Поділитися

 (Тінь вампіра (2000))

Неповторний роман «Дракула», який вийшов з-під пера ірландського письменника Брема Стокера, став фактично основним культурним твором, що оповідає про вампірі - мешканців темних склепів, котрі вишукують жертв під покривом ночі.

Іменитому німецькому режисеру Фрідріху Вільґельму Мурнау, охопленому небувалою ейфорією довкола романа Стокера, так і не вдалося отримати права на екранізацію культового твору, якими по смерті письменника володіла його вдова. Проте ніщо не могло зупинити зосередженого маестро від роботи, якщо він задався твердою метою закінчити почате.

Змінивши декілька ключових моментів «Дракули», а також помінявши імена ключових персонажів, Мурнау подарував світу свого «Носферату», величний і лякаючий твір, цілком збудований на романі Брема Стокера, але при цьому володіє власними оригінальними достоїнствами. Проте з роками, коли кінематограф зробив крок вперед і продемонстрував глядачам абсолютно небувалі технологічні нюанси і історії, «Носферату» став цікавий публіці з дещо інших причинин, ніж запозичення вдалих ідей Стокера і холоднокровний жах, що пронизує кожен кадр плівки.

99f1d94b5d98e134ff25f6bb84edc544.gif

Як свідчить легенда, блукаюча довкола знімального майданчика особистість Макса Шрека дійсно вважалася справжнім вампіром, настільки переконливо актор втілив образ на екрані графа Орлока.
На подібні розмови колег Мурнау та випадкових свідків підштовхнула ексцентрична поведінка актора, який ніколи не з'являвся на знімальному майданчику без гриму, поводився скритно і не збирався розмовляти на сторонні теми, якщо лише вони не мали жодного відношення до творчого процесу.

Звичайно, справжніх доказів містичної особистості Макса Шрека знайдено не було, проте його таємнича репутація супроводжувала його аж до самої смерті, і залишила по собі ще більше дивних питань. Знявшись в кількох десятках картин, Шрек так і залишився незвідомим для широких мас. Йому не було справи до яскравих променів софітів, газетних репортерів і зайвої уваги публіки, при тому, що він вибрав кінематограф як основний вид діяльності. Таким чином, Шрек по праву вважається одним з найбільш загадкових виконавців великого кіно з тих, що будь-коли переступали поріг студії.

8f5d66bd66e301ff6e4d8011684a1717.jpg

І багато в чому завдяки Шреку класичний «Носферату» знайшов свою популярність і зумів продовжити дорогу крізь століття, ставши картиною, яка лякає не лише своїми внутрішніми достоїнствами, але й ореолом крижаного кошмару, що оперезав собою все, що знаходилося за межами знімальних локацій.

Тому абсолютно недивно, що на зорі нового століття голлівудські продюсери, серед яких виявився навіть Ніколас Кейдж, вирішили повною мірою відродити інтерес до «Носферату» і випустили в прокат «Тінь вампіра», інтригуючий, тривожний твір, що демонструє одну з версій того, що ж відбувалося з Мурнау і Шреком далеко від цивілізації, де дійсному злу ніщо не могло перешкодити.

maxresdefault.jpg

На чолі сюжету знаходиться Фрідріх Вільґельм Мурнау (Джон Малкович), знаменитий режисер, який абсолютно не втратив надію через те, що вдова містера Стокера не пішла йому назустріч і відмовилася від співпраці на благо собі самій, славі чоловіка і перспективам далеко не безталанного режисера.
Відшукавши дещо авантюрний, проте грамотний вихід з ситуації, Мурнау організував бурхливу робочу діяльність, змусивши говорити про «Носферату» не лише рідну Німеччину, але і всі довколишні країни.

Заручившись підтримкою неймовірної Ґрети Шредер (Кетрін МакКормак), одній з актрис Старого світу, Мурнау також був не проти випробувати незабутні емоції співпраці з Максом Шреком (Віллем Дефо), який, не дивлячись на скритність натури, побачив у «Носферату» немало причин для того, щоб ознайомитися з ним ближче.

Зібравши всю необхідну техніку і фахівців, готових відправитися туди, куди скаже постановник, Мурнау вирушає до Чехословаччини на потязі з тривожною назвою «Харон», але ніхто не збирається відмовлятися від зйомок, здатних зберегти їх імена в історії світового кінематографа.

16100101422787.jpg

Проте після прибуття на місце стає зрозуміло, що похмура репутація Шрека має під собою вельми довге коріння. Загадковий актор явно веде свою власну гру, замішану на жаданні крові, проте доки Мурнау має можливість знімати картину, розпускати свою команду через страх перед одним-єдиним, нехай і страхітливим актором, зовсім не збирається.

Творцям фільму на чолі з Е. Еліасом Меріджем немов вдалося проникнути в епоху, що давно пішла, і відтворити на екрані часи, коли кінематограф лише зароджувався і викликав дійсний фанатизм у тих, хто має з ним справу і насолоджується його вражаючими можливостями. Атмосфера, вибудована режисером, дозволяє нам зануритися в безпросвітний морок, що охопив знімальний майданчик Мурнау і від цього стає дійсно не по собі.

Градус напруги з кожною подальшою хвилиною хронометражу починає підніматися увись і в певний момент стає зрозуміло, що недаремно довкола «Носферату» так багато лячних історій, адже така людина, як Макс Шрек, одним своїм виглядом змушує серце прискорено битися, а очі - шукати найближчий рятівний вихід з приміщення.

Безумовно, велика частина оповідання ґрунтується на звичайних легендах, проте
Віллем Дефо, що втілив Шрека, зробив усе необхідне, щоб ми сприймали його виключно як графа Орлока, духовного спадкоємця безсмертного Дракули, що творить свої злочини з дійсним розлюченням і тваринною ненавистю в очах.

shadow.png

Дефо насправді прекрасний в образі Шрека, він практично розчинився в німецькому акторові й немов відчув його потойбічну натуру, завдяки чому створив незабутній образ, гідний щирої пошани. Проте не меншої уваги заслуговує також і неповторний Джон Малкович, що виконав роль Мурнау.

Усвідомивши маніакальне захоплення режисера знімальним процесом, Малкович показав нам справжнього генія, готового йти на будь-які жертви в ім'я мистецтва. І деколи він лякає значно більше, чим Віллем Дефо, чий герой навіть не думає про те, щоб приховувати свою справжню суть.

Наостанок хочу сказати, що «Тінь вампіра» виступає повністю самодостатнім твором, але без розуміння оригінала від Мурнау є ризик позбутися повноцінного задоволення від цієї документально-містичної феєрії.

Огляд на оригінальну стрічку 1922 року ви можете глянути тут: Той, хто ховається у тіні

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: