Вбивче красива дівчина з сокирою

Ключі до серця пожежника

Джо Гілл (04.06.1972), за паспортом Joseph Hillström King – американський письменник. Позашлюбний син одіозного та жахливого Річарда Бакмена, після зречення яким батьківських прав Джо всиновила зразкова американська сім’я методистів-демократів Стівена Едвіна К. і Табіти Джейн К.

ЦІКАВІ ФАКТИ

• Дебютував горор-романом «Коробка в формі серця» (2007), за який удостоївся премії Брема Стокера.
• Випустив темне фентезі «Роги» (2010), горор «NOS4A2» (2013) та постапокаліптичного «Пожежника» (2016) (NYT бестселер).
• Станом на 2023 рік – автор 12 коміксів, серед яких: «Ключі Локів» (2008-2013), «Wraith: Welcome to Christmasland» (2013, приквел до його Носферату), «Plunge» (2019), «Sea Dogs» (2019), «Rain» (2022).
• Серед екранізацій його творів: «Роги» (2013) (із Д. Редкліффом), «У високій траві» (2019), «Чорний телефон» (2021), серіали «Ключі Локів» (2020, 3 сезони) і «Різдвокрай\NOS4A2» (2019, 2 сезони).

«Plunge» («Занурення») Гілл описує як «мій шанс обіграти тему одного з найкращих фільмів жахів усіх часів – «Щось\The Thing» (1982) Джона Карпентера». Комікс розповідає про надприродні події на замерзлій півночі.

«Sea Dogs» («Морські пси») – про 1779 рік: аби знищити британський 90-гарматний флагман, американці вдаються до відчайдушного плану: «дозволити трьом перевертням проникнути на борт і зжерти корабель зсередини».

Джо Гілл про комікс і формулу горору

Фрагменти з інтерв’ю Susana Polo для видання polygon.com 2019 року:

Сюзанна: В американських коміксах є значна спадщина коміксів жахів, яку часто затьмарюють супергерої.

Джо Гілл: Так! Комікси жахів з'явилися на початку 1950-х, всі найбільш продавані комікси були жахами. Найпопулярніші видання коміксів сьогодні не продають і десятої частини того, що продавало «Сховище страху». Але потім, звичайно, всі вони зникли, тому що в 1950-х роках Конгрес і психологи об'єдналися, щоб знову зробити комікси нудними.

У вас («DC Vertigo») був Ніл Ґейман, який писав «Пісочну людину»; і Алан Мур, який зробив дивовижну серію «Болотяної істоти»; у вас був Грант Моррісон, який створив комікс про Бетмена «Arkham Asylum: A Serious House on Serious Earth», який є одним з найстрашніших коміксів із коли-небудь опублікованих та з абсолютно горорною назвою. «Hellblazer» також міцно стояв обома ногами в традиції розповіді про надприродне. Це було те, що я читав у підлітковому та юнацькому віці.

Сюзанна: Якось я чула, як один горорист сказав, що жах не працює в коміксах, бо вони візуальні, тому ви повинні показати монстра. Як би ви з цим посперечалися?

Джо Гілл: Так, є ще така думка, що в коміксах відсутній звуковий супровід, тому без слухових відчуттів людей важче налякати. Я погоджуся, що в коміксах жахів важче налякати скримером (прим. Jump scare\Screamer), але чи є це справді чимось, до чого варто прагнути? Чи це справді дуже висока форма жаху? Я маю на увазі, якщо я працюю на кухні, і хтось кидає стос сковорідок позад мене, то я підстрибну, але це не обов'язково робить таке високим мистецтвом.

Я завжди кажу, що фантастика жахів, у певному сенсі, така ж проста, як і прогулянка вулицею, коли ви підіймаєте голову і бачите людину на карнизі, на висоті 10 поверхів над землею, яка повзе, щоб врятувати кошеня. Це сцена, на яку ви не можете не дивитися. Як ви можете не дивитися? І моя робота як горориста полягає в тому, щоб змусити героя, про якого ми піклуємося, вилізти на карниз і повзти за кошеням, а потім, коли він або вона дістанеться до кошеняти, воно повинно подряпати їх по обличчю.

Сюзанна: Поговорімо про твою головну героїню.

Джо Гілл: З Джун було просто весело. У неї є почуття гумору, вона дуже сонячна і відкрита. Я не думаю, що хтось міг би назвати її задиристою, але водночас вона стійка і гнучка, як фехтувальне лезо. Я захоплювався її винахідливістю, змішаною з відкритою цікавістю до людей, до того, чому все відбувається так, як відбувається, і чому люди роблять той вибір, який вони роблять.

Сюзанна: Чесно кажучи, весь перший випуск я очікувала, що головним героєм буде її хлопець, тому я була дуже схвильована, коли вона одразу ж взяла сокиру. Ти очікуєш, що дівчина у фільмі жахів візьме в руки ніж, можливо, в кінці, але не в цьому випадку.

