Поділитися

 (Кендімен. Солодкий убивця)

Кендімен. Здається, я чув це ім’я

Він – убивця. Страх - то його насолода. Своїм гаком, що вставили в плоть відрубаної правої руки, він завдає жахливих ран. І зникає, наче його ніколи й не було. Не залишаючи по собі сліду. Наче привид. Та можливо, він і є привид?  Він більше - не жива людина. З моменту його смерті пройшло сто років. Він помер за те що полюбив, за те що скуштував любов. Найсолодшу річ, яка існує на землі. Справжню цукерку – білу дівчину, красу якої  йому наказали зобразити на картині. Горіти йому за це в пеклі, за любов. Та за свою романтику він відчув смак отрути бджіл, чарівниць солодкого меду. Іронія та жахлива помста. Кров стала солодкою.

Кендімен. Здається, я бачив обличчя. Обличчя Тоні Тодда

Того мудрого працівника моргу з «Пункту призначення», чиїм голосом розмовляла Смерть. Тут він молодий. І занадто людяний. Для навіженого вбивці в нього занадто довірливий і виразний погляд. Він створив відчуття не безсердечного вбивці без принципів з філософією навіженого, а таку собі подобу елегантного Фантома Опери. Щось у його рухах було високе, шляхетне та вишукане. Як і смерть, яку він мріяв подарувати своїй головній жертві.  Достатньо повторити його ім’я п’ять разів біля дзеркала, щоби побачити його. Це як жереб, у якому тобі пощастить чотири рази. Та правила були завжди залізними, і вп’яте ви обов’язково програєте з його іменем на вустах. Кривавій Мері вистачало три рази, щоби почути поклик самогубця. Треба визнати, що наш убивця, тобто його поява, давним-давно не є оригінальною. Він не залишає жодного шансу на порятунок своїм жертвам. Він не попереджує їх по телефону. Йому начхати на повій, вуличних бандитів, безхатьків. Ви просто його покличте – і він обов’язково прийде.

Кендімен. Здається, я бачив місце, де він жив

Покинутий район. Забуте Богом місце. Нетрі з вулицями, які розмальовано графіті. Висока будівля, в якій залишилися жити найсильніші,  і всі як на підбір - афроамериканці. Жорстокий прийом, з яскраво вираженою расовою нетерпимістю. Клайв Баркер завжди любить створювати цікавих антагоністів. Він такий самий убивця, як і його вигадані персонажі. Та відмінність полягає у тому, що він убиває вигаданих персонажів. А його персонажі вбивають справжніх людей. Він любить грати з страхом, направляючи його в русло відрази. В русло, яке забруднено кров’ю живих істот. Його розум наче повстав із пекла, а його персонажі рятують душу, викинувши темну енергію в інший вимір. Вимір фантазії.  Він давно для себе визначився зі своїми пріоритетами, навчився у своїх творах підкреслювати межу між сюжетом та дією, яку він сам колись побудував. На початку - легенда, щоб показати нам, чого боятися, і на що чекати. Потім - тиша. Нас перевіряють на міцність. Нам подобається бути наляканими.  Ми ще не бачили вбивцю, та насолодилися його мистецтвом і брехунами, які видавали себе за нього. І ось ця мить - зустріч із тим, хто був легендою.  Ми очікували обличчя під маскою, тиху ходу і закривалений гак… І ось він, як жива людина, як і ми, з живим поглядом зі стилем мови минулого століття. Він - лише ще один персонаж,  реальний та яскравий. За втілення - оплески. І ось четвертий акт похмурої історії – коли ми йдемо дорогою і знаходимо приз. Трофей для тих, у кого відраза вишуканої крові смерті, доповнення шанувальникам від Клайва Баркера.

Кендімен. Здається, я бачив його жертв

Непримітні актори. Коли він готувався вбивати, він обов’язково показував себе жертві. Мерзенний привид. Йому подобалося спостерігати за безпорадністю Гелен, вбиваючи всіх, хто був із нею пов’язаний.Залишаючи її наодинці з трупом. Вона, дурепа, бралася за ніж із надією, що це її захистить від привида. Та як у дешевому кліше, вона залишалася з ножем в руках, і поряд з нею лежало спотворене тіло. Поліцейським  ліньки було розбиратися - достатньо крові на ножі та відбитків пальців на лезі, їх у цьому не потрібно звинувачувати. А ось Гелен є за що звинуватити. Вона навіть роздягалась перед камерою. Можна пожаліти і повірити. Та втім, ниточки, що утримують її в нашій реальності, обрізаються тупим гаком, а на краях залишається кров. Все йде до того, що найбільш реальне у  її житті лишається легендою... 

Браво, Клайве, звук моїх оплесків зникає в тиші. Згадаємо його ім’я востаннє раз. Тільки тихо. Можливо, він не почує…

Читайте також:

"Анімаційний трейлер "Кендімена"

"Римейк "Кендімена" знову перенесли

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: