"ВІДЬМАК" від NETFLIX

Майже два роки тому з'явились перші анонси флагмана Netflix по книгам пана Анджея Сапковського. Відтоді шанувальникам серії довелося пережити багато потрясінь, бо новини щодо прийдешнього серіалу постійно робили їм нерви. Найбільший шмат лайна творці серіалу накинули на вентилятор, коли почали викочувати у мережу попередні кастинги акторів. Тоді фанатам навіть довелося створювати петицію, щоби врятувати образ Цірі (http://bit.ly/34PuI4x). 

Навіть новину про те, що Геральта зіграє в цілому хороший дядько - Генрі Кавіл, який і книжки читав, і в гру грав, і взагалі йому не пофіг на майбутній проект, було підгижено його невдалим косплеєм на Матір Драконів в одному з тизерних роликів серіалу.

Лорен Шмідт - шоуранерка серіалу, яка ментально являє собою зріз цінностей та світогляду глядачів Netflix, взялася додавати у нетолерантне фентезі Сапковського SJW-шні перли типу темношкірих лицарів на службі у Каланте або темношкірих кметів на вулицях Блавікену. Хоча в неї була можливість виконати квоту на етнічне різнобарв’я менш незграбно, просто ввівши у серіал кількох персонажів із Зангвебару чи Офіру. O tempora, o mores.

Ці проблеми та незгоди на стадії продакшену мали підготувати нас до того, що ми побачимо. Але ніт. Перша ж серія дає зрозуміти - ніхто навіть не намагався вгодити фанатам. Netflix (в особі Лорен Шмідт) самі краще знають, що і як має бути у відьмачій сазі. Хто як буде виглядати, і хто як буде діяти. Раціональні побажання фанатів серії та похмуро-реалістичне книжкове першоджерело йдуть лісом.

Відсилки до слов’янської міфології та європейських казок теж гуляють. В першому ж кадрі блідий як вівсяне гівно Геральт рубається з павукоподібною тварюкою, яку чомусь усі називають “кікімора”. Потім події відразу стрибають на вулиці Цінтри, де Цірі рубається в азартні ігри зі шпаною (усі принцеси-бунтарки так роблять).  Взагалі фокус оповідання постійно буде стрибати з одного місця дії в інше, та ще й у декількох часових лініях. Через це може скластися враження, що армія Нільфгарда штурмує Блавікен, Цірі з Йен приблизно одного віку, війна з Нільфгардом відбувається у один час з навчанням останньої у Аретузі. Можливо це саме той випадок коли краще не читати книжок перед переглядом серіалу, щоб не ламати собі мізки, намагаючись слідкувати за хронологією подій.

Творці серіалу трохи намагаються допомогти нам відстежувати часові відрізки за допомогою костюмів Геральта - один потасканий та затертий, у якому відьмак форсує у минулому,  та новий - більш всратий, шкіряний, із купою заклепок, куплений у Блавікенському секс-шопі. У ньому Геральт вдало косплеїть гачимучі в подіях, які відбуваються в найбільш пізній відрізок часу (різанина в Цінтрі).   

Стосовно костюмів персонажів у серіалі - все дійсно дуже-дуже погано. Якщо на костюми аристократів (вони тупо недолугі) та черні (там просто лахміття і обісратись на цьому було досить важко) ще можна дивитись без болю, то з обладунками армії Нільфгарду головний костюмер серіалу Тім Аслан вирішив увімкнути креатив на повну та зробити їх максимально страхітливими й такими, що “випромінюють силу”.

Як він сам зазначив в одному інтерв’ю:

“Обладунки армії Нільфграду створити було найважче після костюму Геральта. Вони мали бути страшні та дивні…”.

Схоже, що Тім Аслан з дитинства боявся чорносливу або чорних пожмаканих мошонок, бо солдати Нільфгарду схожі саме на них. Не дивно, що Netflix вирішили погнати сцяним ганчір’ям Тіма та передати його посаду Люсінді Райт (Доктор Хто, Генріх VIII), починаючи з другого сезону, який вже знімають.

Поганий кастинг, помножений на некомпетентність костюмера, подарували нам також Кагира-чорносливчика. Той факт, що чорний вершник являвся Цірі у нічних жахіттях, тепер можна роздивитись трохи під іншим кутом.

На диво, навіть камео Ігоря Ніколаєва у школі Аретузи не робить серіалу честі. 

Netflix у своєму бажанні наслідувати усі сучасні тренди успішного медійного продукту навіть створили свій аналог хітової пісеньки “Let it go” з мультфільму “Крижане серце”, бо ж у кожної діснеївської казки має бути своя надокучлива пісня-хедлайнер: https://youtu.be/uHoIQa_kXkA?t=50. Хоча загалом музика у серіалі дуже непогана, і якщо під час перегляду заплющити очі, то може здатися, що граєш у третю частину гри.

«Відьмак» від Netflix - продукт не для фанатів книжкової серії, не для шанувальників ігрової серії, та не для тих, хто любить якісне фентезі. Він для пересічного глядача, який не бачив першоджерела й не сильно буде паритись стосовно атмосфери та деталей. Це непоганий загалом серіал - з великим бюджетом, гарними акторами, декораціями, середньою графікою, який створений нашвидкуруч, щоб застовпити нішу, звільнену «Грою Престолів». Цей серіал буде успішним, але фанатів, на жаль, не задовольнить. Його можна дивитись і навіть отримувати задоволення від перегляду, якщо не ставити занадто високі вимоги. Можна просто уявляти, що дивишся Ксену та ловити приколи з побаченого.

Враховуючи те, що після другої серії він стає трохи кращим атмосферно та в плані подачі сюжетних ліній, є надія на те, що в майбутньому якість серіалу покращиться, як це буває з подібними довгограючими проектами. Але він точно не займе у наших чорних серцях місце поряд з книгами та іграми за цим всесвітом. 

Читайте також:

За що ми любимо «Відьмака» А. Сапковського і за що його полюбите і ви