Джо Гілл: Так, вона менше схожа на Останню Дівчину, більше на Першу Дівчину. Одна з речей, яку я люблю в жанрі жахів, полягає в тому, що він часто робить героїв з маргінальних персонажів. Він завжди обирає аутсайдерів, і я думаю, що це частково тому, що аутсайдери мають менше захисту, коли терор переслідує їх.

Сюзанна: Існує багато сучасних історій жахів, які граються з минулим, зокрема, з 1980-ми роками. Чи було щось таке, що змусило вас захотіти перенести його трохи в минуле? Це тільки те, що не було мобільних телефонів? (Сміється).

Джо Гілл: Так, я вже казав це кільком людям – жарт такий, що мобільні телефони руйнують все для сучасного автора трилерів. Подумайте про те, наскільки важче вбивці вийти сухим з води в сучасному сюжеті, адже ваш мобільний телефон – це ще й пристрій стеження, і хтось може провести по ньому електронну експертизу; побачити на місці злочину, коли відбулося вбивство. Крім того, якщо вам загрожує небезпека, недостатньо, щоб вимкнулися лінії електропередач, телефонні лінії, адже кожен може просто витягнути з кишені мобільний телефон. Тож частково це було про те, щоб повернути нас у часи, коли ми ще не були занурені у котячу колиску технологій. Це один аспект.

Інший аспект полягає в тому, що багато жахів, які мене надихають, вийшли між 1975 і 1985 роками. Починаючи зі «Щелеп» і закінчуючи, можливо, фільмом Джеймса Кемерона «Чужі». І без ностальгії, моя уява ніби живе в цьому часовому проміжку. Існує також структурна сюжетна причина, яку я не можу назвати, чому дія відбувається у вересні 1983 р. Дуже тверда, абсолютно необхідна сюжетна причина, чому події відбуваються саме в той місяць і саме в той рік.

Basketful of Heads

«Дощ б'є по трав'янистих дюнах острова Броді, а над затокою кричать чайки. Струнка постать у плащі несе великий плетений кошик, який, здається, може бути повний динь... накритий закривавленим клаптиком американського прапора». – Опис першої сторінки мальопису з сайту HillHouseComics.

«Кошичок із головами» – американська серія коміксів жахів, написана Джо Гіллом, намальована олівцями Леомакса та Рейко Муракамі. Це перша серія в його видавництві Hill House Comics. Вона розповідає про Джун Бренч, для якої вересень мав би бути чудовим часом на одинці із коханим Ліамом, якби не втрутились обставини. І тепер вона намагається вижити в смертельній сутичці з нападниками, маючи лише плащ, сокиру і... кошик.

За жанром це графічна горор-новела, з елементами містики, детективу й трилеру. Оригінальний мальопис – це 7 випусків, перший з яких вийшов у жовтні 2019 р. і його продажі сягнули понад 1 млн примірників. Серія отримала схвальні відгуки й оцінки критиків за все: авторські тексти Гілла, художнє оформлення та чорний гумор.

У 2021 – UA-локалізація від видавництва «Рідна мова»: тверда обкладинка, 184 сторінки. Переклад: Марина Дубина. Вік читача: книжки для дорослих :). Фінальним бонусом є круті варіанти обкладинок та інтерв’ю з творцями мальопису.

Події в «Кошичку» символічно перегукуються з повістю С. Кінґа «Рита Гейворт» (1982) (так, я скоротив назву:) та її екранізацією Ф. Дарабонтом «Втеча з Шоушенка» (1994). Сюжет мальопису відбувається в тому ж районі, що й книга\фільм географічно та майже хронологічно: 1983 рік у вигаданій місцині реального штату – Острів Броді, округ Деррі, штат Мейн. (Назву тюрми вказано на обкладинці, тож це не спойлер).

Як відомо, в березні 1977 р. Ред виходить на волю умовно-достроково. Тож, припускаємо, що у 1983 р. Ред та Енді вже шостий рік поспіль спиваються на сонячному мексиканському пляжі, глитаючи текілу, мов повітря. Але печінка Моргана Фрімена не зі слабаків. А банкіри ж пити вміють, бо як ще не збожеволіти від роїння цифр у голові.

Окультна сокира, психологиня і зграя покидьків

Одразу розвію застороги, які мав сам: це хороший мальопис із чорним гумором. Бо у відгуках зустрічалося, щось на кшталт: «це дикий трешак, сіре б-муві» і т. д. Це все єресь. Від читачів не із ЦА.

Історія стартує з трусиків і ліфів (для гумору), а потім обертається на справжню м’ясорубку. Є динаміка, є розмови, що допомагають читацьким головам і білявій шевелюрі головної героїні розгребти все те, що персонажі настругали в тій динаміці своїми діями. Все збалансовано.

