Підміна

Ярослава сиділа нерухомо за столом, втупившись у величезну чорну пляму на підлозі. Полум'я від свічки, здавалося, жило своїм життям, від чого по обшарпаних стінах кімнати витанцьовували моторошні тіні. За вікном у темряві ночі завивала хуртовина, а на кухні уже більше години без упину плакало немовля.

У голові роїлися спогади. Жінка згадувала мить, коли все пішло шкереберть. День, коли її Микола заради того, щоб бути із нею, покинув Людку, якій уже пообіцяв одружитися. Ярослава під серцем уже носила тоді дитя.

У пам'яті виринуло перекошене від люті обличчя суперниці:

— Ти сука! Проклята сука! Щоб ви всі здохли! Щоб вашого байстрюка чорти забрали! — кричала Людка, зриваючи голос.

Згодом на порозі їхнього дому хтось почав залишати землю, а за місяць Ярослава знайшла у своїй подушці обмотану чорними нитками, волоссям і заляпану кров'ю кістку...

Сімейне життя було сущим кошмаром. Спершу докори і матюки. Далі синці і побої. Микола по кілька днів зникав з дому. А коли народилася дитина стало ще гірше. Чоловік понабирав боргів і почав виносити речі з будинку. Ярослава молила і плакала — та все намарне. Мама — єдина, хто міг би її захистити, уже давно лежала в могилі.

Учора ввечері Микола захотів винести останню цінну річ в домі — дитячу колиску. Дружина не дозволила — і миттю поплатилася: її шию металевою хваткою зчепили міцні руки її чоловіка, рясно всіяні слідами від шприців.

Жінка туманно пам’ятала все, що відбулося потім. Рука сама дивом натрапила на ніж… Мить — і її Микола конає на підлозі в калюжі крові, що фонтаном б’є з розірваної сонної артерії…

...Плач на кухні затих. На хвилину в душі Ярослави настало умиротворення. У тишині, що спустилася в дім, чувся звук старого настінного годинника, тріск свічки і завивання вітру, що стукав снігом у шибку. Так тривало кілька хвилин, допоки годинник не вибив північ. Різкий звук висмикнув жінку з думок, але й, здається, розбудив дитину.

Але тепер з кухні долинав плач не схожий на той, що був раніше. Ярослава насторожилася. Плач був якийсь… нелюдський… Людина, а тим паче маленька дитина, не могла видавати такі неприродні звуки. Тіло жінки паралізував холодний липкий страх.

— Що за… — Ярослава повільно встала , узяла свічку в руки, і, переборовши себе, почала крок за кроком підходити до кухні.

Колиска, що стояла в темряві, при світлі свічки почала вимальовуватися. Рука машинально клацнула по вимикачу — безрезультатно, електрики в селі через снігову бурю не буде до ранку. Єдине джерело світла — це свічка, полум'я якої в тремтячих руках почало божевільно миготіти. Почувши кроки, істота в колисці на мить затихла.

— Синку мій.. Що з тобою..? — прошепотіла жінка надривчастим голосом.

У відповідь пролунало глухе гарчання. Серце, здавалося, вистрибувало з грудей. Ярослава глянула в колиску. Темряву розірвав істеричний жіночий крик: там лежало щось демонічне. Довгі тонкі кінцівки, потворна маленька голова і великий тулуб — то була не її дитина.

Свічка в руках погасла і кімнату оповив повний морок. Колиска перевернулася. Крізь пітьму було чути, як істота, швидко перебираючи по підлозі кінцівками, наближалася до Ярослави. Жінка в паніці рвонула скатертину з кухонного столу і встигла накинути її на потвору, перш ніж та підповзла впритул. Істота запручалася, заверещала, але жінка в повній темряві уже загортала її в клунок.

— Боже.., де моя дитина! — розум відмовлявся сприймати реальність того, що відбувалося, ридання розривало груди. У голові пролунали слова покійної матері: ''Нечиста сила може забрати дитину і підкинути свою. Щоб нечисть віддала дитя, треба викинути одмінок у чисте поле''.

Ярослава в одній нічній сорочці вийшла на вулицю. Холодний морозний вітер різав обличчя і тіло, потвора в мішку металася зі сторони в сторону і пронизливо верещала. Жінка кинула поглядом на засипану снігом вигрібну яму. Десь там, під кучугурами, лежав мрець з перерізаним горлом.

— Забирай! Забирай своє — віддай мені моє! — закричала нещасна, кинувши клунок на роздоріжжі в полі. Сльози замерзали на морозі. Ніч мовчала. І тільки вітер завивав і засипав усе білим снігом...

***

Село С. сколихнула трагедія. Місцевий житель знайшов вранці загорнуте в скатертину тіло дитини — сина місцевої жительки. Поліція уже заарештувала горе-матір. Жінка стверджує, що знайдена дитина не її. Також безвісти зник чоловік підозрюваної. Жінку відправили на психіатричну експертизу. Триває слідство.