Список зимового натхнення від Наталі Матолінець

Насправді я не вельми люблю «сезонний» поділ книг-фільмів, якщо тільки не йдеться про «Сам удома», але щось підібрала.

Для мене автор на зиму (і на всі інші пори) — це Ніл Ґейман. Бо хто ще так, як він, вміє писати про потойбічне і вітальне водночас? Найбільш личить до зими, на мою думку, “Книга кладовища” - бо історія дитини, яку всиновили примари на кладовищі, не може не перетворитися в містично-магічну пригоду з неповторним присмаком радості життя поза життям та усвідомлення його минучості.

Від містики — до жорстокої реальності: хай це буде Донна Тартт та її “Таємна історія”. По-перше, в довгі вечори так і тягне читати цеглинки 500+ сторінок, по-друге, добра половина подій книги — теж сповнена снігу та холоднечі, на тлі яких розгортається історія групи студентів, які штудіюють грецьку і настільки захоплюються античною культурою, що все це заводить у зовсім несподіваному напрямку (д — деталі!).

“Тринадцята казка” Діани Сеттерфілд називають готичним романом: похмура атмосфера, трагедії і загадки минулого, в які намагається вникнути молода авторка на тлі напівзруйнованого маєтку, а її переслідує навгасиме відчуття того, що щось постійно залишається за кадром. І це щось — відкривається наприкінці. Або ні)

І якщо додати трохи фентезі, то хай це буде трилогія Н.К. Джемісін “Сто тисяч королівств”, де богів скинули із неба і вони тепер на службі наймогутнішого королівського роду Арамері. Але, як воно заведено у фентезі, зміни наближаються, влада не буває несхитною, а боги — не бувають покірними слугами...

Бездоганний фільм для перегляду взимку — це “Колисанка”. Бо “Колисанка” - це польський фільм про упиряк. А тепер вдумайтеся: польський фільм про упиряк. При тому — про сімейку, яка живе в глибокій провінції з натовпом дітей і вредним дідусем. Вони намагаються здобувати собі кров, не пробуджуючи підозр місцевих мешканців — спасибі за це сироватці забуття і міцним дверям льоху. Загалом, це химерна комедійно-містична історія, яку неодмінно треба дивитися з оригінальною звуковою доріжкою, бо zelazna rura і безліч приколів пройдуть повз вас, якщо ввімкнути переклад.

Музика, яка занурює в зиму, для мене починається десь ще на середині осені з Two Steps From Hell та їхнього Christmas Medley, яке хтось в інтернатах охрестив “...а потім приїздить Санта на драконах”.

Одразу далі — величезна підбірка Enya. Її музика — наскрізь прозора, магічна і ваблива. У неї є навіть окремий святково-різдвяний альбом, але мої улюблені композиції — On my way home тa Even in the shadows — з інших альбомів. Під них чудово уявляти, як сніг паде і паровоз чмихає десь у Альпах.