Круто, що є елементи (острів і злива), які перетворюють історію на справжнє камерне дійство (замкнутий простір, з якого не втекти, де сновигають в’язні-втікачі) в режимі реального часу (гостросюжетна частина відбувається за одну ніч).

Наявні два протистояння – фізичне: Джун і зловмисники, та внутрішнє: доброта й людяність Джун та обставини, що вимагають протилежних рис і дій.

Стартовий малюнок із назвою обростає деталями й змінюється залежно від подій сюжету – своєрідний хамелеон-навігатор. Щодо стилю, то він має ефект ретро та не про надмірну деталізацію, тут весь смак не в цьому. І класно, що є ігри з подачею панелей, ще й сюжетно виправдані.

А ще – є купа твістів! Ім’я героїні, звісно ж, дещо символізує. Комікс хоч і дахозривний та нестримний, але тримається логіки та, майже завжди, реалістичності. І ближче до кінця ставки зростають, героїня втрачає трохи крові – своєрідне жертвопринесення аби скріпити дружбу з сокирою. Знайдеться й кілька відсилань до скандинавської міфології, щонайменше три.

• «Історія настільки хороша, що минуло вже кілька тижнів по прочитанні, а я все ще не можу викинути її з голови. Ця історія просто НАСТІЛЬКИ хороша».
• «Похмура історія жахів, але водночас напрочуд весела».
• «Мені сподобалося практично все. Сюжет був приголомшливим, темп – влучним, малюнки – гарно намальованими і кольоровими, а кінцівка – чудовою. У цій серії немає слабкої ланки».
• «Вам сподобається гостросюжетний слешер-загадка з героїнею, яка справді набуває жахливих рис!»
• «Годинник цокає, голови летять, а інтриги не вщухають до самого кінця».

– відгуки з goodreads.com.

Стартуючи з масних жартів, надалі сюжетна напруга й атмосфера поволі згущуються. Драматичні сцени сусідують зі стьобними моментами, тому пафос відсутній і від цього історія тільки виграє. І як вишенька-черешенька на чізкейку – комікс прикрашає фінальна цитата з Приповістей.

ЩО ТУТ БОВТАЄТЬСЯ, В ЦЬОМУ РЕЦЕПТІ:

• Дещиця солоних жартів, відверті фразочки та матюччя;
• Ряд крутих тачок;
• Смачнющі звуконаслідування: всілякі «шлюсь» та «брязк»;
• Навіжені в'язні-втікачі;
• Дощо-злива сетинг (як у Hard Rain\1998 з тим же Фріменом);
• Бризки чорного гумору.

Ну, ще й інші бризки є, але кажуть, що написати про відрубані голови в кошику – це спойлер. Дарма, що комікс зветься «Кошичок із головами». Тож вдамо, що вам цього не казали.

• Гострюща сокира (подейкують, що навіть більш вигострена, ніж гарпун Балтимора, та на те й плітки, аби циркулювати безпідставно).

Ба більше, вже в анотації сказано, що сокира – то не акційно придбана в господарській лавці. Це справжнісінький артефакт вікінгів. Тому він так і грайливо підсвічений на обкладинці.

• Strong female character

Тут навіть про гендерні студії дискутують. Героїня не всесильний невразливий месник, а звичайна дівчина, що має страхи, непевності та сумніви. Тому вона міркує як їй утриматися трошки ближче до сторони добра, ніж навпаки.

А ще вона часто приміряє нові скіни, тобто, лахи. Розшукує свого викраденого в зливу хлопця. І несе у правиці сокиру, а в лівиці – кошик, накритий зірково-смугастим стягом.

*Традиційна англійська дитяча пісенька. Chopper – кухонний ніж-топірець.

Джерела та світлини:

https://www.dc.com/HillHouseComics
https://www.polygon.com/comics/2019/10/29/20937083/dc-comics-joe-hill-basketful-of-heads-horror-comics
https://en.wikipedia.org/wiki/Basketful_of_Heads
https://en.wikipedia.org/wiki/Joe_Hill_(writer)
https://www.goodreads.com/photo/author/88506.Joe_Hill
https://web.archive.org/web/20190626183409/https://ew.com/books/2019/06/26/joe-hill-dc-comics-hill-house/
https://aiptcomics.com/2019/07/19/joe-hill-talks-hill-house-comics-at-dc-horror-comic-book-craft-and-more/
https://imagesvc.meredithcorp.io/v3/mm/image?url=https%3A%2F%2Fstatic.onecms.io%2Fwp-content%2Fuploads%2Fsites%2F6%2F2019%2F10%2Fboh_cv1_var-2000.jpg
https://ridna-mova.com/koshichok-iz-golovami.html