Поппі З. Брайт - король вишуканого жаху

Поппі З. Брайт (вроджена Мелісса Енн Брайт) – американський письменник, що пише здебільшого у жанрі сплеттерпанк. Брайт - транс-чоловік, котрий неодноразово заявляв, що народився у тілі жінки випадково.
Приблизно у 2010 році Поппі Брайт почав процес фізичної зміни тіла, і з 9 травня 2011 року офіційно носить ім’я Біллі Мартін. Проте читачі та прихильники знають його як Поппі З. Брайт, а дехто навіть досі називає його у жіночому роді. Ми цього робити не будемо, зважаючи на особисте бажання автора і неодноразове акцентування на тому, що він – чоловік.

Поппі почав письменницьку кар’єру доволі рано, не в останню чергу через те, що його навчили читати ще у трирічному віці. Він почав складати нехитрі історії і записувати їх на диктофон. Навіть коли батьки розлучилися і майбутньому письменнику довелося міняти місце проживання, він не припиняв творити, і вже у дванадцять років розуміє, що письменництво – це покликання. Перший твір Поппі опублікував у вісімнадцять, і це було оповідання для нішевого журналу жахів. Надалі у цьому ж виданні виходять ще кілька творів автора, а пізніше він отримує запрошення до збірки оповідань авторів-початківців.

Творчість Поппі високо оцінив бібліограф Стівена Кінґа - Дуґлас Вінтер, який запропонував йому контракт на роман. Ним став перший крупний твір Брайт під назвою «Втрачені душі» («Lost Souls», 1992), і він досі вважається одним із знакових своєму жанрі – це ґотична сучасна історія про расу вампірів, котрі співіснують із людьми, причому не надто вже від них і відрізняються. Криваві розбірки між вампірами, рок-музика, наркотики і багато гомосексуальних контактів, що надалі характерно для більшості творів автора. Роман написаний вишуканою, легкою мовою, розкриває відверті теми і занурює читача у атмосферу безпросвітної темряви та відчаю.

Працюючи над книгою, Поппі змінив купу професій та занять. Вдень доводилося скніти на нецікавій роботі, а вночі – напиватися й писати книгу. За цей час він знайомиться із першим чоловіком.
Коли видавництво «Dell» купило рукопис роману «Втрачені душі», Поппі одразу став знаменитим. Отримавши контракт на другий роман, він написав його менш ніж за рік. Спочатку книга мала називатися «Пташина країна», проте видавництво вирішило продублювати успіх «Втрачених душ» і наполягло на назві «Малюнки на крові», щоб читачі сприйняли нову книгу як продовження дебютного роману.

Паралельно Поппі зібрав накопичені оповідання і на світ з’являється збірка «Swamp Foetus» («Болотний плід»), пізніше перевидана «Dell» під новою назвою - «Wormwood» («Смак Полину»).
Між тим «Втрачені душі» отримують чотири перевидання, і на хвилі успіху «Dell» замовляє третій роман. Наступні два роки Поппі працює над книгою, і коли та була закінчена, видавець зненацька дав задню, заявивши, що вона занадто екстремальна.

Нарешті роман був виданий видавництвом «Simon&Schuster» в Америці, й «Orion» в Великобританії, і здобув шалений успіх серед любителів гострого чтива. Це був роман «Вишуканий труп» - естетичний коктейль із крові, садизму, канібалізму та та некрофілії.

За сюжетом поліція затримує жорстокого маніяка, котрий наводить жах на ціле місто, але йому вдається здійснити втечу, причому вона супроводжується кривавим слідом. І ось коли маніяк зустрічає наступну свою жертву, та виявляється не менш збоченим та небезпечним маніяком-канібалом. Кілька сюжетних ліній сплітаються в одну, котра має завершитися вишуканим убивством, що ґрунтується на збочених уявленнях садиста. Книга насичена детальними описами вбивств, поїданням людей, сексуальними сценами, здебільшого одностатевими. Дуже тошнотворно, скажу я вам, вразливим людям читати не рекомендується.

Прочитавши «Втрачені душі», до Поппі звертається вдова Курта Кобейна - Кортні Лав, котра замовляє письменнику автобіографію. «Courtney Love: The Real Story» («Кортні Лав: Реальна історія») була видана в 1996 році, видавництвами «Simon&Schuster» і «Orion».
Наступним проєктом Поппі, замовленим видавництвом «Harper Collins», став «The Lazarus Heart» («Серце Лазаря»), заснований на культовому персонажі коміксів «Ворон».

Наприкінці 1998 року письменник знайомиться з Біллом Шафером з Subterranean Press, і завдяки цій зустрічі з’являється «The Seed of Lost Souls» ( «Сім'я загублених душ») – історія, котра з’явилася під час написання «Втрачених душ». Далі обмеженим накладом виходить повість «Plastic Jesus», на написання якої, за словами Брайт, його надихнуло вбивство лідера групи The Beatles, Джона Леннона.

Кілька років Брайт взагалі не пише, але творча криза звершилася появою у 2003 році збірки «The Devil You Know», котра жанрово доволі відрізнялася від минулих творів. Сюжетну лінію цієї збірки продовжили твори «Liquor» і «Prime», випущені в 2004 і 2005 роках відповідно.
У 2006 році у Поппі Брайт вийшов останній роман «Soul Kitchen», а потім в 2007 - новела D U C K і збірка оповідань «Antediluvian Tales».
На жаль, творчість Поппі Брайт далі не знайшла бурхливого розвитку, хіба у 2016 році він опублікував кілька мережевих оповідань.
Проте читачі досі вважають цього автора одним із стовпів сплеттерпанку, а роман «Вишуканий труп» є настільною книгою кожного любителя екстремальної прози.

Багато хто вважає, що основною сюжетною лінією творів Поппі Брайт є суто тема гомосексуальності, причому дехто пов’язує це напряму із ґендерною ідентичністю автора. Але попри купу шокуючих сцен, детальні описи вбивств, нетрадиційних статевих стосунків, його книги наповнені шикарними персонажами, естетично вивіреними описами, і пронизані ідеєю панування кохання над усіма людськими вадами.
Зараз Поппі З. Брайт разом зі своїм чоловіком Крістофером живе у Новому Орлеані. Сподіваємося, що він повернеться до письма, адже його творчий здобуток однозначно вартий уваги. Щодо перекладів українською особливих ілюзій нема, але той же «Американський психопат» зміг! (Для прикладу – порівняно із «Вишуканим трупом» роман Брета Істона Елліса доволі кошерний).