує взяти кермо у сценах, де герої намагаються бути відвертими, як один з одним, так і самі з собою, та цих вкраплень недостатньо, аби досконально розкрити персонажів і наповнити сцени напруженям, психологізмом. Це лише побіжне зачіпання особистісних травм на фоні динаміки інших подій. Трилер тут мав би напрацювати на фінал з гольфовим турніром, але він не має достатньо простору, аби розбудувати характер і по-справжньому шокувати цим твістом.

Тому, якщо ви купуєте квитки на «Допоможіть», зосереджуйтеся саме на комедійному ядрі, тоді ви отримаєте задоволення від іронічної нестримності та зухвальства стрічки, а все інше нехай буде бонусом до ваших вражень.