Хочу бачити сни

Мені постійно сняться незнайомі люди.

Інколи я серед дітей. Недавно привиділось, що сидимо за партами. Вчителька математики пояснює характерні помилки з минулої контрольної. Черга доходить до мене і вона кличе до дошки. Хвилюючись підводжусь і виконую прохання. Виявляється, я єдиний зі всього гурту зробив все правильно. Мене хвалять, а однокласники аплодують.

Буває у снах бігаємо на перерві чи після уроків. З хлопцями ганяємо в футбол на шкільному полі, а коли є дівчата, то просто ловимо один одного. Нерідко плаваємо в річці. В тих снах я щасливий, хоч і дивлюсь на всіх крізь призму якогось відчуження.

Проте, зізнаюсь, переважно опиняюсь серед зрілих людей.

Ось я у незрозумілому приміщенні, ледь розрізняю протилежну стіну, таке воно величезне. Довкола всі в однаковому одязі — синіх штанях через плечі з квадратною кишенею на грудях і чорних футболках. Дивний пристрій, який робітники підносять до коробок, вказує, куди її потрібно перемістити. Ящики рухаються із шаленою швидкістю. Тільки я бовванію серед цього хаосу.

— Сашко, не спи, — хтось кидає мені оклик. Його обличчя доброзичливе, щоки червоні, очі блакитні. На голові він має кепку, а в руках пласку штукенцію, ймовірно для записів. — Працюємо, перерва не за горами!

Мене рідко звуть по імені, але ніколи не помиляються. Так і з дівчиною, яку я бачу вперше в житті. Ми їдемо нічною дорогою, десь далеко за містом. Бортова панель кількістю приборів більше нагадує літак, а не автівку. Тишу прорізає тільки шум шин об асфальт. Я за кермом, поряд мила супутниця. Геть чужа і незнайома. Проте вона лепече до мене як до старого друга, щонайменше. Але більше турбує не вона, а всеосяжна тиша. Ніяк не можу второпати в чому ж справа.

— Сашо, ти взагалі слухав? Десять хвилин розпинаюсь.

— Вибач, — кажу, але не впізнаю голос, як і в інших сновидіннях, ніби то зовсім не я. — Трохи задумався. Ти помітила, що дуже тихо?

— Особливо, коли я мовчу?

Вона надуває губи і відкидається у велике крісло, повернувши голову в інший бік.

Мені шкода, але не намагаюсь вибачитись. Можливо потім, якщо не прокинусь. Натомість, подумки чіпляюсь за колеса і прокручуюсь з ними, долаючи все нові і нові відрізки шляху. Пов’язую колеса і себе й усвідомлюю, що між нами повинен бути ще один елемент — двигун. І я його не чую.

Іноді я залишаюсь на самоті сам із собою. Зазвичай, тоді підсвідоме закидає мене у облізлу захаращену квартиру чи під кущ обабіч дороги. Мені погано. Я п’яний чи обколений. Тіло ломить, голова йде обертом. Нерідко мої штани мокрі між ногами. У геть погані дні — ще й обгиджені ззаду. Але мені байдуже. Якщо знаходжу сили, то ще й намагаюсь співати. Грубими пальцями налапую в кишені чи поряд на землі холодне скло пляшки і душа наливається теплом, ніби доля зробила мені шалену послугу.

Не люблю подібні видовища. А втім бувають і інші.

І це недобрі сни. Найгірші сни. Це навіть не сни, а один єдиний сон, який час від часу повторюється. Один єдиний з усієї множинності, що я бачив.

Там теж нікого немає, крім мене. Але то зовсім інша самотність. Якщо раніше я знав, що за стіною хтось спить, їсть чи дивиться телевізор, то зараз не певен ні в чому.

Я знову дитина. Геть малий граюсь серед зелені позад будинку у садочку. Єдиний раз, коли місце мені знайоме. Вдома. Дерева височенні, а кущі майже всі вищі мене. Пташки завзято співають у густому вітті, у квітах гуде і дзижчить. Небо ріже очі блакиттю.

Помічаю невеличку цятку. Літак. Він надзвичайно далеко, ледь впізнаваний. Одначе невпинно стає все більшим і більшим. Він наближається. І чим ближче, тим менше нагадує літак. Це просто цятка на небі, яка без кінця росте. Рівномірне бджолине гудіння перетворюється на неприємний гуркіт. Цятка спалахує, опоясується кривавим ореолом з довгим білим хвостом. Небо перестає бути синім. Воно багряніє, наливається оранжевим, ніби збирається вечоріти. Я розумію, що це падає зірка. Проте видовище чомусь не радісне.

Мушу встигнути загадати бажання. Хочеться так багато всього, і щоб збулось.

— Хочу бачити сни. — Сам не розумію чому, але саме ці слова зринають в голові. — Якщо смерть це коли довго спиш, то я хочу бачити сни. Хочу знати, що би було, якби я жив…