«Це страшна казка, але не про Івасика-Телесика, а про Оленку-Зміючку»

В рамках конкурсної національної програми короткометражних фільмів фестивалю Миколайчук OPEN у Чернівцях була представлена стрічка «Stay» режисерки Ірини Мордюшенко.
Історія є горорним переосмисленням казки «Івасик-Телесик». Короткометражка «Stay» – фолк-горор, проєкт, на який режисерка і команда кінематографістів з Ґолдсмітського університету Лондона запускали збір коштів. Стрічку вдалось успішно відзняти, хоч, як зізналась режисерка, в бюджет команда трішки не вклалась. Про короткометражки, фольклорні мотиви та горор в кіно ми і говорили з Іриною Мордюшенко

Про натхнення для фільму

Наша історія – це своєрідний приквел до казки «Івасик-Телесик». І це страшна казка, але не про Івасика-Телесика, а про Оленку-Зміючку. Мене завжди дивувала і жахала ця історія. Вона доволі кривава, горорна. Здається, це зовсім не дитяча казка. Головну роль, роль Оленки, виконує юна акторка Аделія Назарчук, яка із сім’єю колись змушена була залишити дім у Донецьку, а тепер – і в Києві. Аделію ми зустріли у Лондоні і запросили на зйомки.

Про виклики горору

Я не очікувала, що горор, жанровий фільм, вимагатиме стільки зусиль. На початку у мене були надто рожеві уявлення про горор. Я дуже люблю фолк-горор, мені подобається «Плетена людина» Ніколаса Кейджа, мені подобаються роботи Арі Астера, подобається «The Witch» Роберта Еґґерса. Але я не дуже уявляла собі, як знімається горор. А виявилось, що від операторів це вимагає глибоких знань, а від режисера – багато роботи.
Для мене горор – як екшн фільм, до нього так само потрібно готуватися. Це не просто драматична історія, де люди можуть сидіти за столом і говорити. В горорі потрібно репетирувати дуже багато, потрібно дуже багато спецефектів, потрібно постійно пробувати різні деталі і розуміти, як вони зіграють у кадрі.

Знімати у Великобританії дорого. Частину витрат покривала школа, в якій я навчалась, також нас заохочували запускати проєкт на Kickstarter і збирати кошти на фільм. Ми зібрали близько 10 тисяч доларів, але не вклалися в бюджет.
У нас українська казка, більшість локацій нам потрібно було стилізувати. Я працювала у тісному зв’язку з художницею, яка займалась реквізитом, а неї був досвід роботи з театральними виставами. Це дуже допомогло, бо усі веретена в фільмі, предмети інтер’єру ми шукали в Лондоні, везти з України було б дорожче.

Про саспенс і скрімери

Я не фанатка скрімерів. Звісно, вони класно працюють в старому кіно, однак зараз я вважаю їх дешевими трюками. Мені подобається кіно, яке працює з уявою людини. Коли людині стає страшно від думки про те, що зараз може статися в кадрі. Мені здається, в цьому сила горору, який мені подобається. Сподіваюсь, у нас вийшло створити саспенс в моменті, коли дівчинка намагається утекти, одягти свої черевички. Напруга в горорі може досягатись в тому числі і за рахунок звуку. Для фільму нам створив саундтреки британський композитор, він же і працював зі звуком.

У нас був у фільмі ключ, який повертається сам. Здається, це дуже проста річ, але це окремий предмет у фільмі. Виглядає як частина дверей, з однієї сторони – ключ в замку, з іншої – спеціальна шпилька, яку повертали.
Ще у фільмі у нас був моторошний пиріг, його робили з глини. Ми намагалися зробити його схожим на чиєсь обличчя, досі не впевнені, що вийшло. Нам потрібна була річ, яка б підтверджувала, що ця жінка-змія становить небезпеку для героїні. Так і з’явився пиріг, я створила замальовки, а реквізиторка зліпила, запекла, пофарбувала, ми наклали туди консерв з червоним соусом – така собі фейк-кров, тож пиріг у кадрі виглядав блискуче огидно.

Про контекст війни

Ми вводимо війну в контекст фільму, героїня чує вибухи на початку фільму, лякається вибухів. Діти у фільмі голодні і намагаються виживати в тих умовах, в яких виживають, саме тому вони йдуть у будинок до відьми-змії. Образ змії – це збірний образ нещасть, які спіткали українців (війна, голод).
Мій дід – із села на Черкащині. Місцеві села знають, що таке голод. Не тільки Голодомор, а й повоєнний голод. Британці не до кінця розуміють ці контексти, але ми намагаємось їх доносити.
По суті, ми змогли знайти українських дітей-акторів у Великобританії, бо багато сімей з дітьми переїхали туди, рятуючись від війни.

Про відьму-змію

Справжня окраса фільму – акторка, яка виконувала роль відьми-змії – Тетяна Лавська, для неї пошили костюм пані-змії. Вона посміхається, але жахає, це справді моторошна персонажка.

Про короткий метр

Як казав переможець фестивалю короткометражок Docudays UA Тарас Співак, мовляв, в Україні існує геноцид короткого метру. Фестивалі не приділяють достатньо уваги короткому метру. Те, що ми бачимо на фестивалях – це маленька вижимка того, що взагалі у нас знято в короткому метрі.
Ви можете побачити короткометражки тільки на фестивалях, а тому я дуже рекомендую Kyiv International Short Film Festival, ще короткий метр можна дивитись на Takflix. Це чудово, що на фестивалі Миколайчук OPEN є блок короткометражок.
Щодо мого фільму – ми ведемо переговори про майданчики для розміщення і ще не завершили фестивальну дистрибуцію, тож поки що його можна побачити тільки на фестивалях.