Суддя Ґриґір і Перевертень

    У двері з написом “Королівський Суддя та Слідчий Ґриґір” постукали. Низенький лисий чоловічок з сивою борідкою вбіг до кабінету, навіть не дочекавшись дозволу увійти, і почав белькотіти:

-     Милостивий пане Ґриґоре, я ж ото перекусив, за комуналку заплатив - і одразу до вас… Тут таке сталося… Таке сталося...

-     Так, я уважно тебе слухаю, дворфе Степанце, - перервав бурмотіння відвідувача підстаркуватий міцний дядько в кольчузі, який сидів у чорному шкіряному кріслі, а борода та дреди йому звисали до пояса.

-     Милостивий пане… Ото я повертався з нічної зміни. Дивлюся, а у сусідки… У баби Тамарії… Двері відчинені. Хотів я тільки заглянути, а там… А там страшезний звір волохатий бабу Тамарію на шматки розриває. Погриз-погриз, вискочив через двері повз мене та й утік… Перевертень, точно кажу!

-     Стій-но, Степанце… А чом у тебе з рота сирим м’ясом смердить? У мене нюх гострий!

-     Та я ото, пане, кров’янку з переляку недосмажив зранку…

-     А чом у тебе, Степанце, халяви чобіт в крові?

-     Так я ж, милостивий пане, на скотобійні працюю. Хіба ви забули? Оце я собі з нічної зміни платню… гм-гм… приніс - свинку… На ковбаску...

-     А чом у тебе, сраний дворфе, жмутки шерсті по всьому одязі? Чи то, бува, не вовча шерсть?

-     Милостивий пане! Дворф Степанц ніколи… Ніколи… То ж просто така порода… свиней… Гірська волохата… Я ж… На кров’янку… Милостивий пане… Степанц ніколи…

-     Та я зараз у тебе з кишок докази повитягаю! - З цими словами суддя Ґриґір схопив зі стіни заряджений арбалет - і пустив важку стрілу просто в пузо переляканому дворфові. Стріла пройшла навиліт і вп’ялася у важкі двері з червоного дерева...

    Ґриґір не збрехав: він почав роздирати рану від стріли на тілі у Степанца, який так і лежав з вибалушеними очима. Кожну кишку витягнув з убитого суддя, випатрав шлунок, вибив усі зуби. І з кишок, і зі шлунку, і з-поміж зубів витягнув слідчий спеціальними гачками та просто пальцями (чого правду таїти) увесь вміст, задокументував (“Баба Тамарія. Частина 1”, “Баба Тамарія. Частина 2”... “Баба Тамарія. Частина 71”) і склав в спеціальні мармурові ящички для речових доказів. “Справа №568: Дворф-перевертень” - написав Ґриґір на красивій пергаментній папці та пішов на подвір’я посцяти.

    Через тиждень у містечку стало відомо про сімнадцять нових жертв перевертня.

-     Курва дочь! Знову не того взяв… Нічо… Справжнього вовкулаку впіймаю - і теж випатраю. Двійко пошматованих особисто суддею - завжди краще, ніж один, - промовив до себе суддя Ґриґір, відкинувся на кріслі та закурив велику пінкову люльку.