Щоденник Ірем

Тиждень 3

Це як треба було набратись, щоб пропустити перший секс? О, зате наступні 9 місяців я про це точно не забуду. Що за стерво присунуло мені, поки я була у відключці? Всі думають, що я його покриваю. Хіба ж я скажу комусь «ой, знаєте, я просто вирубалась і навіть не знаю, хто мене трахнув?». Цього і чекають від переможниці міжнародних олімпіад. Чорт, чорт, чорт!!!

Тиждень 6

Веду своє підпільне розслідування. Сказала про відключку тільки Холі. Вона досі мене підстьобує, але знаю, що не здасть. Вона знайшла всі фото того вечора, написала кільком хлопцям, але поки ми не знаємо що за звір всунув у мене свій кіготь. Гінеколог каже, що плевра ціла. Я перечитала Вікіпедію, форуми і навіть усіх недоблогерок вздовж і впоперек. Таке дійсно трапляється. Але мене уже нудить від цього. І від цієї штуковини всередині мене теж.

Тиждень 13

Беру свої слова назад. Друге місце з конкурсу по біології не готувало мене до материнського інстинкту. Я починаю розмовляти з ним. Він мені сниться. Кличе мене. «Ірем, Ірем!». Я просинаюсь від сліз і радію, дурненька, новому життю всередині мене. Всі жінки трохи Бог. Шкода, я не можу як він мати доступ до минулого. Хто ж цей клятий батько? Хоча мені і без нього добре. Холі та батьки на моїй стороні. Тупі жарти у школі продовжуються, але мені на них пофіг. Я відчуваю силу всередині себе. Я тепер щось більше.

Тиждень 20

Він рухається! Боже, мені зриває дах від цього! Я буду мамою, чуєш, світ? Лікар Ді каже, все тільки починається. Мені з нею пощастило. Я можу написати їй серед ночі, і вона відповість, заспокоїть. Інколи мене мучать дивні сни. Як і раніше, я просинаюся від сліз, але тепер мені страшно. Серце стукотить як навіжене, дихання перехоплює. Лікар Ді каже, це просто хімія. Тиждень я пила снодійне на травах і спала спокійно. До вчора. Знову кошмар. Але коли я проснулась, то вперше відчула його рух. Я хотіла покликати маму, але цей момент був тільки для нас двох. Нам більше ніхто не потрібен.

Тиждень 26

Він рухається… Мене будять його рухи, наче хтось довгими гострими нігтями роздирає мене зсередини. УЗД і аналізи впорядку. Та мені боляче весь день і всю ніч. Відпускає тільки на сході ранкової зорі. Я засинаю на трохи, а прокидаюсь уся в подряпинах. Як тільки кличу маму, щоб вона на них глянула, все зникає. Лежу і дивлюсь у вікно. Холі чомусь продовжує шукати винного. Та мені уже байдуже. Мені важко дихати. Єдине, що поки дає мені сили – це він. Я знаю, треба просто потерпіти. УЗД показало, що в мене буде син. Чомусь я знала це відразу.

Тиждень 33

Холі не покидала розслідування. Вона опитала усіх з тієї вечірки. Через тонни насмішок і тупих жартів вона все-таки з’ясувала, що було того вечора. Десь о 4:30 я зникла. Мене ніхто не бачив до 5. Якраз тоді одна парочка вломилась у спальню, де лежала я. Сходило сонце. Вони побачили мене, всю в ранах і без чуттів, злякались і вибігли з дому. Нікому про це не сказали, навіть коли дізнались, що я жива. Я нічого не пам’ятаю. Мені тільки сниться один і той же сон щоночі. Він кличе мене Ірем. Цілує у лоб. Показує вказівний палець з довгим нігтем. Торкається мого живота. І я розриваюсь густим чорним слизом. Мій хлопчик не плаче. Він встає з темної калюжі і росте на очах. Стає найкрасивішим 30-річним хлопцем. Ґвалтує мене. Я знову вагітна. Він кличе мене Ірем.

Тиждень 40

Я знала, що це станеться на світанку. Я нікого не покликала. Та і кого? Лікар Ді потрапила в аварію. Холі перестала приходити ще місяць тому. Мама не хоче казати чому. Вона, до речі, жахливо схудла. Про себе теж нічого не каже. Розказала тільки про тата, який зрадив їй з моєю біологічкою. Тож нехай спить цієї ночі. Нехай спить наступної. Нехай сплять вони усі. Мені уже не боляче. Я не знаю, чому він вибрав мене. Я не знаю, вкотре. Я уже нічого не знаю.

Ніяких питань.

Тільки моє ім’я. Чорний слиз. Його очі. Секс. Знову вагітність. І знову моє ім’я.