Ще один монстр у стіні

Нещодавно фейсбуком активно ширилася розповідь Умберто Еко про те, чому люди так люблять різноманітні списки і каталоги. Мовляв, список – це початок культури, межа між хаосом і порядком. Вони панують всюди, від вірусної реклями до поважних наукових досліджень, тож не дивно, що нашу парафію впорядкованість теж не оминула. Сьогодні ми згадаємо про бестіярії – енциклопедії, присвячені різноманітним звірам чи пак бестіям, що зрозуміло з назви.

Якщо для середньовічних читачів (а їх було не так вже й багато) бестіярії були звичайним збірником інформації про тварин, де цілком реальні індивіди на кшталт тигра сусідили з драконами та вовкулаками, то зараз під цим терміном розуміється певне зібрання вигаданих потвор. Зрозуміло, що такий довідник може стати у нагоді не тільки охочим до лячних історій читачам, але й авторам цих самих історій.

Тож зустрічайте, топ-5 українськомовних бестіяріїв!

Дара Корній «Чарівні істоти українського міфу»

Спільний проєкт однієї з найвідоміших авторок українського фентезі Дари Корній та художниці Ангеліни Канкави. Книжка наче прилетіла з Гоґвортсу й поєднала у собі захист від темних мистецтв і догляд за магічними створіннями. Кожна істота має стислу характеристику за умовними позначками, список перифразів, детальний опис, а також одну чи кілька історій з фольклору. Схожості з підручником додає і зручна навіґація: усі персонажі розділені відповідно до місця проживання (духи лісу, духи води, духи повітряного простору та духи пір року).

Попри легкий стиль авторки, «Істоти» можуть претендувати на звання науково-популярного посібника, оскільки посеред тексту часто зустрічаємо екскурси в етимологію певних створінь, отримуємо географічну довідку, а також дізнаємося, які створіння відповідають українським духам в мітологіях інших країн. Деяких представників містичного світу навіть виміряли: бузничий, наприклад, має 27 см зросту, і це не вирок.

Окремої згадки варті ілюстрації. Художниця не тільки майстерно змалювала усіх персонажів, але ще й не порушила при цьому поданих описів – а саме це зазвичай є проблемою більшості бестіяріїв, коли ілюстратори взагалі не знайомі зі змістом книжки та малюють створінь винятково за ключовими словами і власною уявою. На щастя, тут стався інший випадок.

Із вад маємо лише одну, проте вагому: у книзі забули про бабая. Ми ображені та щиро сподіваємося, що в наступній редакції книжки цього прикрого недоліку позбудуться.

До речі, з підзаголовку «Духи природи» можна припустити, що ця енциклопедія – лише перша частина циклу. Всією редакцією сподіваємося на це та чекаємо наступних томів.

Валерій Войтович «Міфи та легенди давньої України»

Попри туманну назву, це видання – також клясичний бестіярій. З великою вірогідністю може отримати своєрідну відзнаку «найбільша кількість перевидань»: на момент публікації матеріялу книжка існує у восьми варіянтах. З одного боку, це грає на користь – автор постійно допрацьовує та доповнює свій довідник, – проте щоразу, коли виходить оновлена версія «Міфів», десь сумує власник попередньої редакції.

На відміну від «Чарівних істот», ця праця претендує на науковість, має рекомендацію МОН та купу джерел наприкінці. Також важливо відмітити, що авторська позиція відчувається з перших абзаців – нам пропонують не стільки досліджувати, скільки вірити в описаних істот.

Однозначною перевагою книжки є великий обшир згаданих створінь: тут ідеться і про богів, і про нечисть, і про героїв, і про трансцендентних істот на кшталт Смерті. Навіть Будда є! Для швидкої довідки запропоновано зручний міфологічний словник. Приблизно третину істот зображено на ілюстраціях, що їх змалював сам автор «Міфів».

Основний недолік видання – це хаотичність поданої інформації. В одному випадку істота отримує детальний опис, теорії щодо походження назви та порівняння явлень у різних легендах, а в іншому читач несподівано опиняється у казці. Так, саме у казці, без пояснень, приміток чи будь-яких авторських коментарів. Сумно, бо виправити це легко, просто виходячи зі змісту того ж-таки словника наприкінці книжки.

Так чи інак, «Міфи та легенди давньої України» можна вважати одним із найбільших бестіяріїв на сучасному ринку, а відомостей, що він містить, вистачить на добрячий цикл лячних оповідок.

Володимир Галайчук «Українська міфологія»

Бета-рідери (друзі та кіт) кажуть, що у вас якісь неживі діалоги? Відчуваєте відірваність від народної мови й не знаєте, як подолати цю прірву? Тоді ви знайшли те, що треба.

«Українська міфологія» Галайчука – найдивніший бестіярій серед нашого списку. По-перше, цією книжкою майже фізично боляче користуватися. Ні, не через надмірну вагу. Це – єдине видання енциклопедичного типу в колекції автора статті, де відсутній зміст. Взагалі. Нема ні на початку книжки, ані наприкінці. Є тільки список джерел, що має на меті зламати ваші очі (див. нижче).

Цей фатальний недогляд випускового редактора фактично зруйнував чудове й унікальне в своєму роді видання: весь текст «Української міфології» складається з матеріялів, здобутих під час етнографічних (по суті ж – фольклорних) експедицій. Тобто через цю книжку старожили з різних куточків України розповідають нам про свої вірування, про таємничих істот, про добрих і злих духів і про способи боротьби з нечистою силою. Усе це від першої особи. Всі описи та розповіді подано в ориґіналі – відповідно, всі барви живої мови збереглися. Деякі рядки можна просто брати, як є, та розбудовувати з них свій горор.

З додаткових принад «Міфологія» містить кілька ілюстрацій у стилі «галицької готики» Тетяни Гущиної. Атмосферно, очам не боляче (на відміну від списку джерел).

Отже, чудова книжка отримала жахливе ставлення видавництва. Бестіярій з унікальним змістом без змісту.

Хорхе Луїс Борхес «Книга вигаданих істот»

На відміну від «Міфів та легенд давньої України», «Книга вигаданих істот» чітко визначає себе як каталог тих, кого нема. По суті, половину книжки складають описи створінь інших авторів, які впали Борхесові до вподоби. Він не приховує, що мова йтиме про «дивних створінь, яких – у всі часи й повсюди – породжувала людська фантазія».

Чіткої національності у персонажів цього бестіярія немає. Зустрічаються як традиційні для слов’янських вірувань істоти, як птаха Рух, поруч з античними і германськими фантазмами, так і неочікувані гості – Тварина, вигадана Кафкою чи Дві метафізичні істоти. Проте спільна риса у всіх мешканців «Книги» все ж є: усі вони народилися під час сну розуму – а він, як пам’ятаєте, породжує чудовиськ.

Цікаво, що Борхес як оповідач свідомо ховається у найтемнішому затінку, аби читач забув, що автор як такий існує взагалі. Він ані натяком не перетинає межу між уявою інших людей та власною, галантно підкидує цитати із Льюїса та поважно киває Парацельсу, але сам так і не виходить на подіум, зведений власноруч.

Окрема подяка перекладачеві, Сергію Борщевському, за численні примітки та чудовий ритм українського тексту.

Якщо звичайні бестіярії набриднули, Борхес зможе врятувати від нудьги.

Анжела Ріцци «Книга міфічних чудовиськ»

Бестіярій-розмальовка для тих, хто втомився від великих текстів або для тих, хто фізично до них не доріс. Насправді, ця книжка скоріше репрезентує цілу низку видань для дітей, присвячених вигаданим потворам. Усі вони будуються за принципом «коротенька довідка – іноді цитата з відомого твору, де фігурує істота – велика ілюстрація». На відміну від звичайних енциклопедій монстрів, таких книжок в Україні достатньо, тож якщо ви візуал і насамперед потребуєте дивовижну істоту in the flesh, такі видання можуть знадобитися.

На цьому, на жаль, усе. Ніша германських, кельтських, римських, східних та будь-яких інших бестіяріїв досі порожніє і сумно дивиться у бік західних колег, де різноманітні «Найхимерніші Створіння Світу» рясним дощем сиплються на книгарні перед Геловіном. Колись свято прийде і до нас, але поки що маємо, що маємо.    

Висловлюємо подяку науковій консультантці розвідки Наталії Байтеряковій.