Друг

Таки так, він міцніший за мене, це навіть візуально видно наскільки більші в нього м’язи. Але з іншої сторони, я швидший, витриваліший, ну і плюс фактор неочікуваності… Можливо, якщо я кинуся на нього просто зараз, то бій виграю саме я.

Ніж. Де ніж? О, онде, поруч, рівно між нами. Якщо я нахилюсь вперед, трішки до нього, а потім різко вхоплю ніж і махну рукою, то якраз влучу йому шию, чи може в серце, і тоді він помре швидко і безболісно.. А мені б цього хотілось, я ж не псих якийсь, я не хочу щоб він мучився, як не крути, але він був і є моїм найкращим другом.

А хто всьому виною? Правильно, дівчата, вони занадто швидко пішли, занадто швидко… але що з них взяти, з двох сухоребрих моднявих кобил, в них би певно серцевий приступ стався, якби їхня вага перевалила за п’ятдесят кіло… а я ще давно казав, що не люблю худих дівчат. Та і взагалі ми тут опинилися по їхній вині, ну і трохи по його вині. Це нам з другом звичні подібні подорожі, а дівчата постійно нили, що стомились, лише по їхньому проханню ми вирішили ночувати саме тут, в цьому найменш вдалому місці.

Ну але чорнява дівчина була хоча б трішки смачною, не те що її подруга – пересушені тренуваннями в залі, занадто тверді м’язи, котрі майже нереально пережувати. В чорнявої хоча б трішки сальця було, соковитіша … Але що толку, якщо вони обидві надто швидко пішли в їжу, а я пропонував своєму другові трішки економити, розтягувати запаси м’яса…

Божевільні від холоду, голоду, і багатоденного перебування в тісній палатці, похованій під товщею снігу, очі альпініста, подивилися спочатку на майже ідеально чисті скелети дівчат, потім на ніж, і лиш потім на друга і колегу по нещастю. Вижити, всім хочеться вижити, а на найбожевільніші вчинки здатні ті, кому хочеться вижити найбільше.

Убивати свого єдиного друга не хотілось, але три доби без їжі зробили своє. Він нахилився, швидко вхопив ножа, різко махнув знизу вверх і всадив ніж по саме руків’я в горло свого друга, збоку, трохи нижче вуха. Прокрутив лезо гострою стороною до кадика і рвонув на себе, глибоко розсікаючи шию, щоб стовідсотково перерізати сонну артерію. Кров не вдарила фонтаном, як це буває в кіно, а просто потекла густим потоком по шиї і він припав до неї руками, щоб зігріти їх в теплі. Він радів тому, що в нього з’явилася їжа, багато їжі.  

А в той час, кількома метрами над ними, рятувальники почали розкопувати завал снігової лавини.