На годиннику 6:66

— Пане Таю, на жаль вимушені вас звільнити з займаної посади. Нас не влаштовує ваша постійна втома та запізнення. Не засмучуйтеся, відпочиньте трохи, а потім приходьте знов, пошукаємо вам щось.

Мої батьки любили ісландську культуру та Майка Тайсона. На їх думку Тайсон — це син Тая, як заведено в Ісландії формувати прізвища. Тому, коли народився я, не було ніяких вагань щодо імені. Деякі вважають, що це скорочення від Тайланду, але мені все одно. Головне, що коротке односкладове ім'я, яке легко запам'ятати.

Я не був здивований своєму звільненні. Часу лишилося мало. Його і так не вистачало на всі бажання, а тепер зовсім швидко змінюються день та ніч. Цієї доби я живу лише 18 хвилин. Інші хвилини вже пішли у небуття.

Я подивився на годинник на лівій руці. Там дві стрілки наздоганяли одне одну, ніби боролися за палку ковбаси на базарі. На правій руці був електронний годинник, тому там просто числа перемикалися за якоюсь невідомою послідовністю. Було 6:56. Так хотілося, аби в годині було трохи більше хвилин. Ну хоч разочок побачити 6 годин 66 хвилин. Натомість мене покарано і кожна година стає хвилиною, а скоро і зовсім зникне.

В дитинстві я намагався менше спати, адже думав, що стільки всього цікавого в світі відбувається і треба все встигати. Часу катастрофічно не вистачало. Але зараз сни здаються більш яскравими. Реальне життя згасає, а сюрреальне розпалюється і жвавішає. Потроху починаю звикати до вічного сну, куди я відправлюся після того, як всі хвилини завершаться.

Все почалося майже 4 роки тому. Перший час я навіть не помічав, що відбувається дещо дивне. Час тікав від мене. Здавалося, це просто професійна деформація. Днями я сидів в офісі та працював з базами даних. Спочатку ця діяльність подобалася та надихала. Дізнавався багато нового зі світу музики, адже загалом каталогізував музичні гурти та альбоми. Але будь-яка справа набридає, якщо займатися нею надто багато. Навіть якщо це дуже подобається.

Проспав. Будильник зрадив мене. Він чомусь не задзвонив о 6:59. Потім я ставив його на декілька хвилин раніше і періодично він знов підводив. Ніколи не думав, що будильник у смартфоні може глючити. Чому він не дзвонив? Пробував інші будильники. Марно.

За запізнення доводилося лишатися ввечері подовше, аби встигнути виконати певний об’єм роботи. У вільні хвилини я почав частіше слідкувати за часом. В офісі навіть дивувалися, куди це я поспішаю. Дівчину знайшов чи шо? Мені ті пусті балачки були не до чого. Я хотів з’ясувати чому відчуття часу зникало і кожен місяць доба скорочувалася. Це не стосувалося зміни пір року.

Одного разу я лежав і не міг заснути. Настінний годинник був прямо над моїм ліжком. Раптом помічаю, після 23:49 відразу з’явилося 23:51. Мені не могло це примаритися. Уважно спостерігав за електронним індикатором. Це точно був зсув у часі. Переконавшись, що я не сплю, попрямував на балкон, провітритись. Тоді з’явилася ідея: виміряти час пісковим годинником. На добу такий важко знайти, але на годину можливо.

Наступного дня я відразу попрямував на базар замість роботи, сказавши, що трохи захворів. Придбавши годинник я постійно брав його з собою. Треба було перевіряти час кожну годину. Через тиждень помітив, що моя доба йшла 23 години 53 хвилини за електронним обігом часу. Пісок не міг брехати. Він слухняно працював і похибка була не більше хвилини.

Через рік час зник вже суттєво. Якщо кожної доби втрачалися 7 хвилин, це виходило 1 хвилина за добу, то за рік я втратив 365 хвилин доби. Випадкові хвилини кожного дня ніби переставали існувати. Причому тільки для мене. Усе життя оточуючих йшло своїм плином.

Майже 4 роки пройшло з моменту, коли я дізнався про конфуз, який стався зі мною. Скоро вже настане день, коли я проживу всього одну хвилину за добу. Я вже не можу чекати. Це такий відповідальний момент. Назавжди лишити це тіло земне та відправитися у подорож у нескінченність, де часу не існує. І нікуди поспішати не прийдеться. Ніяких годинників, ніяких будильників, ніяких термінів, днів, ночей, дедлайнів, снів, роботи, людей.

Тепер я зрозумів справжнє значення свого імені. TY – це скорочення від thank you. Тому лишається лише коротко написати слово дякую на стіні і піти.