БАРҐЕСТ – ВЕЛИКИЙ І ЖАХЛИВИЙ

У минулій статті (https://babai.co.ua/articles/rodichi-psa-baskerviliv) я заторкнула собачу символіку – вірування Британських островів, відбиті у класичній літературі. Хотілося б продовжити цю оповідь. Зокрема, є колоритний персонаж, якого знаємо за книгами та фільмами про Гаррі Поттера, Відьмака, комп’ютерними іграми… Так, це – барґест.

Яка його генеалогія?

Барґест (Barghest, Barguest, є й інші написання) – британець. Але його ареал не скрізь, а переважно у графствах Йоркшир, Нортумберленд і Дарем. Тобто на Півночі Англії. Барґеста вважають англійським персонажем, але є джерела, де його походженням називають шотландське. Це не дивно, бо культ собак походить від кельтів (які чудово зналися на величезних псах), та й північ Англії межує з Шотландією.

Барґестом лякають неслухняних дітей, але він полює і на дорослих. Варто дочекатися, доки ніч спаде – і якщо почується виття та тупотіння лап, це означає… може, просто пса, а може, і барґеста.

Що означає це ім’я, яке англомовні пишуть з великої літери? Оскільки на Туманному Альбіоні – різноманіття діалектів і говірок, то не дивно, що слово ghost («примара», «привид», «дух») у Нортумберленді вимовляється як guest. Виходить похмура гра слів, адже у літературній англійській guest – «гість». Але таких гостей нам точно не треба.

Ми транслітеруємо це ім’я як «барґест», але носії англійської вимовляють як bar-ghost, тобто помітно, що слово означає привида. (Хоча є й приклади іншої вимови).

Отже, з «духом» з’ясували. А що таке bar-? Тлумачать по-різному: і «міський», і «гірський», і «похоронний»… Факт, що барґест пов'язаний зі смертю та цвинтарем. Він стереже могили своїх хазяїв, не дозволяючи паплюження. Чим не вовкулака Хреб із «Нечистої сили» – збірки, яку написав Василь Королів-Старий? Тобто має і корисну функцію.

Що сказати про територію… звісно, на болотах і у пущах – саме у непрохідних місцях – були сьогодні вимерлі, але тоді такі реальні звірі-релікти. Не кажучи про лихих людей, що там переховувалися. Але де мешкає сам барґест? Хоча він стереже могили, але його можна перестріти не лише на кладовищі, а й на дорозі, на вулиці… Головне – щоб була ніч.

А як він виглядає? Звісно, як величезний чорний пес із палахкими очима. Але це було б надто просто. Барґеста описують і як чорного вовка, проте з двома рогами (які можуть бути і перевиті ланцюгами – бо що ж це за примара, яка не гримить ланцюгами?). Звичайно, має незрівнянно гості ікла та пазури. Його ричання та виття ніхто не забуде. Узагалі барґест може змінювати подобу. А генеалогія… Це привид – отже, колись був людиною? Є легенда, що першим барґестом став бузувірськи вбитий чоловік, який відповідав за хортів. Є версія, що барґести – і з геєни вогненної. Тобто – родичі Пекельних псів? Барґести переслідують людей, пожирають, віщують лихо…

Як можна вбити барґеста? Оскільки це нечиста сила, на нього подіють срібло, чари (але треба знати які – за цим зверталися до знахарів, магів), зачарована зброя… Боролись і вогнем. Цікаво, що вогнем – адже собаки його не бояться, а от вовки – так. Але ж як булгаковський кіт Бегемот (за словами майстра в перекладі М. Білоруса) «не такий уже й кіт», так і барґест «не такий уже й пес».

Чи можна втекти від барґеста? Як правило (у билицях) – ні: людина приречена, і монстр її пожере. Щоправда, є історії, де спочатку цього духа можна одурити, але фатуму не уникнути. Ось одна з них – і запевняють, що це правда. Один юнак ішов через кладовище та побачив барґеста, який здавався йому подібним до віслюка (це зближує чудовисько з Ґайтрешем – див. попередню статтю: https://babai.co.ua/articles/rodichi-psa-baskerviliv). Тікаючи, герой пробіг на вуличку – і барґест не помітив його. Проте далі молодик ізнову пішов на цвинтар, де впав до розритої могили (не забуваймо, що була ніч, тобто в темряві не помітив, куди йде) – і зламав собі шию. Тобто тут барґест постав скоріше як віщування майбутньої смерті. І, на жаль, у цій історії ще й натяк: нема чого ходити потемки. Ще й на цвинтарі.

Отже, барґест – монстр. Але в англійському фольклорі є оповідки і про те, коли цей демон сам лякається… людей. Наприклад, в одній із таких історій барґест перелякався лихої дружини одного матроса (якого переслідував) і втік. Що це нагадує? Правильно – нашу казку з фінальним акордом: «Тікай, чорте, жінка йде!» («Жонатий чорт» Олекси Стороженка). Або: чи дивилися ви французький мультсеріал «Казки вулиці Брока»? Моє дитинство минуло під нього. В одній із серій є схожий на наш сюжет про те, як чоловік (якому була вже несила терпіти) скинув до ями сваркý дружину, але вона там замордувала скандалами і чортів. Тому один такий демон запросився на землю. Узагалі подібні сюжети поширені в різних народів, де від жінки потерпають чудовиська.

Але повертаюся до барґеста. Він не оминув і сучасної української літератури – фентезі для дітей. Наприклад, «Реальність Барґеста» (Аліна Штефан) – про те, як далеко може завести уява. А точніше – ескейпізм.

Насправді у кельтському та германському міфологічному світах набагато більше собачих або вовчих істот. Їх безліч. Наприклад, останній чарівний пес на всю Ірландію – якого необережно вбив хлопчик Сетанта. За цей злочин був змушений служити замість пса ковалю Кулану – в якого хлопець і вбив собаку. І потім цей хлопчик став знаменитим героєм Кухуліном, чиє ім’я означає «пес Кулана». Або нещасний, харизматичний, проте все ж таки смертельно небезпечний вервольф-вовкулака Ґморк із «Нескінченної історії» Міхаеля Енде.

Ці примарні або монструозні (або те і те) пси чи вовки різні. У них можуть бути лев’ячі гриви, можуть бути роги… У місячному промінні схожі й на коней, що стали дибки. В оманливому сяянні чого лише не примариться.

Отже, виходить, барґест не такий далекий від нашої української традиції. І якщо знати, як з ним вестися, не завжди небезпечний. Цей моторошний пес нагадує про правильну поведінку. Зображувати його краще правильно – тобто ґотично або, принаймні, моторошно, проте не спрощено-фентезійно. Барґест не маскульт і не забавка. Його не можна приручити. І ще одне: ніколи не розмовляйте з барґестами.