«Прогулюючись пустелею»: путівник Чистилищем самопізнання

Розбудова слова

Література, в значенні розвитку та формування сучасного культурного середовища, вельми подібна до архітектури: це одночасно наука і мистецтво, як відображення дійсності в художніх образах, так й творення нової реальності відповідно до законів краси. Як і архітектура, письменство формує умови для життя і діяльності людей, спираючись на власні функціональні, конструктивні та естетичні характеристики. Автор літературного твору, в такому випадку, виступає в якості будівельника, а видавець – головного інженера, який, чітко усвідомлюючи потреби замовника (читача), коректно обробляє його запити та реалізує перспективи, спрямовані на максимальну оптимізацію процесу розбудови культурного середовища.

Уявімо Сучасну Українську Літературу як місто майбутнього на етапі будівництва, де масштабні плани й креслення ретельно опрацьовують та реалізують архітектори-видавці, прораби-редактори і дизайнери-літагенти. На тлі численних схем і намірів аналогічних архітектурних бюро, Видавництво Жупанського, як проєктно-будівельна майстерня, взяло на себе відповідальність, з-поміж своїх монументальних шпилястих замків з химерами (Книжкова серія «Майстри готичної прози») та фантастичних новобудов («Ad Astra» і «Амальгама»), втілити в життя сміливий та вельми амбітний задум по зведенню сучасного Культурного Центру розвитку і пропаганди (Книжкова серія «Альтернатива»), «без огляду на сьогочасну негайну віддачу, а радше, закладаючи підвалини майбутнього української прози» ©. Основна сфера діяльності цього КЦ: продукування й усестороння підтримка незвичайних, талановитих та непроминальних зразків сучасної української літератури, які серйозно відрізняються від розтиражованих та модних віянь загальнодоступної прози.

До розбудови культурного центру, гідного Прітцкерівської премії, Видавництво Жупанського підходить вельми обачно і скрупульозно, запрошуючи до співпраці передову будівельну бригаду – тільки екстраординарних авторів та майстрів слова. Книги ж серії «Альтернатива» – це своєрідна клінкерна цегла та бутове каміння, з якого для міста майбутнього проєктна майстерня і формує літературну споруду, значення котрої важко недооцінити.

Місце не для прогулянок

Молодий львівський письменник Максим Гах в будівельній бригаді «Альтернатива» – фахівець з оздоблювальних робіт. Він стає до діла тоді, коли інженерна частина проєкту завершена, чорнові роботи виконані, рівень площин виведений і об’єкт готовий до фінального декору. Інструмент акуратно розкладений в зоні можливої необхідності, матеріал в достатній кількості й відповідає високим стандартам. Стиль роботи автора чіткий і неквапливий, з екскурсами до читацької підсвідомості, влучними метафорами та ненав’язливими поясненнями беззмістовності спроб перехитрувати життя.

Мультижанрова збірка оповідань «Прогулюючись пустелею» – приклад насправді оригінальної та майстерної роботи зі словом. Мова автора чиста й проста. Слова, ніби часточки пазлу, стоять у призначених для них місцях. Мазки сюжету починають складатися у зрозумілий малюнок вже з перших абзаців, і читач сам не помічає, як перетворюється на свідка подій, опинившись всередині оповіді. Максимальний ефект занурення забезпечується помірним темпом викладу думок й деталізацією знайомих кожному локацій, ситуацій та персонажів. Почавши знайомство зі збіркою, уважний читач навіть незчується, як переступить поріг довгої галереї з дев’ятьма дверима, за якими чекатимуть відповіді на вічні питання екзистенційних пошуків, почути які захоче не кожен. Без перебільшень, історії Гаха здатні тимчасово телепортувати занадто допитливих шукачів до нових площин об’єктивного усвідомлення та переосмислення значущості власного «я» у невблаганному процесі світотворення.

