Козлик

Петрусь полюбляв бавитись з козликом. Хлопчик тішився, коли він прудко бігав навколо нього та високо підстрибував, ніби намагаючись щось дістати, але особливо йому подобалось, як козлик брав травичку з його рук та смачно її жував. Петрусь від цього широко посміхався, та мерщій починав шукати для козлика новий жмуток соковитої їжі. А ще, хлопчик любив ганятися за козликом, а спіймавши його – сковував у своїх обіймах та гладив по спинці. Тваринка задоволено мружила очі й навіть не намагалася вирватися.

Сьогодні, Петрусь увесь ранок бавився з козликом, а це було дивно. Батьки не дозволяли йому довго бути з Бароном – так звали козлика, і завжди, коли хлопчик з ним грався, то мама чи тато були десь поряд. Сьогодні ж, вперше за весь час, Петрусь сам грався стільки хотів, і ніхто йому нічого не казав. Забурчало в животі. Ранок закінчувався, а його ще не кликали снідати. Батьки завжди ретельно слідкували за тим, щоб Петрусь вчасно їв, а інколи, навіть не пускали гуляти, якщо він не доїдав своєї порції. Тому хлопчик не розумів, чому його ще не покликали.

- Так, Бароне, лишаю тебе головним на хазяйстві, а я піду їсти. Ти ж вже гарненько так поснідав, а я ще й не починав. – серйозним тоном промовив Петрусь до козлика, та попрямував до будинку. Барон подивився йому вслід, декілька разів моргнув, та пострибав у своїх цапиних справах.

Хлопчик вже майже підійшов до дверей, як помітив тата, який швидко прямував йому назустріч.

- Тату! Добрий ранок! – дзвінко крикнув малий, та помахав батькові рукою. Але він, здається, його не помітив. «Мабуть, не почув», - подумав Петрусь та побіг до тата, але на середині дороги спіткнувся, і шкереберть полетів на доріжку. Від болю у нього аж затемніло в очах. Коліна та лікті були геть зчесані, кров швидко виступала з ранок та великим краплями падала на теплий асфальт. Хлопчик заплакав, сльози градом котилися з його очей. Тато тим часом, ніяк не відреагувавши, майже наблизився впритул. На обличчі застила втома та біль. Петрусь підняв руку та простягнув її до батька, але той байдуже пройшов мимо.

- Та-ту! Ме-ні бо-ля-че! – схлипуючи промовив Петрусь.

Батько зупинився біля дверей, повернув голову туди, де сидів зарюмсаний та поранений малий. Порожнім поглядом окинув подвір’я, та зайшов до будинку.

Малому стало страшно. Такого ніколи-ніколи не було. Батьки завжди його жаліли в таких ситуаціях. Хлопчик поволі підвівся та швиденько пішов до будинку. Треба знайти маму. З татом щось не так, мабуть, він втрапив у якусь халепу, тому був таким сумним і його не помітив.

Біля порогу стояв козлик. Він уважно дивився на хлопчика.

- Ні, Бароне, зараз не до ігор. – сказав йому Петрусь та зайшов всередину.

Козлик неспішно попрямував до місця, де впав хлопчина. Нахилив голову над краплями крові, та за декілька спроб, злизав їх з асфальту.

- Мааамооо! Тааатууу! – відразу ж почав кликати батьків Петрусь, - Я забився! Мені боляче! – а у відповідь – тиша.

Хлопчина побіг до кухні, але нікого там не знайшовши, повернувся у вітальню. Знову почали накочуватися сльози.

- Де ви? Маамоо!

Маленьке сердечко сильно гупало в грудях. Петрусь згадав, що не був у спальній кімнаті батьків, і чимдуж туди помчав. Навіть забув постукати, перед тим як увірватися до них, хоча батьки, завжди йому нагадували про це.

- Урааа! – гучно закричав малий. Нарешті він знайшов батьків, вони були тут! Сиділи, обійнявшись, на ліжку, та щось тримали у руках. Петрусь, навіть, на хвилину забув про рани, так зрадівши. Але батьки ніяк не відреагували на його появу. Вони схилились над прямокутним предметом і тихо плакали.

- Мамо, тату. – тихенько промовив хлопчик. Нуль реакції. Він підійшов ближче. Ось вони вже зовсім поряд, але продовжують його не помічати. Це що, якась дивна, неправильна гра?

Петрусь зробив ще крок і зміг заглянути на іншу сторону прямокутника. Це була фоторамка з його фотографією. На ній, він широко посміхався та тримав знизу п’ятірню. Але тепер її не було видно, адже долоню закривала чорна стрічка, якою обмотали правий кут фоторамки.

- Б-е-е-е! – надворі, козлик дотягнувся до вікна у спальній, заглянув всередину та постукав ріжками по шибці.