Міст

Макс не любив це міст. У його рідному містечку було з десяток різних мостів, але саме цей - хлопець не любив. З першого погляду це був звичайнісінький міст - з поручнями, ліхтарями, проїжджою частиною. Але взимку і влітку, і вдень і вночі, кожного вечора над цим мостом з’являвся крижаний туман. А ще тут було улюблено місце місцевих самогубців.

Колись давно, ще в дитинстві, маленький Максим побачив, як з цього мосту стара жінка кинула в воду міцно зав'язаний мотузкою пакет. Пакет ворушився. Мабуть, там були кошенята або цуценята. Їх топили.

Він запам'ятав злий і колючий погляд тітки. Запам'ятав, як від неї несло спиртним і гнилим смородом зіпсованих зубів. Пакет так швидко зник у темній воді, що хлопчик, кинувши свій старий вєлік і добігши до поручнів, став сумніватися, чи взагалі бачив його в руках цієї баби. Саме тоді він вперше відчув темну енергетику цього місця.

Згодом, з роками, нелюбов до мосту переросла в побоювання, а пізніше - в стійкий страх. Тепер, вже дорослим, хлопець усіляко уникав це місце, вважаючи за краще обходити його десятою дорогою.

За його 25-річне життя випадки, коли він все ж проїжджав або переходив міст, можна було перерахувати по пальцях. Кожну з цих зустрічей з ненависним мостом, він міг згадати до дрібниць.

Коли проїхати іншим шляхом не виходило, хлопець, минаючи міст, міцно заплющував очі і тиснув на газ, стискаючи до болю кермо в руках.

 В останній раз він ледь не влетів в камаз, навантажений металоломом. Вантажівку, яка намагалася уникнути зіткнення, розвернуло поперек дороги. Макс вивалився з водійського міста своєї старенької дев'ятки, побачив свої колеса, які диміли від різкого гальмування, розлюченого мужика-водія, який біг до нього і щось кричав. А ще Максим відчув радість і полегшення - від того, що в цей раз міст знову його пропустив.

***

Та зустріч сталася в літню теплу ніч. Місяць, немов маска, кривлявся беззубою юродивою посмішкою. Кущі і дерева відкидали невиразні тіні. Було тихо.

Максим був напідпитку. Розігнавшись на машині, він хвацько об'їжджав ями, набираючи швидкість. В машині голосно грала музика. Раптом він побачив, що на узбіччі хтось лежить. Різко пригальмувавши та прикрутивши звук, хлопець виліз з машини. Зробивши кілька кроків, юнак нахилився над тілом.

Це була Іра. Він чомусь згадав присмак її спітнілої шкіри, що нагадував східні спеції - різкуватий, але такий хвилюючий. У них не було відносин, тільки секс - кілька разів. Потім вона вийшла заміж, і тепер він лише зрідка зустрічав її на вулиці.

 Довгі ноги дівчини ніби підсвічувалися зсередини м'яким світлом. Коротка спідниця трохи задерлася. Волосся, вкладене у модну зачіску, ворушив вітер. Її красиві великі очиська зараз були закриті, голова стомлено схилилася набік. Вона лежала, ніби її акуратно перенесли з якоїсь вечірки, приспали і поклали сюди, на узбіччя проклятого мосту. Максим озирнувся, так і є: він знову на цьому мосту. Цього разу він заїхав на нього, навіть не помітивши.

У його скронях стало монотонно бити тягучим болем. «Що ж ти, як же так?», - шепотів він, судомно приклавши долоню до її ніжної шиї. Шия здалася теплою, або, може, це була гарячою його власна рука.

Губи дівчини ніби здригнулися. Пульсу не було. «Який жах… Господи… Господи… Пульс… Пульс… Ніби я знаю, як його перевіряти», - подумав Максим і почав різко шмагати дівчину по щоках.

Час сповільнився, крижаний туман ніжно обійняв обидві фігури на узбіччі мосту. Настала тиша. Лише місяць дивився на міст пустими зіницями.

***

Боже мій, що за звук! Мою голову пилять, чи що? Будильник, сука... Це мій будильник на мобілці! Я ледь розкрив запалені очі і подивився на телефон. Шоста ранку. Понеділок. А де поділися субота і неділя? Я згадав міст. А може, це був сон? За відкритим вікном чувся шум проїжджаючих машин. Це готель… Якесь велике місто, я не вдома...

- Її знайшли за десять кілометрів від мосту, вниз за течією. Підозрювали її чоловіка, але в нього 100% алібі. Це самогубство. Все ретельно перевірили. Неспростовні докази.

- Ви, мєнти, дуже любите, коли «це самогубство».

- Ти чого, Макс? Знав її? Зістрибнула вона, до речі, з того самого мосту, якого ти боїшся.

- Нічого я не боюся. Там кошенят топили... я тобі розповідав.