Буденність описаних автором сцен підкупає своєю невимушеністю: світ прогнозований та стабільний, як спальні «панельні» райони або околиці провінційного містечка. Але атмосфера, створена Гахом, аж ніяк не доброзичлива: з кожним новим реченням читач помічає, як по стінах пасажу починають повзти і ширитись тріщини. Запропонована реальність викликає сумнів. Створена текстом ілюзія спокою розпадається, події та герої перестають відповідати початковим очікуванням. Підозра росте: вже неможливо не звертати увагу на те, як відпадає штукатурка, лопається гіпсокартон, OSB-панель розлітається на друзки… Початкову тривогу змінює наростаючий інфернальний страх.

Блукаючи коридорами підсвідомості від оповідання до оповідання, Ви спостерігаєте, як безпека буденності самознищується. Поява фантастичних елементів вже не видається такою сумнівною, а гармонійне поєднання правди й вигадки перетворює реальність на бутафорію, звільняючи місце безкомпромісній взаємодії життя та смерті.

В мить читацького інсайту перше враження обертається оманою.

Зміна кімнат відбувається плавно, в якій би послідовності історій Ви не прогулювались: тандем загадкової атмосфери недосказанності та іронічний настрій оповідей підкупають і додають впевненості зазирнути за лаштунки реальності, аби нарешті відбалансувати абсурдність буття та власне раціональне ставлення до нього.

У кульмінації ошатні декорації кімнат руйнуються, кидаючи читача на одинці зі своїми думками у Чистилищі самопізнання та об’єктивації – місці, на перший погляд комфортному і затишному. Тут тихо і порожньо. Світло. Безпечно. Озираючись навкруги, можна навіть подумати, що Ви тут вже були (і не раз!), – аж ось незвична, свіжа проза Максима знову прочинила для Вас двері цієї потаємної кімнати. Не дивуйтесь, коли відчуття себе «тут і тепер» зникне: в Чистилищі з’являється можливість змінити власні думки щодо остраху навколишньої дійсності та відшукати шлях до гармонізації себе у мінливому світі.

Кожне оповідання збірки «Прогулюючись пустелею» – це своєрідні двері з вищербленими на них словами відпусти для обряду автоіндульгенції. Скрип стулкових шарнірів послужить сигналом до фіналу пошуків:

– визначення об’єктивної відмінності між абстрактними та реальними цінностями (Сувенір);

– примирення з фатальною дійсністю та невідворотністю плину часу (Фестивальна);

– сенсу життя та абсурдних спроб контролювати непідвладне (Midnight Special);

– нерозривних взаємозв’язків Долі-Збігу-Випадку в процесі творення реальності (Наприклад, завтра);

– мужності для неминучого усвідомлення власної мінливості (День знань);

– життєствердного покликання і вектору особистого розвитку (Abraxas);

– прийняття гармонії та своєчасності смерті (Теракотова вежа);

– власного місця/призначення посеред безжальної рутини буття (Уроки музики);

– осягнення різниці між жорстокою правдою та її зразковою альтернативою (Гіперборея).

Категорія Альтернативи: інтелектуальний мейнстрім, екзистенційно-соціальна драма.

Екстер’єр: тверда обкладинка з стильним поєднанням червоно-чорної гамми на білому тлі.

Музичний супровід: Robert Plant – Dreamland (2002), Mighty ReArranger (2005), легка блюзова мелодія з автентичними вкрапленнями етно-фолку.

Місце для читання: тихе, без подразників, віч-на-віч зі своїми роздумами.

«Прогулюючись пустелею» Максима Гаха – моє особисте знайомство з Культурним Центром «Альтернатива», книжками, як зазначає Видавництво Жупанського, про нас і для нас. Знакова література сучасності, зібрана під одним дахом. В цій будівлі ще багато кімнат, тож keep walking…

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

🍭Підтримати проєкт:

https://www.patreon.com/babaihorror

🍬Якщо не любите заморочуватися з сайтами, ось вам картка: 4731 1856 1570 5263